ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2011 р. Справа № 89593/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
Головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів Олендера І.Я., Улицького В.З.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Костопільському районі Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Костопільському районі Рівненської області про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дітям війни, -
В С Т А Н О В И Л А :
В грудні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі Рівненської області (далі УПФУ) в якому просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнати дії відповідача неправомірними, стягнути з відповідача в її користь недоплачену їй щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії за період з січня 2006 по листопад 2008 року включно в сумі 3787,40 грн., зобов’язати відповідача нараховувати щомісячну соціальну державну допомогу, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» надалі при нарахуванні пенсії.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03 липня 2009 року позов задоволено частково. Стягнено з управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі на користь ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 р. включно в сумі 1426,13 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Зазначена постанова мотивована тим, що відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком, вимоги позивача є законними, а тому судом першої інстанції відновлено порушене право останнього.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, УПФУ подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною радою України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, тому будь-яких порушень законодавства з боку відповідача не вбачається.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних міркувань.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». У зв’язку з тим, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 та від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 було визнано неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, то суд першої інстанції прийшов до переконання, що відмова УПФУ у проведенні нарахування і виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є протиправною.
Такі висновки суду першої інстанції на думку колегії суддів частково відповідають обставинам справи та є вірними.
Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення даного спору судом, мав право на підвищення виплачуваної їм УПФУ пенсії за віком.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 р. дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У відповідності до ст.ст.99, 100 КАС України в редакції до 07.07.2010 р. для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції не враховано, що позивачі пропустили строк звернення до адміністративного суду, оскільки звернулися з позовами лише 31.12.2008 р., а відповідачем заявлено клопотання про застосування річного строку звернення до суду /а.с.12/.
Колегія суддів зазначає, що оскільки стосовно ненарахованих пенсій ніякими нормативно-правовими актами, крім КАС України, не визначено строк звернення до суду, то під час вирішення спорів, які виникають із вказаних правовідносин слід застосовувати річний строк звернення до суду.
Колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України та відмови у задоволенні позовних вимог позивача в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за 2006-2007 роки.
Що стосується нарахування підвищення до пенсії за 2006 р., то слід також зазначити, що п.17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 р., який набрав чинності 02.04.2006 р., п.17 ст.77 виключено. Однак ст. 110 даного Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Враховуючи те, що Кабінет Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету не приймав жодних нормативно-правових актів за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року, не був визначений порядок проведення таких виплат, а також те, що зазначена норма не була визнана у встановленому порядку неконституційною, отже, підлягала виконанню, то на думку колегії суддів відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії за 2006 р.
Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 р. нова редакція ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною, а тому з 22.05.2008 р. почала діяти колишня редакція ст.6 вищенаведеного Закону. Таким чином з 22.05.2008 р. позовні вимоги щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як дітям війни підлягають до задоволення.
Одночасно, колегія суддів вважає підставними вимоги позивача в частині зобов’язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у 2009 році, оскільки дія норм ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» на 2009 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи апелянта в цій частині є необгрунтованими.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов’язання УПФУ провести нарахування та виплату на їх користь підвищення до пенсії починаючи з 22.05.2008 р.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Костопільському районі, обов’язок щодо нарахування і виплати спірного підвищення правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги
За таких обставин оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до п.4 ч.1 ст.202 КАС України є підставою для її скасування та прийняття нової постанови.
Керуючись ст. 160, ст. 195, 197, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Костопільському районі Рівненської області задовольнити частково.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03 липня 2009 року у справі № 2а-10981/09/1770 – скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Костопільському районі Рівненської області у формі невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Костопільському районі Рівненської області нараховувати та виплачувати на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням абзацу 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум починаючи з 22.05.2008 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя І.Я. Олендер
суддя В.З. Улицький