СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
14 березня 2007 року |
Справа № 2-8/17419-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Гонтаря В.І.,
Горошко Н.П.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2, дов. НОМЕР_1;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу виконавчого комітету Сакської міської Ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Чумаченко С.А.) від 27.11.2006 у справі № 2-8/17419-2006
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до виконавчого комітету Сакської міської Ради (вул. Леніна, 15,Саки,96500)
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.11.2006 у справі № 2-8/17419-2006 позов суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до виконавчого комітету Сакської міської Ради про визнання права власності задоволено.
Визнано право власності на підвальні приміщення за суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1.
Стягнуто з виконавчого комітету Сакської міської ради на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 101,94 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В основу рішення билу покладені норми статей 320, 328, 344 Цивільного кодексу України, статті 48 Господарського кодексу України, а також положення статті 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”.
Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом невірно застосовані норми матеріального права. Так, відповідач посилається на те, що судом не були враховані інтереси інших співвласників допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2. Також, відповідач зазначає, що не має згоди інших співвласників на проведення ремонтно-будівельних робіт підвального приміщення. При цьому, апеляційна скарга обґрунтована положеннями статей 328, 368, 369 Цивільного кодексу України.
Крім того, виконавчий комітет Сакської міської Ради посилається на проведення ремонтно-будівельних робіт з порушенням вимог статті 100 Житлового кодексу України.
Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає.
Відповідач у судове засідання не з'явився, до початку слухання справи надіслав клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності нез'явившихся представників сторін за наявними документами в матеріалах справи.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга виконавчого комітету Сакської міської Ради підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать про те, що 02 лютого 2005 року між ОСОБА_3, ОСОБА_4 - продавцями та ОСОБА_5 - покупцем був укладений договір купівлі - продажу за реєстраційним НОМЕР_2.
Договір купівлі - продажу був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Сакського міського нотаріального округу АР Крим в Україні ОСОБА_6
Договір внесено до державного реєстру правочинів (витяг НОМЕР_3).
Відповідно до пункту 1 даного договору продавці продали по Ѕ частці кожний, а покупець купив у цілому квартиру номер 2 у будинку АДРЕСА_2.
Як вказано у витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за НОМЕР_4 виданого 21.02.2005 року Євпаторійським МБРТІ квартира розташована в АДРЕСА_2, кв.2 належить в цілому на праві власності ОСОБА_5.
08.12.2005 року між ОСОБА_7 - продавцем та ОСОБА_5 - покупцем був укладений договір купівлі - продажу за реєстраційним НОМЕР_5.
Договір купівлі - продажу був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Сакського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим в Україні ОСОБА_6
Договір внесено до державного реєстру правочинів (витяг НОМЕР_6).
Відповідно до пункту 1 даного договору продавець продав, а покупець купив квартиру номер 1 в будинку АДРЕСА_2 загальною площею 39,6 кв. м.
Як вказано у витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за НОМЕР_7 виданого 06.02.2006 року Євпаторійським МБРТІ квартира розташована в АДРЕСА_2, кв.1 належить в цілому на праві власності ОСОБА_5
При цьому, судом встановлено, що право власності позивача на зазначені квартири ніким не оскаржується.
30.09.2006 року рішенням Сакської міської Ради за НОМЕР_8 квартира №1 у житловому будинку по АДРЕСА_2 була переведена у склад нежитлових.
25.11.2005 року рішенням Сакської міської Ради за ОСОБА_9 квартира №2 у житловому будинку по АДРЕСА_2 переведена у склад нежитлових.
Матеріали справи також свідчать про те, що позивачем були проведені ремонтно -будівельні роботи підвальних приміщень, які знаходяться за адресою, АДРЕСА_2.
Господарським судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до частини 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (комори, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
При цьому, апеляційна інстанція зазначає, що допоміжні приміщення, відповідно до вищенаведеної норми, стають об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру.
Відповідно до Конституції України всі суб'єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, в тому числі і з питань улаштування мансард, надбудови поверхів і т. ін.
Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.
Питання щодо згоди власників квартир - співвласників допоміжних приміщень багатоквартирного будинку - на надбудову поверхів, улаштування мансард і т. ін. з використанням при цьому конструктивних елементів будинку, як і на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо), має вирішуватися відповідно до законів про власність та інших законів України, передусім Цивільного кодексу України.
Дана думка наведена у Рішенні Конституційного суду України "Про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 02.03.2004.
Відповідно до статті 382 Цивільного кодексу України, власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Статтею 368 Цивільного кодексу України встановлено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. (норми статті 369 Цивільного кодексу України).
Матеріали справи не містять доказів згоди інших співвласників на будь-які дії суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1.
Крім того, в зазначеному рішенні Конституційного суду України є висновок про те, що питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.
Так, згідно зі статтею 19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" спільне майно власників квартир складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у їх спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності. Відповідно до цього Закону співвласники допоміжних приміщень мають право розпоряджатися ними в межах, встановлених зазначеним Законом та цивільним законодавством.
Також, на думку колегії суддів, судом першої інстанції помилково залишено поза увагою зміст статті 100 Житлового кодексу України, відповідно до якого переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за згодою наймача, членів сім'ї, які проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.
Наявності такої згоди матеріали справи не містять та позивачем суду не надані.
Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з тим підлягає скасуванню.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу виконавчого комітету Сакської міської Ради задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 27.11.2006 у справі № 2-8/17419-2006 скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. У позові суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до виконавчого комітету Сакської міської Ради про визнання права власності відмовити.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді В.І. Гонтар
Н.П. Горошко