СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
01 березня 2007 року | Справа № 2-7/393-2005 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Голика В.С.,
суддів Градової О.Г.,
Фенько Т.П.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дугаренко О.В.) від 19.04.2005 р.-12.05.2005 р. по справі № 2-7/393-2005
за позовом Акціонерного товариства закритого типу "КАНОН" (вул. Самохвалова, 19, Сімферополь, 95022)
до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим (вул. М. Залки, 1/9, Сімферополь, 95053)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
За результатами документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Акціонерним товариством закритого типу „Канон” за період із 01.07.2002 р. до 01.07.2003 р. (акт перевірки № 17/23-8/2227814 від 20.01.2004 р.), податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000752301/0 від 21.01.2004 р. про донарахування податкового зобов’язання по податку на прибуток у сумі 344220,00 грн. у тому числі 172110,00 грн. –основний платіж та 172110,00 грн. –штрафні санкції; № 0000832301/0 від 21.01.2004 р. про донарахування штрафних санкцій по ПДВ у розмірі 4683,00 грн.; № 0000842301/0 від 21.01.2004 р. про зменшення платнику податків бюджетного відшкодування по ПДВ за вересень 2002 р. на суму 9000,00 грн. та за червень 2003 р. на суму 367,00 грн.
Донараховуючи податкове зобов’язання по податку на прибуток, податковий орган виходив із порушень позивачем п.п.4.1.4. статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, оскільки на думку відповідача позивачем занижені доходи від реалізації послуг Відкритому акціонерному товариству „Кримавтотранс” у третьому кварталі 2002 року на 338,5 тис.грн. за актом прийому-передачи від 08.09.2002 р. (договір № 004-з від 05.01.2000 р.), вищеназвана сума включена до валового доходу лише у четвертому кварталі 2002 року; у порушення вимог п.п.11.3.1. статті 11 вищеназваного Закону позивачем у першому кварталі 2003 року не включена до складу валового доходу попередня оплата –365,00 грн., отримана від підприємства „Будмонтаж”; в порушення п.5.9. ст.. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”: підприємством у першому півріччі 2003 року занижено валовий дохід на 182,1 тис.грн. за результатами розрахунку приросту (убутку) товарно-матеріальних цінностей на початок і кінець звітного періоду; занижені товарні залишки: на 01.10.2002 р. на 176,7 тис.грн.; на 01.10.2003 р. на суму 13,6 тис. грн. в порушення п.11.2.1 ст.11 вищеназваного Закону: у серпні 2002 р. завищена сума валових витрат на 5,9 тис.грн. по авансовим виплатам перерахованих на користь ТОВ „АТП № 39370”; в порушення п.п. 5.2.1. ст.. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” товариством віднесено на валові витрати вартість ремонту під’їзних колій у сумі 22,5 тис.грн.; в порушення вимог п.п. 8.7.1. ст.. 8 вищеназваного Закону товариством віднесені на валові витрати суми ремонту орендованих автомобілів –37,4 тис.грн.; в порушення п.п. 5.4.10. ст.. 5 вищеназваного Закону, віднесено на валові витрати вартість нафтопродуктів у сумі 383,33 грн., використаних на легковий автотранспорт; у порушення п.п.5.2.7. ст.. 5 Закону України № 283/97-ВР товариством не виключено зі складу валових витрат кредиторську заборгованість перед кооперативом "Монтажник" у сумі 32,3 тис.грн.; у порушення п.п. 8.2.1. ст.. 8 Закону України № 283/97-ВР товариством віднесено на валові витрати 666,67 грн.. Бюджетне відшкодування по ПДВ у усмі 9367,00 грн. податковим органом зменшено позивачу у зв’язку з тим що, на думку відповідача, позивачем: у порушення вимог п.п. 7.4.1. ст.. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” до складу податкового кредиту віднесено ПДВ у сумі 4500,00 грн. по ремонту під’їзної колії, виконаному у жовтні 2002 року СП ТОВ „Спецбудмонтаж”, та 50 % нафтопродукції на легковий автотранспорт: у березні 2003 року на суму 383,33 грн. (ПДВ-77 грн.); у червні 2003 року на суму 1146,25 грн. (ПДВ –229,00 грн.); у порушення вимог п.п.7.3.1. ст.. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” позивачем не нараховано податкове зобов’язання по ПДВ у сумі 61,00 грн. від попередньої оплати у сумі 365,00 грн., отриманої від підприємства „Будмонтаж” у квітні 2003 р.; у порушення вимог п.п. 7.4.5. ст.. 7 вищеназваного Закону, позивачем до початкового кредиту у вересні 2002 р. включено ПДВ у розмірі 4500,00 грн., не підтверджені податковою накладною.
