ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

 

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

 

       

ПОСТАНОВА

Іменем України

 

21.05.09

Справа №2а-4038/09/1/0170

 

   Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Дубініной А.В., за участю

позивача- Захарова В.В.,

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Керченського міського управління ГУМНС України в АРК про стягнення,

 

                                           ВСТАНОВИВ:

          До Окружного адміністративного суду Автономної   Республіки   Крим   звернувся   з  адміністративним позовом Захаров Володимир Валерійович до Керченського міського управління ГУМНС України в АРК про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення до відпустки за відпрацьований час 2008 року у сумі 300,00 гривень, компенсації за затримку розрахунку при звільненні за 5 місяців в сумі 8000,00 гривень.

У судовому засіданні позивач надав уточнений адміністративний позов, в якому він просить стягнути з Керченського міського управління ГУМНС України в АРК на користь позивача матеріальну допомогу на оздоровлення пропорційно відпрацьованому часу в сумі 300,00 гривень, компенсацію за затримку розрахунку при  звільненні  за 14 місяців в сумі 22400,00 гривень (1600,00 х 14 місяців), моральну шкоду у розмірі 5000,00 гривень.

У судовому засіданні позивачем надано заяву про залишення без розгляду позовних вимог щодо стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2008рік у сумі 300,00 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.03.2009 року адміністративну справу прийнято до провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.05.2009 року позовні вимоги про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2008 рік у сумі 300,00 гривень залишено без розгляду.

У судовому засіданні позивач підтримав частину уточнених позовних вимог щодо стягнення з відповідача компенсації за затримку розрахунку при  звільненні  за 14 місяців в сумі 22400,00 гривень (1600,00 х 14 місяців), моральної шкоди у розмірі 5000,00 гривень, пояснив, що з 01.01.2005 року по 08.04.2008 року він працював в Керченському міському управлінні ГУМНС України в АРК на посаді старшого водія.

Позивач зазначив, що 24 квітня 2008 року позивачеві була виплачена компенсація за невикористану відпустку за 2008 рік, однак, компенсація за затримку  розрахунку при звільненні за 14 місяців в сумі 22400,00 гривень не виплачена у зв'язку з невиплатою матеріальної допомоги за 2008 рік в розмірі 300,00 гривень, сума ним розрахована виходячи з місячного грошового забезпечення (1600,00 гривень х 14 місяців).

Крім того, позивач підкреслив, що у зв'язку з тим, що йому не було сплачено компенсація за затримку  розрахунку при звільненні відповідач має сплатити позивачеві моральну шкоду у розмірі 5000,00 гривень.

У судовому засіданні представник відповідача проти уточненого позову заперечував у повному обсязі, підкреслив, що позивач не має право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2008рік у зв'язку з тим, що відпустка у 2008 році йому не надавалася, у зв'язку з чим він отримав компенсацію за невикористану відпустку.

Представник відповідача підкреслив, що у зв'язку з тим, що права на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення за 2008 рік позивач не мав, отже, він не має права на компенсацію за затримку розрахунку, оскільки розрахунок був проведений з ним  у повному обсязі. Представник відповідача також підкреслив, що позивач не має право на  відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з тим, що відповідач діяв правомірно у зв'язку з невиплатою позивачеві компенсації за затримку розрахунку.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що уточнені позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 15 частини 1  статті 3 КАС України  дано визначення публічної служби, до якої відноситься діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Судом встановлено, що відповідно до Наказу «По особовому складу» від 08.04.2008 року № 28 сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1, старшого водія групи обслуговування 24-ої самостійної державної пожежної частини Керченського міського управління 08 квітня 2008 року звільнено у Запас Збройних Сил України за п.99 п.п.6 (за систематичне невиконання умов контракту особою рядового і начальницького складу).

Отже, всі правовідносини, що виникають між ОСОБА_1 та Керченським міським управлінням ГУМНС України в АРК з приводу проходження служби, звільнення, виконання всіх передбачених законодавством гарантій соціального та правового захисту  відносяться до публічної служби.

Суд зазначає, що відповідно до ст.15 Закону України «Про цивільну оборону» від 03.02.1993 року  N 2974-XII військовослужбовці цивільної оборони у питаннях грошового та інших видів забезпечення користуються всіма правами та пільгами відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Органи управління Цивільної оборони України, Республіки Крим, областей, міст, районів, міністерств та інших органів державної виконавчої влади утримуються відповідно до встановленого порядку за рахунок державного і місцевих бюджетів, а також коштів, передбачуваних на утримання міністерств.

Таким чином, судом встановлено, що  у питаннях грошового та інших видів забезпечення позивач користується всіма правами та пільгами відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Заборона обмежень прав військовослужбовців встановлена статтею 2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно з якою ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Щодо уточнених позовних вимог позивача про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2008 рік суд зазначає наступне.

Суд підкреслює, що у судовому засіданні позивач уточнені позовні вимоги про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2008 рік  просив залишити без розгляду, у зв'язку з чим Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.05.2009 року уточнені позовні вимоги у цій частині залишено без розгляду.

