донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

   

УХВАЛА

Іменем України

20.03.2007 р.                                                                                  справа №21/434

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів

При секретарі судового засідання Жильцовій О.В.

За участю представників сторін:

від позивача –Щербатюк Л.В. - головний спеціаліст юридичної служби, довіреність № 3-01/364 від 30.01.2007р.

від відповідача –Богачонок С.В.- довіреність № 6 від  12.03.2007р.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Пульс” м. Донецьк

на рішення

господарського суду Донецької області

від 17.01.2007р.

у справі № 21/434 (суддя Матюхін В.І.)

за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк

до відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю “Пульс” м.Донецьк

про стягнення 6 597 грн. 75 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 17.01.2007р. по справі № 21/434 (суддя Матюхін В.І.) позовні вимоги задоволено та стягнуто з ТОВ “Пульс” на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк 6 155 грн. 56 коп. штрафних санкцій та 442 грн. 19 коп. пені.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не повідомляв державну службу зайнятості чи органи соціального захисту населення про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів та потребу підприємства у 2005 році в таких особах в цілому.

На підставі ч. 2 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” позивач вірно нарахував пеню у розмірі 442 грн. 19 коп. за період з 15.04.2006р. по 14.11.2006р.

Оскаржуючи рішення суду, відповідач просить його скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що згідно Наказу № 7ик від 10.01.2005р. ТОВ “Пульс” прийнято рішення щодо утворення комісії по створенню робочих місць для інвалідів, яка розпочинає свою діяльність у разі неможливості працевлаштування інваліда у межах нормативу на звичайне робоче місце. До обов’язків комісії віднесено розроблення інструкції про спеціалізоване робоче місце інваліда, введено обов’язковий щорічний звіт про кількість звернень інвалідів або компетентних органів. Вищевказаним наказом зарезервовано кошти у розмірі 7000 грн. на випадок звернення з метою працевлаштування інваліда та неможливості його працевлаштування на звичайне робоче місце.

За період з 01.01.2005р. по 01.01.2006р. інваліди на підприємство відповідача не направлялися, жодної відмови інваліду від підприємства не було.

Протягом 2005 року підприємство самостійно шукало робітників, що підтверджується копіями оголошень в газеті “Требуются на работу” та прийнято декілька працівників. За цими оголошеннями на роботу могли бути прийняті і інваліди, однак жодного звернення не було.

Чинним законодавством не передбачений обов’язок відповідача щодо здійснення працевлаштування інвалідів. Той факт, що підприємство не інформувало державну службу зайнятості та органи соціального захисту інвалідів не є виправдальним для пояснення причин невиконання компетентними органами своїх обов’язків щодо направлення інвалідів для працевлаштування на адресу відповідача.

Крім того, судом не враховано, що відповідачем на 2005 рік обрано спрощену систему оподаткування (довідка ДПІ у Ленінському районі м.Донецька № 40535/10/15-113 від 19.12.2006р.) та згідно Указу Президента України від 03.07.1998р. № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”, оподатковуються за єдиним податком і згідно з п. 6 не є платниками внесків до Фонду соціального захисту інвалідів.

Звільнення платників єдиного податку від сплати внесків (відрахувань) до Фонду соціального захисту інвалідів є підставою для звільнення їх від сплати штрафних санкцій, передбачених ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

При розгляді справи господарським судом застосовані норми ГПК України. Однак з урахуванням судової практики Вищого господарського суду України та Верховного суду України з питань підсудності справ, справа підлягала розгляду за правилами КАС України. Оскільки це може вплинути на права та обов’язки сторін судова колегія вважає за необхідне до апеляційного провадження застосувати адміністративну процедуру відповідно до п.п. 6,7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005р. форми № 10-ПІ, поданої ТОВ “Пульс” м. Донецьк до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 36 осіб, а кількість інвалідів –штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях дорівнює одній особі.

Відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Донецьким обласним відділення Фонду соціального захисту інвалідів проведено перевірку виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій за 2005 рік, за наслідками якої складено акт № 11 від 16.10.2006р.

Перевіркою встановлено, що ТОВ “Пульс” не виконало норматив по працевлаштуванню інвалідів на 2005 рік та не сплатило штрафні санкції в сумі 6155 грн. 56 коп., пеню –355 грн. 67 коп.

Статтею 20 вищевказаного Закону передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені на суму заборгованості по сплаті штрафних санкцій в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями, громадськими організаціями інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Відповідачем доказів сплати штрафних санкцій не надано і цей факт він не спростовує.

Посилання ТОВ “Пульс” на заходи здійснені ним для створення робочого місця для інваліда та те, що факт неповідомлення державної служби зайнятості та органу соціального захисту інвалідів не є виправдальним для пояснення причин невиконання компетентними органами своїх обов’язків щодо направлення інвалідів для працевлаштування на адресу відповідача, не приймається судовою колегією до уваги з огляду на наступне.

Згідно п. 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 03.05.1995р. № 314 підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.  

Згідно листа Донецького міського центру зайнятості № 02-09/3609 від 08.11.2006р. відповідач не інформував його про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Надані відповідачем листи № 16 від 28.03.2006р., № 44 від 16.10.2006р., звіти про наявність вакансій свідчать про інформування Донецького міського центру зайнятості та Кіровської районної товариської організації товариства інвалідів у 2006 році, а не у перевіреному періоді.

Колективний договір ТОВ “Пульс” на 2003 - 2005 роки не свідчить про створені на підприємстві робочі місця для інваліда.

Посилання скаржника на те, що він як суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів не може бути прийнято до уваги, оскільки Указ Президента України від 03.07.1998р. № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” не містить в собі норми про звільнення підприємств від обов’язку створювати робочі місця для інвалідів, встановленого Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а внески до Фонду соціального захисту інвалідів не є штрафними санкціями. Тому Указ Президента України № 727 від 03.07.1998р. та Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” мають різні сфери застосування, регулюють властиві тільки їм правовідносини і застосування норм одного акту не впливає на застосування норм іншого.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства, матеріалам справи та не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 167, 196, ч. 1 п. 1 ст. 198, ч. 1 п. 1 ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205 ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України" № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Пульс” м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 17.01.2007р. по справі № 21/434 –залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Донецької області від 17.01.2007р. по справі № 21/434 залишити без змін.

          Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Ухвала  складена в повному обсязі 22.03.2007 року.

Головуючий:          

Судді:           

Надруковано:

1. позивачу

2. відповідачу

3. господарському суду Донецької області

4. у справу

5. ДАГС