У зв’язку із зменшенням бюджетного відшкодування по ПДВ на суму 9 367,00 грн., податковим органом на підставі п.п. 17.1.3 ст. 17 Закону України № 2181 від 21.12.2000 р. „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, повідомленням-рішенням № 0000832301/0 від 21.01.2004 р. до платника податків застосовані штрафні санкції у сумі 4683,00 грн.
Податковим повідомленням-рішенням № 0000211701/0 від 23.01.2004 р. донараховано 85,00 грн. прибуткового податку та 170,00 грн. штрафу у зв’язку з тим, що товариством згідно доводів податкового органу, у порушення вимог ст.. 11, ст.. 12, ст.. 7.3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибуток податок із громадян”, доходи, отримані громадянами не за місцем основної роботи (страхування) не обкладалися прибутковим податком.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від19.04.2005-12.05.2005 р. у справі № 2-7/393-2005 (суддя О.В. Дугаренко) позов задоволено, вищеназвані податкові повідомлення-рішення визнані недійсними. При прийнятті рішення суд першої інстанції визнав безпідставними доводи податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, керувався висновками судово-бухгалтерської експертизи, призначеної судом по даній справі, та виходив із того, що податковим органом по результатам перевірки не прийнято до уваги витрати позивача по орендній платі за 2002 рік у результаті яких утворилися збитки у сумі 825,7тис.грн. перехідні на 2003 рік.
Доводи відповідача про те, що позивач не мав права відносити до податкового кредиту 4500,00 грн. ПДВ по ремонту під’їзних залізнодоріжних колій, на думку суду першої інстанції є безпідставними, оскільки листом вих № 5/у від 10.01.2000 р. АТЗТ „Аспект” дані роботи передав позивачу у якості товара.
Доводи податкового органу про те, що позивачем не утримано прибутковий податок із сум страхування, на думку місцевого господарського суду є також безпідставними, оскільки грошові суми зі страхування були повернені громадянами позивачу.
Державна податкова інспекція у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим оскаржує рішення суду першої інстанції у зв’язку з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права.
Так, відповідач запевняє, що лист АОЗТ „Аспект”, вихідний № 5/8 від 10.10.2000 р., на який послався місцевий господарський суд у своєму рішенні, не був надан позивачем під час перевірки, у зв’язку з чим позивачем безпідставно віднесено до валових витрат 22,5 тис. грн.., та до складу податкового кредиту по ПДВ 4500,00 грн. у зв’язку з ремонтом під’їзних шляхів, виконаним СП ТОВ „Спецбудмонтаж”.
Податковий орган також вважає, що позивач у 2-4 кварталі 2002 року не мав права відносити орендну плату до складу валових витрат за договором оренди із ТОВ „Теркхолдинг”, оскільки позивач не надав доказів про проведення господарської діяльності на орендуємих площах.
Відповідач також вважає, що ним обґрунтовано донараховано прибутковий податок оскільки станом на момент здійснення перевірки грошові суми зі страхування громадянами не були повернуті позивачу.
Доводи відповідача також мотивовані іншими обставинами, викладеними у апеляційній скарзі, не маючими суттєвого значення для розгляду справи.
Сторони не скористались своїм правом участі у судовому засіданні 01.03.2007 р.