Більш того, суд зауважує, що позивач взагалі не має права на отримання зазначеної матеріальної допомоги на оздоровлення за 2008 рік, з приводу чого суд вважає необхідним зазначити наступне.

Суд підкреслює, що у зв'язку  з тим, що позивач у питаннях грошового та інших видів забезпечення  користується всіма правами та пільгами відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", на нього розповсюджується Постанова КМУ «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» № 1294 від 7 листопада 2007 року  (надалі - Постанова КМУ № 1294 від 7 листопада 2007 року) та  Тимчасове положення про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затверджене Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи  № НОМЕР_1 (надалі - Тимчасове положення).

Судом встановлено, що на час звільнення позивача зі служби в Керченському міському управлінні ГУМНС України в АРК - 08.04.2008 року  питання виплати матеріального забезпечення позивачеві регулювалися  вищевказаною Постановою КМУ № 1294 від 7 листопада 2007 року  та Тимчасовим положенням.

Суд зазначає, що відповідно до п.п.2 п.5 Постанови КМУ  № 1294 від 7 листопада 2007 року  надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання  надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при щорічній основній відпустці у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

          Суд підкреслює, що відповідно до п.20.1 Тимчасового положення особам рядового та начальницького складу, в тому числі тим, хто перебуває в розпорядженні органу  управління (підрозділу), один раз на рік надається матеріальна допомога на оздоровлення, як правило, при наданні щорічної основної відпустки у розмірах, що не перевищують їх місячного грошового забезпечення.

Суд зазначає,  що згідно з п.20.2 Тимчасового положення матеріальна допомога надається особам рядового та начальницького складу один раз на рік на підставі їх письмових рапортів. Виплата матеріальної допомоги здійснюється за місцем штатної служби на підставі наказу керівника органу управління (підрозділу), а керівнику - на підставі наказу вищого керівника (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Отже, суд зауважує, що законодавцем поставлено у залежність право на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення з  використанням щорічної чергової відпустки за наявності письмового рапорту.

Судом встановлено, що позивач з рапортом про виплату матеріальної допомоги за 2008 рік не звертався, що підтверджується Довідкою Керченського міського управління ГУ МНС України в АР Крим, яка знаходиться в матеріалах справи.

Суд зауважує, що у судовому засіданні встановлено, що позивач у 2008 році правом на отримання щорічної чергової відпуски не скористався, у зв'язку з чим йому була сплачена компенсація за невикористану відпуску у 2008 році, що підтверджується Довідкою  Головного управління МНС України в АРК від 22.05.2008 року за № 7/2858. Отже, позивач не має права на отримання матеріальної  допомоги на оздоровлення за 2008 рік, з чим позивач повністю погодився в судовому засіданні.

Щодо уточнених позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації за затримку розрахунку при звільненні за 14 місяців в сумі 22400,00 гривень суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що оскільки питання проходження служби позивача в Керченському міському управлінні ГУМНС України в АРК не регулюються Кодексом законів про працю України, а на позивача розповсюджується Постанова КМУ  № 1294 від 7 листопада 2007 року  та Тимчасове положення,  тому позивач не має права на отримання компенсації на підставі ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що на момент звільнення позивача розрахунок з ним проведений у повному обсязі, що підтверджується Довідкою  Головного управління МНС України в АРК від 22.05.2008 року за № 7/2858, платіжними дорученнями, які знаходяться в матеріалах справи.

Приймаючи до уваги той факт, що уточнені позовні вимоги щодо стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення за 2008 рік залишені без розгляду, враховуючи, що у випадку наявності у позивача вимог щодо стягнення  матеріальної допомоги на оздоровлення він не мав би  права на отримання такої матеріальної допомоги, можливість виплати  компенсації на підставі ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України  на позивача не розповсюджується, розрахунок на момент звільнення здійснений у повному обсязі, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення уточненого позову у частині компенсації за затримку розрахунку при звільненні за 14 місяців в сумі 22400,00 гривень.

Щодо уточнених позовних вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 5000,00 гривень суд зазначає наступне.

З пояснень позивача у судовому засіданні встановлено, що моральна шкода йому завдана у зв'язку з затримкою у здійсненні розрахунку при звільненні.

Однак, як встановлено вище, позивач не мав права як на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення у 2008 році, так і на отримання компенсації за затримку розрахунку при звільненні за 14 місяців.

          Суд зауважує, що відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок  держави чи органів  місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю  органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними свої повноважень.

Згідно з ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, у зв'язку з відсутністю факту порушення прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів позивача та законністю дій відповідача, суд приходить до висновку, що підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди  немає, отже, уточнені позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

            Таким чином, суд відмовляє у задоволенні уточнених позовних вимог повністю.

          Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається.

          У зв'язку зі складністю справи судом 21 травня 2009 року  оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 26 травня  2009 року постанова складена у повному обсязі.

          На підставі викладеного, керуючись статтями  158, 159,160, 163 КАС України

 

                                                  ПОСТАНОВИВ:

1.          У задоволенні уточненого адміністративного позову відмовити.

 

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

          Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

 

Суддя                                                                          Трещова О.Р.