СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
13 березня 2007 року | Справа № 2-17/621-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Прокопанич Г.К.,
суддів Щепанської О.А.,
Горошко Н.П.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "Аргос" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 22.01.2007 у справі №2-17/621-2006
за позовом виконавчого комітету Судацької міської ради (вул. Леніна, 85-а, м.Судак, 98000)
до приватного підприємства "Аргос" (вул. Спеціалистів, 3, с.Веселе, м. Судак, 98031)
про стягнення 70450,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя В.І. Гайворонський) від 22.01.2007 у справі № 2-17/621-2006 частково задоволено позов виконавчого комітету Судацької міської ради до приватного підприємства "Аргос" про стягнення 70450,00 грн. З приватного підприємства "Аргос" на користь виконавчого комітету Судацької міської ради стягнуто 70447,50 грн. В частині стягнення 2,50 грн. у позові відмовлено.
Не погодившись з постановленим судовим актом, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, у позові відмовити.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач вважає рішення таким, що відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
У зв’язку з зайнятістю у іншому судовому процесі суддів Гонтаря В.І. та Сотула В.В. 12.03.2007 за розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Н.М. Шевченко у складі судової колегії була проведена заміна суддів Гонтаря В.І. та Сотула В.В. на суддів Щепанську О.А. та Горошко Н.П.
У судовому засіданні 12.03.2007 оголошено перерву до 13.03.2007.
У судове засідання 13.03.2007 представники сторін не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.
За клопотанням представників сторін у судовому засіданні 12.03.2007 судочинство здійснювалось російською мовою.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
У вересні 2005 року виконавчий комітет Судацької міської ради звернувся до господарського суду з позовом до приватного підприємства "Аргос", просив стягнути штрафні санкції у сумі 111650,00 грн., посилаючись на невиконання відповідачем умов контракту від 27.12.2000, укладеного між сторонами.
Відповідач, заперечуючи проти позову, вважає його безпідставним з огляду на відсутність порушення зобов’язань.
Уточнивши позовні вимоги заявою від 18.01.2006, позивач просив стягнути 119230,00 грн.
Остаточно уточнивши позовні вимоги заявою від 17.02.2006, виконавчий комітет Судацької міської ради просив стягнути 125480,00 грн.
Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на загальні норми про відповідальність за порушення зобов’язань.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін у судовому засіданні 12.03.2007, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідачем порушені умови діючого Контракту, пункт 4.5 якого передбачає відповідальність у вигляді штрафних санкцій у межах 3% від невнесеної або несвоєчасно внесеної суми інвестицій.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.
На думку колегії оскаржуване рішення зазначеним вимогам не відповідає з наступних підстав.
Рішенням 30-ої сесії 23-го скликання Судацької міської ради від 29.08.2002 було затверджено інвестиційний проект «Туристсько-оздоровчий комплекс «Маріаніда»для реалізації на території пріоритетного розвитку «Судак».
На виконання зазначеного рішення сесії Судацької міської поради від 29.08.2002 між виконавчим комітетом Судацької міської ради і приватним підприємством "Аргос" 27.12.2000 було укладено договір (контракт) на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку, спеціальній (вільної) економічній зоні.
Відповідно до пункту 1.1 договору інвестор бере на себе зобов’язання під особлисту відповідальність та за власні кошти у відповідності з узгодженим (затвердженим) інвестиційним проектом та умовами цього договору (контракту) забезпечити реалізацію проекту, а Органа управління –забезпечити необхідні умови для його реалізації.
Обсяг та строки інвестицій встановлені пунктом 2.2 договору.
Згідно з пунктом 4.1 договору у разі неналежного виконання або невиконання своїх зобов’язань однією зі сторін друга сторона несе майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором (контрактом).
Строк дії договору визначено пунктом 7 –з 01.01.2001 та на весь період реалізації інвестиційного проекту.
