ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
|
"06" березня 2007 р. |
Справа № 1/21-07-213 |
За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до відповідача: Сільськогосподарське приватне підприємство „Марлен”
про стягнення 87 522,28 грн.
Суддя Гарник Л.Л.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1,
ОСОБА_2, згідно довіреності;
від відповідача: Багмет А.М. -директор.
СУТЬ СПОРУ: позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача - Сільськогосподарське приватне підприємство „Марлен”, про стягнення 87 522,28 грн.
05.03.2007р. відповідною заявою позивач зменшив розмір позовних вимог та виклав їх в наступній редакції: стягнути 13 908,00 грн. заборгованості, 6 031,06 грн. неустойки, а також судові витрати у складі витрат на оплату державного мита в сумі 197,71 грн., витрат на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн., витрат на оплату послуг адвоката в сумі 1 000,00 грн.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, на задоволенні останніх наполягає.
Представник відповідача позов не визнає.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив:
На підставі укладеного сторонами договору від 02.01.2004р. НОМЕР_1, згідно складеного сторонами акту про виконані роботи від 26.07.2004р. Сільськогосподарське приватне підприємство „Марлен” на замовлення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 виконало роботи згідно переліку та витратило при цьому певні паливно-мастильні матеріали.
Уклавши 22.09.2004р. додаток № 1 до названого договору, сторони погодили вартість виконаних робіт -6 050,00 грн.
З огляду на ту обставину, що Сільськогосподарське приватне підприємство „Марлен” не виконало зобов'язання в частині здійснення розрахунків за виконані на підставі названого договору роботи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ставить питання про стягнення в судовому порядку вартості означених робіт - 13 908,00 грн., а також нарахованої на суму боргу неустойки.
Розглянувши позовні вимоги та викладені з метою їх обґрунтування доводи, господарський суд дійшов висновку про те, що позов слід визнати необґрунтованим з наступних підстав.
На підставі статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами в усіх сферах господарської діяльності здійснюється на основі договорів; при цьому підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Згідно частини 2 статті 193 названого кодексу до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Визначений законом порядок оплати робіт конкретизований приписом пункту 3.2.5 укладеного сторонами договору підряду від 02.01.2004р. НОМЕР_1, згідно якого сторони дійшли згоди про включення до кола обов'язків виконавця-позивача обов'язку виставляти замовнику-відповідачу рахунок на оплату виконаних робіт.
Згідно представленої Сільськогосподарським приватним підприємством „Марлен” довідки від 05.03.2007р. НОМЕР_2, господарство не отримувало рахунки на оплату сільськогосподарських робіт, виконаних фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. Доказів зворотного позивач суду не надав.
То ж, враховуючи фактичні обставини справи, виходячи з умов договорів підряду, господарський суд доходить висновку про те, що позивачем не доведений факт вчинення відповідачем порушення зобов'язання в частині здійснення розрахунків за роботи, вартість яких ним заявлена до стягнення.
При цьому господарський суд виходить з тих обставин, що всупереч умов укладеного сторонами договору підряду позивач не пред'являв відповідачу рахунок на оплату вартості виконаних робіт.
Зазначене обумовлює помилковість правової позиції позивача у справі та є визначальним при вирішенні спору, оскільки передумовою звернення з вимогою про стягнення заборгованості, є наявність у особи відповідного права, набутого в установленому порядку.
Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист свого порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Юридична заінтересованість позивача у судовому процесі зобов'язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту суб'єктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості слід визнати необґрунтованими, так само як похідні від них вимоги про стягнення неустойки, можливість стягнення якої в силу положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, пов'язується із наявністю прострочення виконання грошового зобов'язання боржником.
Викладені у позові доводи слід визнати непереконливими з підстав, наведених вище у мотивувальній частині цього рішення, оскільки з урахуванням всіх обставин справи, вони не впливають на вирішення спору по суті та не відповідають положенням чинного законодавства.
На таких підставах позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 господарський суд залишає без задоволення, оскільки наявні матеріали справи не містять фактичних даних, виходячи з яких можна встановити наявність обставин, що на них посилається відповідач.
Понесені позивчем судові витрати відшкодуванню не підлягають на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Сплачене позивачем згідно квитанцій від 11.01.2007р. НОМЕР_3, від 11.01.2007р. НОМЕР_4 державне мито в сумі 1 075,61 грн. підлягає поверненню на підставі статті 44 Господарського процесуального кодексу України, пункту 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.09.1993р. № 7-93 як таке, що сплачене в більшому розмірі, ніж передбачено законом.
Керуючись ст.ст. 44, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. У позові відмовити.
2. Видати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_5) довідку на одержання з державного бюджету державного мита в сумі 1 075,61 грн., сплаченого згідно квитанцій від 11.01.2007р. НОМЕР_3, від 11.01.2007р. НОМЕР_4.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.
Рішення підписане 12.03.2007р.
Суддя Гарник Л.Л.