СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
14 березня 2007 року | Справа № 2-2/14530-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Гонтаря В.І.,
Горошко Н.П.,
за участю представників сторін:
позивача: Тенахайської Юлії Віталіївни, довіреність № 106 від 01.01.07, Державне підприємство "Придніпровська залізниця";
позивача: Шамарова Тараса Олександровича, довіреність № 119 від 01.01.07, Державне підприємство "Придніпровська залізниця";
позивача: Герасюка Сергія Олександровича, довіреність № 41 від 01.01.07, Державне підприємство "Придніпровська залізниця";
відповідача: Коломаченко Галини Петрівни, довіреність № 10/7 від 11.01.07, Державне підприємство "Феодосійський морський торговельний порт";
відповідача: Багнюкова Володимира Ілліча, довіреність № 10/18 від 20.02.07, Державне підприємство "Феодосійський морський торговельний порт";
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 14 листопаду-19 грудня 2006 року у справі № 2-2/14530-2006
за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (вул. К.Маркса 108, Дніпропетровськ, 49602)
до Державного підприємства "Феодосійський морський торговельний порт" (вул. Горького, 14,Феодосія,98100)
про внесення змін до договору
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду АР Крим від 15.11-19.12.2006 року у справі № 2-2/14530-2006 позов Державного підприємства „Придніпровська залізниця” задоволено. суд признав в редакції позивача пункти 6.3, 6.6, 6.9, 7.1 протоколу розбіжностей, додатку № 1 до договору № ПР/МД-4м/1-04/НЮ від 13.04.2004 року, а також стягнув з відповідача судові витрати.
При прийнятті рішення, суд першої інстанції дослідив зміст норм Статуту залізниць України, Правил обслуговування залізничних під’їзних шляхів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 та прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Не погодившись з цим судовим актом, Державне підприємство „Феодосійський морський торговий порт” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, у позові Державного підприємства „Придніпровська залізниця” відмовити.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, полягають у тому, що судом першої інстанції неповно досліджено положення Правил обслуговування залізничних під’їзних шляхів, надано невірну оцінку застосованим його нормам, що призвело до неправильного вирішення справи. У доповненнях до апеляційної скарги, відповідач посилається на той факт, що взагалі відсутні правові підстави для внесення змін до договору, передбачені статтею 651 Цивільного кодексу України.
Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає рішення господарського суду АР Крим законним та обґрунтованим.
06 березня 2007 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 14 березня 2007 року.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державне підприємство „Феодосійський морський торговий порт” підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовою колегією встановлено, що 13.04.2004 року між Державним підприємством „Придніпровська залізниця” та Державним підприємством „Феодосійський морський торговий порт” укладено договір № ПР/МД-4м/1-04/НЮ про обробку вагонів з вантажами, який примикає до станції Феодосія Придніпровської залізниці.
Відповідно до пункту 2.1 договору № ПР/МД-4м/1-04/НЮ, Залізниця здає/приймає, а Порт приймає/здає експортні, транзитні, імпортні вантажі, що перевозяться за участю морського, залізничного транспорту, а також господарські вантажі для Порту або для його агентів.
Розділ 6 зазначеного договору регулює відносини сторін щодо подачі та забирання вагонів.
Так предметом спору у даній справі з`явився зміст пунктів 6.3, 6.6, 6.9, 7.1, які регулюють питання місця виконання приймально-здавальних операцій; визначення періоду, з якого вагони вважають поданими для навантаження або вивантаження; період, з якого обчислюється час користування вагонами, а також визначення часу, з якого проводиться нарахування плати за користування вагонами.
З матеріалів справи вбачається, що 10.05.2006 року сторонами у договорі № ПР/МД-4м/1-04/НЮ від 13.04.2004 року було підписано додаткову угоду № ПР/М-НЮдч-Д2, якою пункти 6.3, 6.6, 6.9 та 7.1 викладені в новій редакції. Однак, Державне підприємство „Феодосійський морський торговий порт” вказану додаткову угоду підписало з протоколом розбіжностей, яким спірні пункти виклало у власній редакції.
Факт наявності протоколу розбіжностей з`явився підставою для звернення Державного підприємства „Придніпровська залізниця” до господарського суду АР Крим з позовом про прийняття пунктів 6.3, 6.6, 6.9, 7.11 в редакції додаткової угоди № ПР/М-НЮдч-Д2 від 10.05.2006 року.
Надаючи праву оцінку заявленим позовним вимогам судова колегія виходить з наступного.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
При укладенні договору № ПР/МД-4м/1-04/НЮ від 13.04.2004 року сторонами не було передбачено механізму внесення змін до змісту договору.
Пунктом 8.7 договору № ПР/МД-4м/1-04/НЮ від 13.04.2004 року передбачено, що усі суперечки, що можуть виникнути в процесі виконання цього договору, розглядаються у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Так, відповідно до частини 1 статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Оскільки норми Господарського кодексу України не визначають правових підстав для зміни або розірвання господарських договорів, застосуванню підлягають норми Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно з частинами 1, 2 статті 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
При цьому, частина 4 статті 652 Цивільного кодексу України визначає, що зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Таким чином, у разі якщо сторонами не досягнуто згоди щодо внесення змін до діючого договору, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, але лише за наявності визначених законом або договором підстав, зокрема: 1) у разі істотного порушення договору іншою стороною; 2) у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду та за наявності одночасно умов, передбачених пунктами 1-4 статті 652 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставин, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Однак, позивачем не надано суду доказів того, що відповідачем істотно порушуються умови договору № ПР/МД-4м/1-04/ПЮ, що було б підставою зміни договору на вимогу позивача, а також не доведено існування обставин, які є необхідними для зміни договору за рішенням суду.
Подаючи до господарського суду АР Крим позов про внесення змін до договору № ПР/МД-4м/1-04/ПЮ Державне підприємство „Придніпровська залізниця” належним чином не довело наявність правових підстав, передбачених статтями 651, 652 Цивільного кодексу України, необхідних для зміни умов договору.
За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для розгляду по суті суперечки між сторонами стосовно змісту пунктів 6.3, 6.6, 6.9, 7.1. тому, вказані пункти є чинним в редакції самого договору № ПР/МД-4м/1-04/НЮ про обробку вагонів з вантажами, який примикає до станції Феодосія Придніпровської залізниці від 13.04.2004 року.
Наведені вище факти судом першої інстанції взагалі не досліджувались та залишені по за увагою, що свідчить про неповне вивчення обставин справи, та, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 104 Господарського Процесуального кодексу України, є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.
Керуючись статтями 101, 103 п.2, 104 ч.1 п.1, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Феодосійський морський торговий порт” задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної республіки Крим 15.11-19.12.2006 року у справі № 2-2/14530-2006 скасувати.
3. У задоволенні позову Державного підприємства „Придніпровська залізниця” відмовити.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді В.І. Гонтар
Н.П. Горошко