Надалі Протоколом № 1 про внесення доповнень та змін до контракту на реалізацію інвестиційного проекту на території приоритетного розвитку, спеціальній економічній зоні від 27.12.2000 сторони переглянули етапи та обсяги інвестування, а також виклали розділ 4 у новій редакції, передбачивши у пункті 4.5 що, у разі несвоєчасного або неповного обсягу виконання інвестиційної програми (несвоєчасне або неповне внесення інвестицій при реалізації проекту) суб’єкт інвестиційної діяльності сплачує штраф у розмірі 0,1% від несвоєчасно внесеної або невнесеної суми за кожен день прострочення внесення, але не більш 3% від невнесеної або несвоєчасно внесеної суми.
Однак пунктом 1 рішення Судацької міської ради від 23 грудня 2004 року № 950/ 31-04 було визнано втратившим силу рішення 30-ї сесії 23-го скликання Судацької міської ради від 29 серпня 2000 року "Про затвердження інвестиційного проекту «Туристично-оздоровчий комплекс "Маріаніда», а листом виконавчого комітету Судацької міської ради № 02.1-23/5 від 05 січня 2005 року підприємство було повідомлено про розірвання вищезазначеного договору від 27 грудня 2000 року.
Крім того, позов виконавчого комітету Судацької міської ради, уточнення до нього та пояснення позивача свідчать про те, що він вважав договір розірваним. Розірваним даний договір вважав і відповідач, що також підтверджується матеріалами справи в їх сукупності.
Тобто, фактично, сторонами у даній справі було досягнуто згоди щодо припинення договору внаслідок його розірвання, про що безпосередньо свідчить встановлена судом поведінка сторін.
Посилаючись на те, що договір не є розірваним, суд першої інстанції застосував норми статті 188 Господарського кодексу України та статей 8, 644 та 645 Цивільного кодексу України та зазначив, що норми двох останніх статей підлягають застосуванню за аналогією закону як для укладання договору, так і для його розірвання.
Однак, як було зазначене вище, судом не було прийнято до уваги, що обидві сторони Контракту і, насамперед, позивач, визнали договір розірваним, про що свідчать вищезгаданий лист виконкому № 02.1-23/5 від 05.01.05, а також зміст позовної заяви і уточнень до неї.
Відповідно до пункту 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічні положення містить пункт 1 статті 188 Господарського кодексу України, відповідно до якого зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Пунктом 2 статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
За загальним правилом, як і оферта про розірвання договору, так і відповідний акцепт за своєю юридичною природою є одностороннім правочином.
Волевиявлення щодо прийняття оферти може бути здійснене у різних формах, передбачених законом або договором, у тому числі і у формі мовчання, що прямо передбачено пунктом 3 статті 205 Цивільного кодексу України.
Отже, враховуючи, що відповідач не висловив заперечень проти повідомлення позивача про розірвання договору, останній слід вважати розірваним з 05.01.2005.
Крім того, необґрунтованим є покладення на відповідача обов’язку по сплаті штрафних санкцій з огляду на наступне.
Як вбачається з пункту 4.5 договору від 27 грудня 2000 року, відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій безпосередньо передбачена лише за невнесення або несвоєчасне внесення інвестицій.
Таким чином, підставою для відповідальності може бути лише встановлений факт невнесення або ж несвоєчасного внесення інвестицій. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, інвестиції в сумі 3870000 гривень у січні 2004 року були позивачем внесені у вигляді цінних паперів емісії відкритого акціонерного товариства "Арабатська нафтогазова корпорація", про що свідчить як відповідний договір, так і виписка реєстратора про обіг на рахунку в цінних паперах № 005141. Отже, факт внесення інвестицій унеможливлює застосування штрафних санкцій.
Тлумачення цього пункту договору господарським судом Автономної Республіки Крим у рішенні від 13 вересня 2006 року у справі № 2-14/12017-2006 не змінює змісту відповідного пункту.
Таким чином, оскаржуване рішення постановлено при неповному з’ясуванні обставин справи, а висновки суду суперечать встановленим обставинам, що, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судового акту та прийняття нового рішення.
Керуючись статтями 101, 103, пунктом 3 частини 1 статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства "Аргос" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.01.2007 у справі № 2-17/621-2006 скасувати.
3. У позові виконавчого комітету Судацької міської ради до приватного підприємства "Аргос" про стягнення 119230,00 грн. відмовити.
Головуючий суддя Г.К. Прокопанич
Судді О.А. Щепанська
Н.П. Горошко