ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"15" березня 2007 р. | Справа № 34/456-06-11506А |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Туренко В.Б.
суддів: Бандури Л.І., Поліщук Л.В.
при секретарі судового засідання Соломахіній О.О.
за участю представників сторін:
від позивача – Кутателадзе В.О.
від відповідача –Богрел С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області
на постанову господарського суду Одеської області від 26.12.2006р.
у справі № 34/456-06-11506А
за позовом ТОВ з іноземними інвестиціями „Трансінвестсервіс”
до ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області
про скасування податкових повідомлень-рішень
встановив:
ДПІ у Комінтернівському районі Одеської області здійснена виїзна позапланова перевірка ТОВ з іноземними інвестиціями „Трансінвестсервіс”
з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом зарахування на поточний рахунок у банку за квітень і травень 2006 року, за наслідками якої складено акт № 1040/23-22447500 від 3.08.2006р., де зазначено, що підприємством в порушення п.6.1., п.п.6.2.1. п.6.2., п.6. 5. ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість” у квітні, травні 2006 року безпідставно застосована нульова ставка по операціям з поставки супутніх послуг по навантаженню та розвантаженню товарів, які були експортовані (а.с.36-62 т.1).
На підставі вказаного акту, ДПІ у Комінтернівському р-ні 3.08.2006р. прийняті слідуючі податкові повідомлення-рішення:
- № 0001002301/0 про визначення податкового зобов’язання зі сплати ПДВ в сумі 273897.00грн. та штрафної санкції в сумі 98128.00грн., нарахованої на підставі п.п.17.1.3. п.17.1. ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181 (а.с.63 т.1);
- № 0000762301/0 про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2006 року на 390490.00грн. і травень 2006 року на 325270.00грн. (а.с.64 т.1).
Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені платником в адміністративному порядку, однак рішенням ДПІ у Комінтернівському р-ні від 21.08.2006р. № 5791/10/23 залишені без змін (а.с.65-72 т.1).
Після чого, ДПІ у Комінтернівському р-ні 21.08.2006р. були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001002301/1, № 0000762301/1 (а.с.73-74 т.1).
За результатами розгляду повторних скарг Державною податковою адміністрацією в Одеській області та Державною податковою адміністрацією України, які рішеннями від 18.09.2006р. № 24593/25-0007 та від 20.10.2006р. № 11905/6/25-0115 скарги платника залишені без задоволення, ДПІ у Комінтернівському р-ні 20.09.2006р. та 23.10.2006р. прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001002301/2, № 0000762301/2, № 0001002301/3, № 0000762301/3 (а.с.75-95 т.1).
1 листопада 2006 року ТОВ „Трансінвествервіс” звернулось з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2006р. № 0001002301/3, № 0000762301/3, з мотивів їх невідповідності чинному законодавству (а.с.2-6 т.1).
Заперечуючи проти позову, ДПІ послалась на те, що супутні послуги, які вважаються основною діяльністю ТОВ „Трансінвествервіс”, надавались на території порту, тобто споживались на митній території України, а тому вартість таких послуг включається до бази оподаткування та оподатковується у загальновстановленому порядку за ставкою 20%, згідно п.6.1., п.п.6.2.1. п.6.2., п.6.5. ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість” (а.с.136-140 т.2).
Постановою господарського суду Одеської області від 26.12.2006р. (суддя Фаєр Ю.Г.) позов задоволено з мотивів, надання позивачем на розгляд суду договорів, інвойсів, довідок, коносаментів, розрахунків митної вартості, ВМД, актів здачі-приймання робіт, які свідчать, що витрати по навантаженню, розвантаженню, перевантаженню включаються до митної вартості товарів і відповідно є послугами супутніми експорту товарів, а тому послуги по перевалці експортованих вантажів оподатковуються ПДВ за нульовою ставкою. Такий висновок суду ґрунтується на правовому аналізі законодавчих норм, а саме п.1.14. ст.1, п.6.2. ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість”, ст.274 Митного кодексу України..
Не погодившись із постановою, ДПІ 9.01.2007р. звернулась із заявою про апеляційне оскарження, а 29.01.2007р. –з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, у позові відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
У письмових запереченнях на апеляційну скаргу, позивач зазначив, що оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим, прийнятим у відповідності з діючим законодавством і підстави для його скасування відсутні.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
19.12.2002р., 31.03.2003р. між позивачем та інофірмами „Leamar Anstalt” (Ліхтенштейн), „Cargotrans International Ltd” (Великобританія) укладені договори про транспортно-експедиційне обслуговування нерезидентів. На виконання умов названих договорів, позивач в квітні, травні 2006 року виконав роботи по організації вантажно-розвантажувальних робіт, здійснив транспортне експедирування та оформлення коносаментів по обробці зерна, яке експортувалось за межі митної території України. Виконання названих послуг підтверджено актами виконаних робіт, розрахунковими документами, інвойсами, коносаментами, розрахунками митної вартості, ВМД, довідками про включення в митну вартість вантажів за цими ВМД послуг по перевантаженню вантажів і ці обставини не оспорені податковим органом.
Даний спір виник внаслідок різного тлумачення сторонами п.6.2. ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Податкова служба вважає, що застосування нульової ставки надано власникам –експортерам товарів, а підприємства, які надають послуги по перевантаженню, вивантаженню товарів, що експортуються такого права не мають, оскільки послуги цих підприємств здійснюються на митній території України.
Позивач вважає, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг, ставка податку становить „0” відсотків до бази оподаткування, тому що названа норма Закону не пов’язує застосування нульової ставки з місцем надання послуг.
Платники податку на додану вартість, об’єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій тощо визначаються Законом України „Про податок на додану вартість” № 168/97 від 03.04.1997р., який на час надання послуг діяв в редакції Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005” та деяких інших законодавчих актів України” № 2505-ІV від 25.03.2005р.
Відповідно до п.6.2. ст.6, п.1.14. ст.1 означеного Закону, ст.274 Митного кодексу України, при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку на додану вартість становить „0” відсотків до бази оподаткування; супутніми є послуги, вартість яких включається у митну вартість товарів, що експортуються чи імпортуються; у митну вартість товарів, які вивозяться (експортуються), включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені, зокрема, за навантаження, розвантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту переміщення (пересічення) митного кордону України.
Згідно ч.1 ст.1 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність” транспортно-експедиторська послуга –це робота, що безпосередньо пов’язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.
Отже, виходячи із встановленого характеру наданих позивачем в межах договорів послуг та системного аналізу вищезазначених законодавчих норм, перелічені послуги є супутніми експорту, їх вартість включається у митну вартість товарів, вони нерозривно пов’язані і є частиною експорту. Доказів, що підтверджують надання послуг будь-якого іншого характеру, зокрема, поставки послуг у сфері діяльності, допоміжній транспортній, не встановлено.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано визначив, що послуги позивача, які надавались в квітні, травні 2006 року, містять всі ознаки супутніх експорту послуг, і відповідно до п.6.2. ст.6 Закону України „Про податок на додану вартість” оподатковуються за нульовою ставкою, тому посилання відповідача на те, що позивачем здійснювались роботи з обслуговування експортного вантажу на митній території України, які згідно п.6.1., п.6.5. ст.6 цього Закону оподатковуються за ставкою 20%, не приймаються до уваги колегією суддів, оскільки підставою задоволення позовних вимог стало встановлення судом факту надання позивачем саме супутніх експорту, а не поставки послуг у сфері діяльності, допоміжній транспортній.
Посилання скаржника на неврахування судом першої інстанції положень п.п.7.7.9. п.7.7. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не заслуговує на увагу, тому що ця норма застосовується до цивільно-правових угод, які не передбачають переходу права власності на експортні товари (супутні послуги), а позивачем такі угоди не укладались.
На підставі викладеного, місцевий господарський суд дійшов правильних висновків про невідповідність правової позиції відповідача чинному податковому законодавству та правомірно скасував оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу ДПІ у Комінтернівському р-ні Одеської області залишити без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 26.12.2006р. у справі № 34/456-06-11506А –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя В.Б. Туренко
Суддя Л.І. Бандура
Суддя Л.В. Поліщук