ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА             

                  

19.07.06                                                    Справа  № 5/1714-19/339 (5/2173-9/306)

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                                  Бойко С.М.,

суддів:                                                         Марко Р.І.,

                                                                    Бонк Т.Б.,

при секретарі Чаплик І.Д.,

з участю представників:

від прокурора з»явився,

від позивача:  з”явився,

відповідача 1: з”явився,

відповідача 2: не з”явився,

розглянув апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Галицькому районі  м.Львова, м.Львів

на постанову господарського суду Львівської області від 22.09.2005 року, суддя Левицька Н.Г., в справі №5/1714-19/339 (5/2173-9/306),

за позовом приватного підприємства «Дизайн-Студія «Люкс», м.Львів

до відповідача 1 державної податкової інспекції у Галицькому  районі  м.Львова, м.Львів

до відповідача 2 відділення державного казначейства у Сихівському районі м.Львова, м.Львів

з участю прокурора Львівської області, м.Львів

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

                                                   в с т а н о в и в :

постановою господарського суду Львівської області від 22.09.2005 року задоволено позов приватного підприємства «Дизайн-Студія «Люкс» до  державної податкової інспекції у Галицькому  районі  м.Львова та відділення державного казначейства у Сихівському районі м.Львова про  визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 18  червня  2004  року №0003202320/04-23-4/32053027 про завищення   суми   бюджетного   відшкодування   з   податку   на додану вартість в розмірі 594420 грн. та зобов»язано відшкодувати зазначену   бюджетну    заборгованість з  розрахункового рахунку відділення державного казначейства у Сихівському районі м.Львова на користь позивача.

Постанова суду мотивована тим, що висновок податкового органу про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість та відповідно відображення у складі податкових зобов’язань в декларації з ПДВ за лютий та березень 2004 року суми ПДВ з від’ємним значенням –594420 грн.  по  податкових накладних,  отриманих  від  ТзОВ „Технологія комфорту" спростовується представленими суду доказами, якими підтверджується факт придбання ПП „Дизайн-Студія „Люкс" товарів  у ТзОВ „Технологія комфорту", а також доказами  включення контрагентом позивача - ТзОВ „Технологія комфорту" ПДВ по цих операціях до податкового зобов”язання за цей період.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач 1)  просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, з підстав неповного з”ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що згідно акту перевірки від 18 червня 2004 року №301/23-4/32053027/2708, ПП "Дизайн-Студія "Люкс" до перевірки не представлено жодних документів, які б підтверджували проведення фінансово-господарської діяльності, а тому керуючись п.4.3 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та   державними   цільовими   фондами"   перевіркою   було   використано   картку  особового  рахунку   платника   податку на додану вартість.

З аналізу картки особового рахунку платника встановлено, що підприємство має переплату   з   податку   на   додану   вартість,   яка   виникла   за   результатами   діяльності підприємства в лютому в сумі 296442 грн. та в березні в сумі 297978 грн., проте проведеною перевіркою причини виникнення переплати з податку на додану вартість не встановлено, що свідчить про порушення підприємством п.п.7.4.5 п.7.4, п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Скаржник також покликається на те, що за змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов'язання зі сплати ПДВ у ціні товару, який платником не сплачений.

В судове засідання на проголошення постанови представники відповідача 1 та вдповідача 2 не з"явилися, хоча належним чином повідомлені про дату та місце судового засідання, а тому суд вважає за можливе розгляд справи завершити без їх участі за наявними в справі доказами.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін з їх участю на засіданні, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що скарга   задоволенню не підлягає.

Підставою прийняття податкового повідомлення рішення від 18  червня  2004  року №0003202320/04-23-4/32053027 про виявлення в ПП "Дизайн –Студія "Люкс"   завищення   суми   бюджетного   відшкодування   з   податку   на додану вартість в розмірі 594420 грн. є зафіксований в акті перевірки від 18 червня 2004 року №301/23-4/32053027/2708 факт порушення позивачем п.п.7.4.5 п.7.4, п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме безпідставне віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість та відповідно відображення у складі податкових зобов’язань в декларації з ПДВ за лютий  та березень 2004 року суми ПДВ з від’ємним значенням на загальну суму  594420 грн. без підтвердження жодними документами.

Проте, такий висновок податкового органу не відповідає встановленим обставинам по справі та діючому законодавству.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Наявні в матеріалах справи податкові накладні №391 від 09.02.2004 року; №450 від 15.02.2004 року, :531 від 23.02.2004 року; :№700 від 11.03.2004 року. №761 від 17.03.2004 року; №842 від 25.03.2004 року містять усі необхідні реквізити, передбачені п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

У відповідності до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді, у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) чи дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З матеріалів  зустрічної перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва ТзОВ „Технологія комфорту" з питань взаємовідносин з ПП „Дизайн-Студія „Люкс" вбачається, що ТзОВ „Технологія комфорту" відвантажено товар, укладено договір купівлі-продажу з ПП „Дизайн-Студія „Люкс" за №4 від 22.01.2004 року про поставку товару в асортименті. На виконання умов угоди ТзОВ „Технологія комфорту" відвантажено товар ПП „Дизайн-Студія „Люкс", згідно з вищевказаними податковими накладними.

Наведені докази підтверджують факт здійснення  господарської операції між позивачем та ТзОВ „Технологія комфорту".