Постанова судовою колегією виноситься по об’явленій перерві у судовому засіданні 22.02.2007 р., де від позивача був присутній Шорохов І.В. на підставі довіреності від 05.02.2007 р., а від відповідача Шугалка Д.І. та Селіна Л.В. на підставі довіреностей від 15.08.2006 р. та 03.03.2003 р.
Судова колегія, розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, апеляційну скаргу визнає такою, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці обставини наряду з іншими, встановлюються також висновками експертів.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Заперечуючи проти адміністративного позову, та обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги, податковий орган посилається на те, що позивач не надав для перевірки лист АОЗТ „Аспект” від 10.10.2000 р. № 5/в на ремонт під’їздних колій, таким чином, на думку відповідача, позивачем завищені валові витрати на 27000,00 грн. та завищено податковий кредит по ПДВ у сумі 4500,00 грн.
Дані доводи відповідача, на думку судової колегії є безпідставними, оскільки ненадання для перевірки вищеназваного листа, при наявності такого у товариства на час перевірки не може бути підставою для нарахування податкового зобов’язання.
Лист АОЗТ „Аспект” від 10.01.2000 р. вихідний № 5/в наданий позивачем суду першої інстанції (том 1 а.с. 70).
Стосовно зменшення податковим органом валових витрат на суму ремонту орендованого автотранспорту та установку телефону, відповідач вважає безпідставними доводи позивача про те що податковий орган, під час здійснення перевірки повинен самостійно створити групу основних фондів та нарахувати амортизацію. Про-те, дані доводи відповідача протирічать п.п.8.8.1. ст.. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, який передбачає, що витрати та поліпшення об’єкту оренди включаються орендарем до балансової вартості, а відповідно до п.п. 8.2.2. ст.. 8 вищеназваного Закону, до четвертої групи основних фондів, наряду з іншими, відносяться телефони.
Відповідач вважає безпідставним віднесення позивачем до складу валових витрат орендної платні за договором оренди, укладеним із ТОВ „Теркхолдинг” оскільки, як вважає відповідач, позивач не надав доказів про проведення господарської діяльності на орендованих площах. Дані доводи відповідача є бузпідставними. Так, відповідно до п.п. 5.2.1. ст.. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) на протязі звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва та інше.
Доводи податкового органу про порушення позивачем вимог п. 3 ст. 7, ст..ст. 11,12 Декрету КМ України „Про прибутковий податок із громадян” є також безпідставними, оскільки у акті перевірки від 20.01.2004 р. в порушення вимог п. 12 „Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових санкцій) органами державної податкової служби”, затвердженої наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001 р., відповідачем не зазначено відомості про громадян, отримавших та не повернувших кошти за страхованням.
Безпідставними визнаються вимоги податкового органу про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі 4683,00 грн. на підставі п.п. 17.1.3. ст.. 17 Закону України № 2181 від 21.12.2000 р. „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, п. 9 вищеназваної Інструкції, оскільки, як правильно зазначено судом першої інстанції, виправлення помилок в обліку податку на додану вартість (зменшення бюджетного відшкодування) не призвело до виникнення зобов’язань по сплаті ПДВ до бюджету.
Судова колегія вважає також за необхідне зазначити, що висновками повторної судово-бухгалтерської експертизи від 28.12.2006 р., назначеної ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 р. обоснованість донарахування податкового зобов’язання по податку на прибуток у сумі 344220,00 грн.; встановлення завищення суми бюджетного відшкодування по ПДВ у розмірі 4507,00 грн.; донарахування прибуткового податку у сумі 255,00 грн., первинними бухгалтерськими документами не підтверджено.
При даних обставинах, судова колегія не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
Судові витрати, відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України відносяться на відповідача.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 199, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.04.2005 р. - 12.05.2005 р. у справі № 2-7/393-2005 залишити без змін.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства закритого типу "Канон" (95022, м. Сімферополь, вул. Самохвалова, 19, р/р 260052045 у КРД АППБ "Аваль", ОКПО 22278184, МФО 324021) 706,16 грн. витрат за проведення повторної судово-бухгалтерської експертизи.
6. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.Ухвал
Головуючий суддя В.С. Голик
Судді О.Г. Градова
Т.П. Фенько