АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №11//791/294/2013 Головуючий в І інстанції Постол В.С.

Категорія: ст. ст. 190ч.2; 187ч.2;

115ч.2 п.6 КК України Доповідач: Вороненко Т.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року березня місяця «12» дня

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Херсонської області в складі:

                    Головуючої – Вороненко Т.В.                                                                      Суддів: Черствої Є.О., Дубченка А.П.

                    при секретарі – Березовському С.В.

                    З участю прокурора – Коломійця В.В.

                     адвоката – ОСОБА_1

                     засудженого – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні кримінальну справу за апеляціями засудженого і його захисника ОСОБА_1; прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 27 листопада 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

          Цим вироком

                    ОСОБА_2,

                     ІНФОРМАЦІЯ_1,

                    раніше судимого: 03.10.2002 року Центральним

                    районним судом м.Сімферополя АР Крим за ст.186

                    ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі,

                    звільнений умовно-достроково 17.03.2005 року, -

засуджено за ст.190 ч.2 КК України на 3 роки обмеження волі;

          за ст. 187 ч.4 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить засудженому;

          за ст. 115 ч.2 п.6 КК України на 13 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що належить ОСОБА_2

          На підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання, остаточно призначено 13 років 6 місяців позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу, з конфіскацією всього майна, що належить ОСОБА_2

          Запобіжний захід залишено судом – взяття під варту.

          Строк відбування покарання обчислено з моменту затримання – 11.06.2010р.

          Постановлено стягнути з засудженого судові витрати за проведення експертиз та на користь ОСОБА_3 20 000 гривен.

          Вирішено питання щодо речових доказів, зокрема грошові кошти, що знаходяться на депозитному рахунку УМВС України в Херсонській області повернуті потерпілому ОСОБА_3

          Вироком суду ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за вчинення слідуючих злочинів:

           29.06.2010 року він близько 1800год. біля будинку №90 по вул. Паризької Комуни у м.Генічеську Херсонської області, шляхом зловживання довірою знайомої ОСОБА_4, заволодів її фотоапаратом «Canon A-460», вартістю 400 грн.

          Він же, в ніч з 09.07.2010р. на 10.07.2010р., перебуваючи у стані наркотичного сп’яніння, переслідуючи корисливий умисел на заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу проник до квартири ОСОБА_5 №14, розташованої по вул. 40 років Перемоги,2 у м.Генічеську Херсонської області, де шляхом розбійного нападу заволодів майном ОСОБА_5 та грошима у сумі 2500 доларів США, що складає 19764,5 грн., а всього на суму 20364,5 грн. А також, під час розбійного нападу, умисно з корисливих мотивів, з метою протиправного позбавлення життя ОСОБА_5, наніс тому не менше 13 ударів ножем в область грудної клітини, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, у тому числі колото-різане поранення серця, від якого настала смерть потерпілого на місці події.

          В апеляції з доповненнями до неї,

- прокурор вказує на незаконність вироку у зв’язку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, так як суд у вироку правомірно дійшов висновку про наявність інкримінованих ОСОБА_2 злочинів, проте в мотивувальній частині обмежився лише переліченням досліджених доказів, не мотивував, якими саме доказами спростовуються покази підсудного, не дав належного аналізу. Також, на думку прокурора, суд допустив порушення при розгляді цивільного позову і дійшов необґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_3 в частині завдання матеріальних збитків. Просить вирок скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд.

- захисник засудженого ОСОБА_1 вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки дослідженими в суді доказами не спростовані твердження ОСОБА_2 щодо виникнення умислу на заволодіння майном потерпілого вже після його вбивства, вважає, що судом порушені вимоги КПК України, так як речові докази не досліджувалися, а суд у вироку посилається на них в підтвердження вини засудженого, посилається на необґрунтоване оголошення показів свідка, рахує, що гроші, якими заволодів ОСОБА_2, повинні бути передані в доход держави.

          Просить вирок змінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_2 з ст.ст. 187ч.4; 115ч.2п.6 КК України на ст.ст. 115ч.1; 185ч.2 КК України та призначити покарання не більше 10 років. В решті вирок залишити без зміни.

- засуджений ОСОБА_2 також вказує на незаконність вироку в частині кваліфікації його дій за ст.ст. 187ч.4; 115ч.2п.6 КК України, умисел на крадіжку майна у нього виник після заподіяння смерті потерпілому, під час яких він діяв у стані необхідної оборони. Висновок суду не відповідає дослідженим доказам, є суперечливими.

          Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

          В запереченнях на апеляцію прокурора засуджений вказує, що не згоден з доводами апеляції в частині необхідності задоволення позову потерпілого, і просить вирок скасувати з зазначених в його апеляції підстав.

          Перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, заслухавши прокурора, який вважав, що апеляція підлягає задоволенню тільки державного обвинувача, а інші апеляції необґрунтовані; міркування засудженого, який підтримав апеляцію захисника і його, та просив перекваліфікувати його дії, змінивши вирок, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають задоволенню частково, а вирок зміні зі слідуючих підстав.

          Висновок суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні вбивства із користі та розбійного нападу не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджуються дослідженими у суді і наведеними у вироку доказами.

          Так, суд у вироку послався на докази, які свідчать про винність засудженого у вчиненні вбивства потерпілого ОСОБА_5 та заволодіння його майном, проте не спростовують твердження ОСОБА_2, що він до потерпілого прийшов з метою вжити наркотичний засіб, а не за грошима, які забрав разом з мобільним телефоном вже після вбивства.

          Суд у вироку, хоча й зазначив, що оцінює такі покази підсудного критично, так як вони спростовуються сукупністю доказів, проте не вказав, які саме докази їх спростовують і підтверджують умисел засудженого на вчинення розбою та позбавлення життя ОСОБА_5 з метою заволодіння його майном.

          В судовому засіданні ОСОБА_2Ю, пояснював, що у вечорі ішов додому та побачив знайомого йому ОСОБА_5, який стояв в халаті на дворі та стріляв із пістолету. Той запропонував йому наркотик і вони разом піднялися до квартири потерпілого. ОСОБА_5 поклав на стіл, де знаходився ніж, пістолет, зварив наркотик, який вони вжили. Після чого ОСОБА_3, будучі в неадекватному стані, накинувся на нього з ножем і поранив руку. Між ними зав’язалася боротьба, в ході якої ОСОБА_5 побіг за пістолетом, а він вихопив у нього ніж та наніс удари потерпілому, від яких той впав у коридорі. Як забрав гроші та телефон не пам’ятає. Визнав свою вину у вбивстві, але не із-за грошей.

          Аналогічні та більш докладні покази ОСОБА_2 давав на досудовому слідстві /т.3, а.с. 10-12, 26/.

          Як на доказ своїх висновків суд послався на протокол відтворення обстановки та обставин події, під час даної слідчої дії ОСОБА_2 підтвердив наведені покази та розповів, що приблизно о 22 годині він, біля дому зустрів ОСОБА_5, у якого раніше купував наркотичний засіб і захотів купити опій. Піднялися у квартиру, ОСОБА_5 був у халаті, з якого дістав пістолет та поклав його в залі на журнальний стіл, де знаходився мисливський ніж. На кухні ОСОБА_5 став виготовляти наркотик, за який він віддав йому 250 грн. Вони вжили шляхом уколу цей наркотичний засіб. Після чого потерпілий став вимагати гроші за наркотик, почався скандал. Перед яким ОСОБА_5 з халату дістав гроші у пакеті, до яких поклав і 250 грн. та залишив їх на стільці. Під час сутички потерпілий взяв на кухні кухонний ніж та поранив йому ліву руку, а коли схопив його за шию, то він вкусив ОСОБА_3 за передпліччя. Потерпілий побіг, як він вважав, за пістолетом, тому побіг за ним, де схопив мисливській ніж та наніс декілька ударів в правий та лівий бік потерпілому, той впав у коридорі, вдарившись об тумбочку. А він на кухні забрав гроші та мобільний телефон ОСОБА_5 і пішов, не намагаючись сховати сліди злочину /т.3, а.с. 14-15/.

          Відповідно до висновку судово-медичної експертизи на тілі ОСОБА_5 виявлено 13 колото-різаних ран, перелом скроневої кістки, садна, у тому числі і правого предліччя. Смерть наступила від колото-різаного поранення серця. Перелом скроневої кістки міг утворитися при падінні та ударі об ребристу поверхню тупого твердого предмета.

          ОСОБА_5 незадовго до смерті вживав наркотичні засоби /т.1, а.с. 63-68; т.1, а.с. 66-67/.

          Відповідно до додаткової судово-медичної експертизи тілесні ушкодження у ОСОБА_3 могли утворитися при обставинах, на які вказав ОСОБА_2 /т.1, а.с. 72,73/.

          Дані огляду місця події також відповідають показам ОСОБА_2 щодо розташування трупа, знаряддя вбивства, наявності пістолету, двох ножів, шприців з залишками речовини та іншим даним.

          На вилученому з відра, на кухні, ватному тампоні та в залі на картонній коробці, відповідно до молекулярно-генетичної експертизи є сліди крові, які збігаються зі зразками крові ОСОБА_2 /т.1, а.с. 30-59, 91-100/, такі дані підтверджують покази ОСОБА_2 про намір купити у ОСОБА_5 наркотик, який вони разом і вжили шляхом ін’єкції та наявність свіжої рани на руці. Вказані та інші, наведені у вироку письмові докази, підтверджують факт вбивства ОСОБА_5 засудженим. Проте не спростовують його твердження, що у нього не було умислу при вбивстві на заволодіння майном потерпілого під час сутички з ним і нанесення ножових поранень.

