Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)
м. Кривий Ріг, пр. Дзержинського, 31, 50007, (564) 92-18-72
Справа 22ц-22727/10 Головуючий у першій
Категорія - 26 (III) інстанції ОСОБА_1
Доповідач Карнаух В.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Ляховської І.Є.,
суддів - Барильської А.П., Карнаух В.В.
при секретарі - Бондаренко І.В.
за участю: представника відповідача відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - ОСОБА_2, представника відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційні скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області та відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 01 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» , відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ВАТ «КЗРК»), відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі- відділення Фонду) про стягнення моральної шкоди та просив стягнути з відповідачів по 125 000 грн. з кожного в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 01 червня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто на користь позивача у відшкодування моральної шкоди з ВАТ «КЗРК» - 20 000 грн., з відділення Фонду -10 000 грн. Стягнуто на користь держави з ВАТ «КЗРК» судові витрати 8,50 грн. та 7,50грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи, з відділення Фонду - 7,50 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі відповідач ВАТ «КЗРК» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права та неповно з'ясовані обставини, які мають значення для розгляду справи. А саме: судом не застосовано пі.1. Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках позивачу, який передбачає, що факт спричинення моральної шкоди повинен встановлюватися цими комісіями; не доведений факт заподіяння позивачу моральної шкоди та не надано доказів вини ВАТ «КЗРК» у спричиненні йому моральних страждань.
Суд помилково застосував до спірних правовідносин ст.ст.153 та 237-1 КЗпП України та ст.П67 ЦК .України і залишивши поза увагою положення підпункту 4.2 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1рп/2004,
яким встановлено, що відшкодування моральної шкоди не передбачено для осіб, які підлягають обов'язковому соціальному страхуванню.
В апеляційній скарзі відділення Фонду ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та просить ухвалити нове рішення про відмову позивачу у задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, суд не врахував, що Фонд є неналежним відповідачем по справі, оскільки Законом України №717-У від 23.02.2007 року були внесені зміни до Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», які виключають обов'язок Фонду по виплаті моральної шкоди; рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року такі зміни були визнані конституційними. Крім того, на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди потерпілим на виробництві, однак позивач такого документу суду не надав, як не надав і доказів на підтвердження спричинення йому моральної шкоди та саме у розмірі, який він визначив. Також судом не враховано, що строк позовної давності по вказаним категоріям справ становить три місяці. Судом у рішенні не наведено ніяких мотивів, відповідно до яких він прийшов до висновку про відшкодування моральної шкоди з відділення Фонду саме у розмірі 10 000 грн.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відділення Фонду не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ВАТ «КЗРК» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 тривалий час з 1977 року по 2009 рік працював підземним прохідником, підземним машиністом на підприємстві ВАТ «КЗРК» в шкідливих умовах праці.
При виконанні трудових обов'язків 06 серпня 2003 року позивач отримав тяжку травму, у зв'язку із чим, було складено Акт № 14 від 14.10.2003 року.
У зв'язку із тривалою працею у шкідливих умовах праці позивачу було встановлено професійне захворювання. По факту професійного захворювання було проведено розслідування, був складений акт від 25 травня 2006 року.
За висновком МСЕК від 03.12.2003 року ОСОБА_4 встановлено 15% втрати професійної працездатності у зв'язку із травмою.
За висновком МСЕК від 02.07.2009 року позивачу встановлено 55 % втрати професійної працездатності (40% по професійному захворюванню та 15% у зв'язку із і травмою) та третя група інвалідності.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що обидва відповідача ВАТ «КЗРК» та відділення Фонду повинні виплатити позивачу моральну шкоду.
Задовольняючи частково позовні вимоги до відділення Фонду , суд першої інстанції обґрунтовано керувався ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, які спричинили втрату працездатності», яка передбачає відшкодування Фондом моральної шкоди за наявності факту її спричинення.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з виробничою травмою встановлений в судовому засіданні. Позивач переносить фізичні та моральні страждання у зв'язку із травмою, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги стосовно ненадання позивачем доказів спричинення йому моральної шкоди не можуть бути взяті колегією суддів до уваги.
Доводи апеляційної скарги відділення Фонду про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу, є безпідставними та такими, що суперечать «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я,
пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затвердженого наказом Міністерства
охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. №212, оскільки МСЕК встановлює даний
факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату
професійної працездатності, в той час як позивачу з 03.12.2003. встановлено стійку
втрату професійної працездатності у зв'язку із виробничою травмою.
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відділення Фонду моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року № 1-рп2004р. відповідно до якого, громадяни, котрим встановлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди.
Доводи відповідача про те, що Законом України № 717-У від 23.02.2007 року внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності», якими норми, що передбачають виплату моральної шкоди, виключено, є безпідставні, оскільки позивачу втрата професійної працездатності позивача від нещасного випадку встановлена висновком МСЕК 03.12.2003., право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача до набрання чинності вищезазначеного закону.
Доводи апеляційної скарги відповідача про пропуск ОСОБА_4 тримісячного строку для звернення до суду не можуть бути взяті до уваги, оскільки не ґрунтуються на законі. Інші доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, спростовуються висновками суду і матеріалами справи.
Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача з відділення Фонду визначений судом з урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами.
Пофесійне захворювання виникло у позивача із вини адміністрації ВАТ «КЗРК», які не забезпечили безпечні умови праці і порушили ст..153 Кодексу законів про працю та ст.13 Закону України «Про охорону праці»; саме відповідач винен у виникненні у нього хронічного професійного захворювання.
Згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 25 травня 2006 року, зазначено, що професійне захворювання у позивача ВИНИКЛО З вини адміністрації ВАТ «КЗРК » , яка не забезпечила безпечні умови праці і порушила ст.153 КЗпП та ст.13 ЗУ «Про охорону праці» (а.с.8-10).
Згідно п.19 зазначеного Акту, винними в порушенні законодавства про охорону праці є керівництво ВАТ «КЗРК».
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача ВАТ «КЗРК» моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп2008р. відповідно до якого, статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.
Доводи відповідача про те, що суд невірно застосував до даних правовідносин положення ст. 237-1 КЗпП України, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки втрата професійної працездатності ОСОБА_4 була встановлена 02.07.2009 року.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу знайшов своє підтвердження в
судовому засіданні. Позивач обмежений в роботі по дому, переносить моральні
страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди та недоведеності вини відповідача ВАТ «КЗРК» у цьому є безпідставними , спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди який підлягає стягненню на користь позивача з ВАТ «КЗРК», визначений судом без повного урахування роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер отриманого позивачем професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
З огляду на те, що позивачу встановлено 40% втрати професійної працездатності за 23 років 11 місяців праці в умовах впливу шкідливих факторів на ВАТ «КЗРК» та, беручи до уваги конкретні обставини по справі, що стан здоров'я позивача не погіршується, характер отриманого позивачем професійного захворювання, і пов'язані з ним фізичні і моральні страждання, інтенсивність і довготривалість фізичних і психічних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, і наслідків, що наступили, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди , який підлягає стягненню на користь позивача з ВАТ «КЗРК», повинен бути зменшений з 20 000 грн. до 10 000 грн., а рішення суду підлягає в цій частині зміні відповідно до положень п.3ч.1ст.309 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задовольнити частково.
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 01 червня 2010 року в частині стягнення моральної шкоди з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_4 змінити, зменшивши цей розмір до 10 000 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: