Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)
м. Кривий Ріг, пр. Дзержинського, 31, 50007, (564) 92-18-72
Справа № 22ц-22917\10 Головуючий в 1 -й інстанції
Категорія № 32 (4) Пустовіт О.Г.
Доповідач - Карнаух В.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Барильської А.П.,
суддів: Братіщевої Л.А., Карнаух В.В.
при секретарі: Бадалян Н.О.
за участю: представника позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , представника відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - Колесніченко Інни Володимирівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду міста ОСОБА_6 від 11 червня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди ,-
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2010 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі - ВАТ «КЗРК») про стягнення моральної шкоди по 50 000 грн. кожному, у зв'язку із загибеллю сина в результаті нещасного випадку на виробництві.
Рішенням Жовтневого районного суду міста ОСОБА_6 від 11 червня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення позову, оскільки висновки суду не;відповідають обставинам справи; судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та неправильно визначені правовідносини.
Судом першої інстанції не надана правова оцінка п.10 акту № 10 від 17.09.2009. про нещасний випадок на виробництві, із якого вбачається, що причиною нещасного І випадку є порушення технологічного процесу та невиконання посадових обов'язків керівництва ш. »Гвардійська», які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці.
Також не враховано тяжкість страждань позивачів та той факт, що вони є постійними, які не можуть бути відновлені; немає нічого в житті гіршого ніж поховання власного сина, тому сума моральних страждань була оцінена в 100 000 грн.
В запереченнях на апеляційну скаргу ВАТ «КЗРК» просить апеляційну скаргу позивачів залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на дільниці № 1 ш. «Гвардійська» ВАТ «КЗРК» стався нещасний випадок, в результаті якого загинув механік дільниці ОСОБА_7
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що потерпілий механік підземної дільниці ОСОБА_7 також є винним у порушенні вимог законодавства про охорону праці.
Однак, на думку колегії суддів, при вирішенні даного спору суд неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.
Відповідно до положень ст.. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Згідно положення ч.І ст. 8 ЦК України, якщо цивільні правовідносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні правовідносини.
Тому колегія суддів вважає, що, оскільки спірні правовідносини не врегульовані спеціальною нормою, до таких правовідносин необхідно застосовувати загальні положення цивільного законодавства щодо підстав відповідальності за завдану моральну шкодую
У відповідності до ч.І ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно ч.2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи , відшкодовується її чоловіку \дружині, батькам \усиновлювачам, дітям \усиновленим, а також особам, які проживають з нею однією сім,єю.
Внаслідок втрата двадцятисемирічного сина, на утриманні якого фактично знаходилися позивачі, та який був опорою сім,ї і помічником \ батько є інвалідом 3-ї групи, вони втратили впевненість у завтрашньому дні та душевний спокій, пережили тяжкий стрес та постійно знаходяться у депресивному стані, який є причиною тяжких моральних страждань, потребують додаткових зусиль для організації життя.
Законами України про державний бюджет на 2006 та на 2007 роки зупинялася дія в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим та членам їх сімей абзацу 4 ст. 1, підпункту «є» ч.І ст. 21, ч.З ст. 28, ч.З ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
20 березня 2007 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яким були виключені статті Закону стосовно обов'язку відшкодування Фондом моральної шкоди.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп2008 вказані зміни визнані конституційними, а право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки передбачено статтею 1167 ЦК України та ст.. 237-1 КЗпП України, якими надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу \роботодавця.
Відповідно п.10 акту № 10 бд від вересня 2009 року, ОСОБА_7 помер в результаті нещасного випадку на виробництві.
Той факт, що в зазначеному акті в числі осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, зазначено і потерпілого ОСОБА_7 як механіка підземної дільниці, не звільняє відповідача від обов'язку відшкодування моральної шкоди його батькам.
При визначенні розміру моральної шкоди колегія суддів враховує вину потерпілого та роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, « Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків.
Тому, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер моральних страждань, інтенсивність і довготривалість психічних страждань позивачів, істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, і наслідків, що наступили, та виходячи із засад розумності і виваженості, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову у сумі по 20 000 грн. кожному із позивачів, відповідно до положень п.4 ч.І ст. 309 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.І ст. 309, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду міста ОСОБА_6 від 11 червня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди по 20 000 грн., кожному.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь держави судовий збір в сумі 8,50 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ в сумі 15,00 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: