ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
01.03.07р. | Справа № 22/87-07 |
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", м. Нікополь
до 1. Державного підприємства "Придніпровська залізниця". м. Дніпропетровськ
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертрейдінг сістем", м. Дніпропетровськ
3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаський збагачувальний комбінат", м. Торез
про стягнення 2052 грн. 08 коп.
Суддя Пуппо Л.Д.
Представники:
Від позивача: Бойко Н.Л. - дов. № 143-4016 від 27.12.06.
Від відповідача-1:Шамаров Т.О. - дов. № 119 від 01.01.07.
Від відповідача-2:Сакало А.А. - дов. № 1591 від 01.08.06.
Від відповідача-3: не з"явився
СУТЬ СПРАВИ
Позивач просить стягнути 2052 грн. 08 коп. шкоди від недостачі антрациту за залізничними накладними № №52636884, 52636891.
Перший відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем пропущений строк позовної давності.
Другий відповідач проти позову заперечує, посилаючись на вину перевізника.
Третій відповідач проти позову заперечує, оскільки вважає, що відповідальність за нестачу вантажу перед позивачем, якщо не буде доказана вина відповідача-1, згідно вимог статей 509, 510, 511 Цивільного кодексу України, повинна нести сторона за договором, з якого воно виникло.
ВСТАНОВЛЕНО
Згідно вказаним накладним на адресу позивача від третього відповідача у вагонах №№ 65741571 ,60919545 прибув антрацит за вагою і навантаженням останнього.
За положеннями статті 129 Статуту залізниць України (далі –Статут) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача ... під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами..., які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
У доповнення до акту загальної форми №4971 від 27.02.06. станції Запоріжжя Ліве щодо поглиблення, на станції Нікополь при комісійному зважуванні у порівнянні з масою, вказаною відправником в накладній 52636884, вантажу у вагоні 65741571 виявлено на 2700кг менше. Навантаження нижче бортів на 20см, розрівняне, є поглиблення над 2,3,4,5м люками розміром 600х180х40см, над 7 люком розміром 150х160х40см. Вантаж не марковано. Вагон з щільно закритими нижніми люками, торцевими дверима. Течі вантажу немає. Зазначені дані зафіксовані в комерційному акті № БН 743614/30 від 01.03.06, який складений у згідності з Правилами складання актів.
У доповнення до акту загальної форми №4986 від 28.02.06. станції Запоріжжя Ліве щодо поглиблення, на станції Нікополь при комісійному зважуванні у порівнянні з масою, вказаною відправником в накладній 52636891, вантажу у вагоні 60919545 виявлено на 4650кг менше. Навантаження нижче бортів на 20см, маркування відсутнє, над 3,4,5,6,7м люками є поглиблення довжиною 750см по всій ширині вагону, глибиною 50см. Вагон з щільно закритими нижніми люками, замість торцевих дверей справні торцеві стіни. Течі вантажу немає. Зазначені дані зафіксовані в комерційному акті № БН 743613/29 від 01.03.06, який складений у згідності з Правилами складання актів.
Загальні підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені статтею 1166 Цивільного кодексу України. Відповідно до зазначеної норми, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовуються в повному обсязі особою, яка її завдала. При цьому особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Другий відповідач не є вантажовідправником, а отже і особою, відповідальною за достовірність даних, зазначених у накладній; він взагалі не є стороною договору перевезення вантажу. Позов заявлено щодо недостачі вантажу, переданого для перевезення, а не у зв”язку з виконанням договірних зобов”язань, у яких перебувають позивач і другий відповідач. Тобто неможливо застосування до другого відповідача відповідальності за заподіяння шкоди позивачу.
Вина третього відповідачів з матеріалів справи не вбачається.
За положеннями статті 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Виходячи з того, що станція відправлення прийняла вагон до перевезення без зауважень, вантаж до одержувача надійшов з ознаками доступу до нього, суд вважає, що відповідальність за недостачу повинна бути покладена на залізницю.
Проте суд вважає, що у задоволенні вимог відносно залізниці повинно бути відмовлено, виходячи з наступного:
відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Позовна давність для позовів до залізниць встановлена, зокрема, статтею 136 Статуту залізниць України, якою передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.
Цивільний кодекс України, який є основним актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на господарські відносини, що мають вказані ознаки.
Частиною другою статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у регулюванні майнових відносин суб’єктів господарювання є спеціальними по відношенню до норм Цивільного кодексу України.
Це стосується і положень про позовну давність.
Частиною першою статті 223 Господарського кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний і скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 315 Господарського кодексу України для пред’явлення заявником до перевізника позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. Такої ж тривалості установлено строк для подання позовів до залізниць, зокрема, статтею 136 Статуту залізниць України передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.
Відтак, з огляду на положення статей 134, 136 Статуту залізниць України, вказаний термін позовної давності у даній справі пов’язаний з днем настання подій, що є підставою для подання позову, а саме, з днем видачі вантажу та виявлення при цьому його недостачі, засвідченої комерційними актами.
Звертаючись до суду з даним позовом 22 січня 2007 року про стягнення грошових коштів за документами, складеними в березні 2006 року, позивач цей строк пропустив.
Відповідно до частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Позивач не клопотав про відновлення пропущеного строку, не подав докази наявності поважних причин пропущення позовної давності.
Керуючись статтею 267 Цивільного кодексу України, статтею 223, частиною 4 статті 315 Господарського кодексу України, статтями 134, 136 Статуту залізниць України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ
В позові відмовити.
Суддя Л.Д.Пуппо