Крім цього, слід зазначити, що п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, крім вищевказаних,  передбачає  ще наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.

Згідно з підпунктом 7.7.5 пункту 7.7. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість" суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. Тобто законодавством чітко передбачено, що однією з обов”язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

З аналізу наведених норм суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що Законом України „Про податок на додану вартість" встановлено прямий зв”язок між сплатою, надходженням   до бюджету ПДВ та відшкодуванням цього податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов”язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з ПДВ та відшкодування ПДВ за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

За змістом Закону право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті ПДВ, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару, який платником не оплачений. Такий висновок узгоджується з визначенням "платник податку", яке дане у п.1.3. Закону України „Про податок на додану вартість”, згідно якого це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. До встановлення факту того, чи утриманий  продавцем податок з позивача, у останнього відсутнє право вимагати бюджетне відшкодування.

Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображені в книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) та відповідають даним податкових декларації з ПДВ за січень 2004 р., лютий 2004 р., чим підтверджується відсутність порушень щодо сплати продавцем -ТзОВ „Технологія комфорту"  податку на додану вартість.

З наведеного, висновок податкового органу про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість та відповідно відображення у складі податкових зобов’язань в декларації з ПДВ за лютий та березень 2004 року суми ПДВ з від’ємним значенням –594420 грн.  по  податкових накладних,  отриманих  від  ТзОВ „Технологія комфорту" не відповідає встановленим обставинам по справі та вимогам діючого законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення від 18  червня  2004  року №0003202320/04-23-4/32053027 підлягає визнанню недійсним,  про що правильного висновку дійшов суд першої інстанції.

Судом першої інстанції також встановлено, що  позивачем подано до ДПІ у Галицькому районі м.Львова податкові декларації з податку на додану вартість за лютий 2004 року та за березень 2004 року, в яких відображено суму податкового кредиту за лютий 2004 року в сумі 296442 грн. згідно з податковою декларацією за лютий 2004 року та за березень 2004 року в сумі 297978 грн. згідно податковою декларацією за березень 2004 року.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку на додану вартість, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, а згідно п.п.7.7.3 зазначеної  статті  : у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Не відшкодовані платнику податку протягом передбаченого законом терміну суми податку на додану вартість вважаються бюджетною заборгованістю.

Відповідно до пункту 4.1 "Порядку відшкодування податку на додану вартість", затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.1997р. №209/72 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.1997р. за №263/2067, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. Висновки мають бути подані не пізніше, ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування ПДВ.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що надані позивачем копії примірників податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий-березень 2004 р. підтверджують суми бюджетної заборгованості перед позивачем. Зазначені податкові декларації позивача були прийняті податковим органом, що свідчить про визнання їх такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази факту неприйняття або повернення позивачу податкових декларацій.

У податкових деклараціях за лютий-березень 2004 року зазначено, що суми, заявлені до відшкодування мають бути перераховані на рахунок позивача в установі банку (рядки 25.2 податкових декларацій).

Податковим органом не представлено суду доказів подання до органів Державного казначейства України висновків про відшкодування позивачу з Державного бюджету сум податку а додану вартість за лютий 2004 року на суму 296442 грн., березень 2004 року на суму 297978 грн., що свідчить про порушення ним Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 21.05.2001 р. №200/86.

Відповідно до п.1.8 Закону України „Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Факт надмірної сплати позивачем податку на додану вартість підтверджується наявними в матеріалах сплати копіями платіжних доручень.

З наведеного позовні вимоги про відшкодування спірної бюджетної  заборгованості в розмірі 594420 грн.  на користь позивача судом першої інстанції підставно задоволені.

Проте, у відповідності до вимог ст.194 КАСУ позивач може відмовитися від адміністративного позову в будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. Надане цим законом право позивач реалізував шляхом подачі письмової заяви від 07.07.2006 року за №4 про відмову від  бюджетного відшкодування, тобто від цих позовних вимог.

Оскільки дана відмова від позову не зачіпає будь-чиїх прав та охоронюваних законом інтересів, а тому приймається судом. Згідно ст.157 КАСУ  в цій частині вимог, від яких позивач відмовився, провадження по справі  підлягає закритю за ч.1, п.1, п.п.2 цієї статті.

З врахування того, що судом першої інстанції ухвалено законне та обгрунтоване судове рішення  і в частині відшкодування бюджетної  заборгованості на користь позивача в розмірі 594420 грн., а обставини у справі, що відмову від позову в цій частині вимог, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції відповідно до вимог п.2 ст.203 КАСУ визнає таке рішення нечинним і закриває провадження по справі.

Постанова місцевого суду прийнята у відповідності з вимогами  діючого законодавства, а тому підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.157, 194,  199, 200,203 205, 206 КАС України, суд,

                                               П О С Т А Н О В И В:

                                                          

постанову господарського суду Львівської області від 22.09.2005 року в справі за позовом приватного підприємства «Дизайн-Студія «Люкс» до  державної податкової інспекції у Галицькому  районі  м.Львова та відділення державного казначейства у Сихівському районі м.Львова в частині відшкодування бюджетної  заборгованості в розмірі 594420 грн. визнати нечинною та в цій частині закрити провадження по справі, в решті –залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

   Головуючий-суддя:                                                                      С.М. Бойко

   Судді:                                                                                                Р.І.Марко

                                                                                                              Т.Б.Бонк