          Допитані у судовому засіданні свідки також не підтвердили наявність у ОСОБА_2 такого умислу, більш того покази свідків узгоджуються з поясненнями засудженого.

          Так, свідок ОСОБА_6 пояснила, що її колишній чоловік прийшов в той день за грошима близько 2230год., був в халаті, у кишеню якого поклав гроші, тоді побачила у нього пістолет, а свідок ОСОБА_7 підтвердила, що близько 02год. ночі у ломбард зайшов ОСОБА_2, хотів викупити свої речі, у нього була перебинтована рука. Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 також підтвердили покази підсудного щодо обставин, які мали місце після вчинення ним злочину.

          Таким чином, на думку колегії, у суду не було підстав оцінювати покази ОСОБА_2 критично, так як жоден з досліджених судом доказів не підтверджує факт вчинення вбивства ОСОБА_5 з корисливих мотивів під час розбійного нападу і не спростовують доводів засудженого, що умисел на заволодіння грошима та телефоном потерпілого виник у нього після вбивства, коли він хотів на кухні забрати свої речі та побачив гроші і телефон.

          Аналіз перевірених судом першої інстанції доказів підтверджує вину ОСОБА_2 у вчиненні умисного вбивства, вчиненого на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків і крадіжки майна потерпілого після його вбивства, яку він вчинив повторно.

          А тому дії засудженого необхідно перекваліфікувати зі ст. 115 ч.2 п.6 КК України і ст. 187 ч.4 КК України на ч.1 ст.115; 185ч.2 КК України.

          Довод апеляції засудженого, що він діяв в межах необхідної оборони, колегія суддів вважає необґрунтованим, так як вони спростовуються його ж показами, даними судово-медичної експертизи потерпілого.

          Що стосується посилання захисника в апеляції на істотне порушення судом вимог КПК України, то колегія суддів не може з ним погодитися, так як порушень, передбачених ст. 370 КПК України, судом під час розгляду справи не встановлено, безпідставними є твердження, що суд не дослідивши речові докази послався на них у вироку, оскільки суд вирішив питання щодо речових доказів відповідно до вимог ст. 335 КПК України. Неспроможною є в апеляції заява захисника, що гроші, якими заволодів її підзахисний необхідно було передати в доход держави, як нажиті злочинним шляхом потерпілим, такий факт не доказаний, а вільна трактовка показів потерпілої ОСОБА_10 не відповідає поясненням, які містяться в протоколі судового засідання. Суд грошові кошти та мобільний телефон ОСОБА_5, які були об’єктом злочинних дій, відповідно до ст.81 ч.1 п.5 КПК України, повернув потерпілому ОСОБА_3

          Безпідставними є доводи апеляції прокурора про порушення судом вимог КПК України при складанні вироку, які тягнуть його скасування, а з тим, що суд не мотивував, якими доказами спростовуються покази підсудного, судова колегія погоджується і на підставі вищевказаного вважає, що вирок і з цих підстав підлягає зміні, а дії ОСОБА_2 перекваліфікації.

          Твердження апеляції прокурора щодо неправильного розгляду цивільного позову ОСОБА_3 також не можна визнати обґрунтованим, суд у вироку навів переконливі доводи щодо задоволення позову потерпілого тільки в частині моральної шкоди та відшкодування її в розмірі 20 000 грн. і такий висновок суду не суперечить його рішенню про повернення потерпілому ОСОБА_3 речових доказів, а саме грошей та мобільного телефону, що належали його батькові.

          Таким чином, апеляції захисника ОСОБА_1, засудженого та прокурора підлягають задоволенню частково, а вирок – зміні.

          Винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст.190 ч.2 КК України в апеляціях не оспорюється.

          Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Херсонської області, -

УХВАЛИЛА:

          Апеляції захисника ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2, прокурора задовольнити частково.

          Вирок Генічеського районного суду Херсонської області від 27 листопада 2012 року щодо ОСОБА_2 змінити.

          Перекваліфікувати його дії зі ст.187 ч.4 КК України на ст. 185 ч.2 КК України та зі ст. 115 ч.2 п.6 КК України на ст. 115 ч.1 КК України.

          Вважати ОСОБА_2 засудженим за ст. 190 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі;

          за ст. 115 ч.1 КК України на 11 років позбавлення волі;

          за ст.185 ч.2 КК України на 5 років позбавлення волі.

          На підставі ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань остаточно призначити 12 років позбавлення волі з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

          В решті вирок залишити без змін.

Судді: підписи

Згідно з оригіналом:

Суддя:                               Т.В.Вороненко