Справа № 2-812/09

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    19 березня  2009 року Київський районний  суд м. Полтави у складі:

Головуючого – судді Кузіної Ж.В.

При секретарі Дзюбенко Р.Д.

За участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Чорноморченко М.Є., представника третьої особи Сітак І.М.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ВАТ «Полтавхіммаш»  про внесення змін до наказу про звільнення, стягнення невиплачених сум ,-

                        ВСТАНОВИВ:

    Позивач звернувся до суду з позовом про внесення змін до наказу про звільнення, стягнення невиплачених сум посилаючись на те, що 20.02.2002 року він був прийняти на роботу до відповідача  на посаду начальника юридичного відділу. У травні 2006 року призначений на сумісницьку посаду  корпоративного секретаря. У зв»язку  з систематичним порушенням  відповідачем відносно нього норм КЗпП України  вимушений був написати заяву  про звільнення з посад за ч.3 ст. 38 КЗпП України, але був звільнений  з 29.04.2008 року за ст.. 38 ч.1 КЗпП України.  За захистом своїх прав звернувся до суду та Держінспекції праці України. У травні 2008р. Держіспекцією праці було здійснено перевірку його заяви та встановлено ряд порушень норм  трудового законодавства відносно позивача, в тому числі і по процедурі звільнення. Було винесено припис щодо усунення  допущених порушень, зобов»язано  привести у відповідність до вимог п.3 ст. 38 КЗпП України наказ про звільнення позивача, виплатити  необхідну за ст. 44 КЗпП України вихідну допомогу, проте цього зроблено не було, а тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити,  зобов»язати відповідача змінити підстави  його звільнення з ч.1 на ч.3 ст. 38 КЗпП України, стягнути з відповідача на його користь  вихідну допомогу у розмірі 8 708 грн. 31 коп., стягнути з відповідача на його користь  середній заробіток за затримку у виплаті вихідної допомоги.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала  та пояснила, що позивачем порушені строки щодо звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки з наказом про звільнення від 29.04.2008 року позивач ознайомився  30.04.2008р., але в місячний термін не звернувся до суду з позовом про захист своїх прав, а тому в цій частині позовні вимоги необхідно залишити без розгляду. У зв»язку з невизнанням відповідачем  першої позовної вимоги, в задоволенні інших позовних вимог просила суд відмовити.

Представник третьої особи -  Полтавського регіонального відділеня Держінспекції праці України ( далі Держінспекції) в судовому засіданні пояснила, що по зверненню позивача Держінспекцією проводилась перевірка ВАТ «Полтавхіммаш», в результаті якої було встановлено ряд порушень та видано припис . Відносно  голови правління – генерального директора ВАТ «Полтавхіммаш» складено протокол про притягнення його до адмінвідповідальності за ч.1 ст.  41 КУпАП. Відповідач не погоджувався з обставинами встановленими в ході перевірки та надавав свої заперечення, скаргу на акт.

Суд , заслухавши сторони, представника третьої особи , дослідивши матеріали справи, матеріали адміністративної справи № 3-7963/08, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судовим рішенням Київського районного суду м. Полтави від  03.10.2008р.  встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, а саме з 20.02.2002 р.  працював на посаді  начальника юридичного відділу ВАТ «Полтавахіммаш» та з 22.05.2006р.  призначено на посаду корпоративного секретаря  за сумісництвом.

Наказом від 29.04.2008 року  позивача звільнено з займаних посад  по ст.38 ч.3 КЗпП України.

Вказаним рішенням відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ВАТ «Полтавхіммаш» про стягнення вихідної допомоги,заборгованості, середнього заробітку, компенсації 3% річних, відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 11.12.2008р. рішення Київського райсуду м. Полтави від 03.10.2008р.  скасовано в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заробітної плати корпоративного секретаря, середнього заробітку за час затримки розрахунку і моральної шкоди та постановлене нове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили,  не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь  ті самі особи або особа, щодо якої встановлено  ці обставини.

Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом  законодавства про працю, колективного чи трудового договору працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому  колективним договором,  але не менше тримісячного середнього заробітку.

З наказом про звільнення від 29.04.2008 року позивач ознайомлений 30.04.2008 року, що підтверджується його підписом при ознайомленні з даним наказом ( а.с. 30) та не спростовано в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору в тримісячний  строк з дня, коли він дізнався  або повинен був дізнатися  про порушення свого права.

Оскільки позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами про внесення змін до наказу про звільнення , а саме зміни підстав звільнення зі ч.1 на ч.3 ст. 38 КЗпП України , виплату вихідної допомоги, передбаченої ст. 44 КЗпП України,  стягнення середнього місячного заробітку  за затримку розрахунку при звільнення , з пропуском  строків, встановлених ст. 233 КЗпП України, суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог позивача про зміну підстав звільнення, стягнення   вихідної допомоги слід відмовити за пропуском  строків звернення до суду.

Посилання позивача ОСОБА_1 на те, що про порушення свого права , а саме результатів перевірки його звернення Держінспекцією не знав не заслуговують на увагу, оскільки позивач дізнався про  порушення свого права отримуючи копію наказу про звільнення.

Вихідна допомога,  передбачена ст. 44  КЗпП України,    не є  заробітною платою особи,  тому при вирішенні справи судом не застосовуються вимоги  ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що   у разі  невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому  працівникові сум, що належать йому від підприємства, в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація  повинні виплатити працівникові середній заробіток  за весь час затримки  по день фактичного розрахунку.

Сума вихідної допомоги в розмірі тримісячного середнього заробітку, передбачена ст. 44 КЗпП України, не є безспірною сумою, що належала  до виплати позивачу ОСОБА_1 в день звільнення. Як встановлено судом, сума вихідної  допомоги не була нарахована ЗАТ « Полтавхіммаш»  ОСОБА_1  при звільненні.  

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1  про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Судові витрати за розгляд справи в суді суд вважає за можливе віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 44, 117 233КЗпП України,  ст.  ст.10,11,60,  209,   213- 215  ЦПК України, суд,   -

ВИРІШИВ:

    У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

    Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Полтавської області  через Київський районний суд міста  Полтави шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти  днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга  може бути подана протягом двадцяти днів з дня подачі  заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий                         Ж.В.Кузіна

Копія вірна:
Суддя                                 Ж.В.Кузіна

Секретар                             І.Г.Абрамова