Справа №22-1370 Головуючий у 1-й інстанції – Левик Я.А.

Категорія: 57 Доповідач в апел. Інстанції – ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Бермеса І.В.

суддів: Шандри М.М., Гончарук Л.Я.

при секретарі: Панчук І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2на ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 16 лютого 2010 року у справі за скаргою ОСОБА_2 напостанову начальника Відділу Державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції від 27.10.2009 року про накладення штрафу,-

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваною ухвалою в задоволенні у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_2

В апеляційній скарзі апелянт вважає ухвалу незаконною, оскільки, виходячи з вимог вказаної статті державний виконавець має широке коло повноважень передбачених статтею 5 ЗУ «Про виконавче провадження» де чітко зазначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом. Проте, державний виконавець при достовірній інформації про місце перебування майна, не застосував свої повноваження пердбачені статтею 5 ЗУ «Про виконавче провадження», не наклав арешт на майно, та не визначив відповідального за збереження вказаного майна.

Просить ухвалу суду скасувати та задоволити скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою в порядку розділу VII ЦПК України, у якій просив постановити ухвалу про скасування постанови начальника Відділу Державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції від 27.10.2009 року про накладення на нього штрафу у розмірі 340 грн. В обґрунтування скарги зазначав, що 27.08.2009 року отримав із ВДВС Золочівського РУЮ попередження №32 в якому його було зобов'язано повідомити місце перебування належного йому транспортного засобу марки «Фольксваген-Поло», 1992 р.в. 1.09.2009 року він письмово повідомив ВДВС про те, що йому невідомо місце знаходження даного автомобіля і попередження виконати не має змоги. Проте ним не було повідомлено виконавця про те, що вказаний автомобіль, який за генеральним дорученням був ним відчужений гр. ОСОБА_3, він 25.08.2009 року забрав собі назад, повернувши ОСОБА_3 кошти отримані ним за відчуження такого. Крім цього, у цей день автомобіль у нього поламався, коли він повертався від ОСОБА_3 на вул. Бродівській у м.Золочеві. Він залишив автомобіль на місці поломки та пішов додому. Зранку виявив, що автомобіля на вул. Бродівській немає. Він зрозумів, що його викрали, проте у органи міліції з приводу викрадення не звертався, оскільки автомобіль і так перебував у розшуку за поданням державного виконавця. Згодом, у жовтні 2009 року він отримав повторну вимогу про повідомлення місця перебування його автомобілів від ВДВС, проте відповіді на неї не надав, оскільки вважав свій лист від 1.09.2009 року вичерпною відповіддю на такий запит. Вважав, що накладення на нього штрафу є незаконним, оскільки вказаними у постанові начальника ВДВС нормами Закону України «Про виконавче провадження» накладення такого у його випадку не передбачене. Крім цього, вважав свою відповідь, хоча не у повній мірі, проте належним реагуванням на запит виконавчої служби з приводу надання інформації про місце перебування його автомобілів, яке йому не було та на даний час не є відомим. Просив оскаржувану постанову скасуватита задоволити скаргу.

Як встановлено із матеріалів цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про повернення коштів, рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 31.03.2008 року позов ОСОБА_4 - задоволено. Зобов'язано стягнути з ОСОБА_2 в його користь 67680 грн. боргу та 683,30 грн. судових витрат.

З матеріалів провадження по скарзі, виконавчого провадження № 8134305, пояснень осіб, що беруть участь у справі встановлено, що вказане рішення суду виконане частково.

Через невиконання вказаного рішення у добровільному порядку боржником ОСОБА_2 ВДВС Золочівського РУЮ вчинялися дії щодо виконання такого у примусовому порядку. Зокрема виконавцем вчинялися та вчиняються дії щодо звернення стягнення на майно боржника.

Під час виконання згаданого рішення суду начальником ВДВС Золочівського РУЮ було надіслано боржнику ОСОБА_2 двічі попередження, а саме 27.08.2009 року та 6.10.2009 року у яких боржника було зобов'язано у триденний строк повідомити місце перебування транспортних засобів, що йому належать та роз'яснено наслідки невчинення таких дій.

Боржник у відповідь на попередження від 27.08.2009 року надіслав ВДВС 1.09.2009 року письмову заяву у якій зазначив, що місце знаходження одного із його транспортних засобів йому невідоме. Хоча, як сам ствердив боржник у судовому засіданні та підтверджується актом державного виконавця від 26.08.2009 року, належний боржнику автомобіль був ним особисто відібраний від ОСОБА_3, якому такий був раніше відчужений -25.08.2009 року.

Що стосується повторного попередження від 6.10.2009 року, то, як встановлено із матеріалів виконавчого провадження та пояснень ОСОБА_2 відповіді на таке ним ВДВС надано не було.

Відповідно до ч.1 ст. 88 Закону України «Про виконавче провадження» за неподання або подання неправдивих відомостей про доходи і майновий стан боржника за постановою начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, накладається штраф від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у порядку, передбаченому законом.

Враховуючи вказане, суд прийшов до вірного висновку, що оскаржувана постанова винесена начальником ВДВС Золочівського РУЮ правомірно, оскільки боржником не подано повторно інформації що стосується належних йому транспортних засобів, тобто не виконано законних вимог держаного виконавця та не подано відомостей стосовно його майнового стану.

Доводи апелянта про те, що про те, державний виконавець при достовірній інформації про місце перебування майна, не застосував свої повноваження пердбачені статтею 5 ЗУ «Про виконавче провадження», не заслуговують на увагу, т.я. нічим не стверджені.

З урахування зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ч.2 п.1 ст.307, ч. 1 п. 1 ст. 312, ч.1 п. 4 ст.314, ст.315, ст. 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 16 лютого 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:

Судді: