Справа №2-3628/10 07.12.2010 07.12.2010 07.12.2010

Провадження №22ц-8455/10

Справа № 22ц-8455/10 Головуючий у 1-й інстанції Костюченко Г.С.

Категорія 55 Доповідач апеляційного суду ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

7 грудня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Самчишиної Н.В.,

при секретарі Бобуйок І.Ф.,

за участю:

позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 21 вересня 2010 року

за позовом

ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальність «Укрпромбанк» (далі – ТОВ «Укрпромбанк»)

про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2010 р. ОСОБА_2 пред'явив зазначений позов, який обґрунтував наступним.

8 січня 2009 р. він уклав з ТОВ «Укрпромбанк» договір № №1002/-305338000194001 строкового банківського вкладу.

На виконання його умов передав відповідачеві в користування грошові кошти у розмірі 9 000 грн., під зворотне зобов'язання повернути їх до 9 лютого 2009 р. зі сплатою 22 % річних за користування ними.

По закінченню строку дії договору відповідач внесок не повернув, що ж до відсотків за користування грошовими внесками, то вони були відповідачем сплачені.

Під час виконання рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2009 р. відповідач тільки 19 квітня 2010 р. повернув йому банківський вклад.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача:

- 2 357 грн. 70 коп. процентів за користування вкладом виходячи з 22 % річних за період з 9 лютого 2009 р. до 19 квітня 2010 р. тобто за 435 днів,

- 1000 грн. відшкодування моральної шкоди,

- 12 376 грн. витрат за відрив від звичайних занять,

- 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 2400 грн. - на правову допомогу.

Представник відповідача проти позову заперечував за його безпідставністю.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 вересня 2010 р. позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «Укрпромбанк» на користь позивача 2400 грн. витрат на правову допомогу, 120 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи і на користь держави 51 грн. судового збору.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_2 подав на це рішення апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування скарги посилається на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи щодо наявності підстав для стягнення з відповідача вказаних ним грошових коштів.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 у стягненні грошових коштів по процентах за договором, відшкодуванні моральної шкоди і стягненні витрат за відрив від звичайних занять, місцевий суд виходив з того, що позивачу у повному обсязі відповідачем за користування депозитними коштами сплачені проценти, укладений між сторонами договір банківського вкладу ними не був пролонгований, і умовами договору не передбачено відшкодування моральної шкоди. Не надано доказів, які б підтверджували заподіяння позивачу збитків, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області погоджується з такими висновками суду 1 інстанції, виходячи із наступного.

Згідно ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Судом встановлено, що 08 січня 2009 р. між сторонами укладений договір банківського вкладу, за яким відповідач прийняв від позивача грошовий внесок (вклад) у розмірі 9 000грн. на зворотній основі строком до 09 лютого 2009 р. із сплатою 22% річних від суми внеску.

П. 3.1., 3.3, п.п. «а» п. 6.2 вказаного договору передбачено, що проценти на вклад нараховуються від дня наступного за «Датою внесення» на депозитний рахунок, тобто 09 січня 2009 р. до дня, який передує «Даті повернення» 09 лютого 2009 р. вкладнику або списанню з депозитного рахунка з інших підстав. При цьому починаючи з «Дати повернення» вкладу, що встановлений до 9 лютого 2009 р. договору, проценти не нараховуються. При нарахування процентів Банк використовує фактичну кількість днів у місяці й у році. Договір діє до моменту виплати банком вкладнику повної суми вкладу і нарахованих процентів.

По закінченню строку повернення вкладу відповідач сплатив позивачу лише нараховані проценти за користування внеском, а у поверненні самого внеску (вкладу) за вказаним договором відмовив.

У зв’язку з примусовим виконанням рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2009 р. про стягнення з ТОВ «Укрпромбанк» на користь позивача банківського вкладу в розмірі 9 000 грн., такий внесок повернутий ОСОБА_2 тільки 19 квітня 2010 р.

Іншого, позивач належними і допустимими доказами не довів, хоча то відповідно до ст. 60 ЦПК України є його обов’язком.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що хоча відповідач фактично і користувався грошовими коштами позивача після закінчення дії договору, але враховуючи, що за умовами договору проценти нараховуються протягом дії строкового вкладу та будь-яких інших умов щодо продовження нарахування процентів після закінчення строку дії договору у разі неповернення суми вкладу у договорі немає, то підстав для стягнення з відповідача процентів виходячи з 22 % річних за період з 9 лютого 2009 р. по 19 квітня 2010 р., тобто 435 днів не вбачається.

Виходячи із того, що між сторонами виникли договірні відносини та умовами укладеного між ними договору не передбачено відшкодування моральної шкоди, тому підстави для відшкодування моральної шкоди, наведені у ст. 23 ЦК України на спірні відносини не поширюються.

Оскільки такого ж, з таких мотивів дійшов й місцевий суд, то підстав для задоволення апеляційної скарги в частині стягнення з відповідача процентів за договором банківського вкладу, відшкодування моральної шкоди, витрат за відрив від звичайних занять немає.

Доводи відповідача про стягнення з відповідача на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» відшкодування моральної шкоди, є необґрунтованими, оскільки на спірні правовідносини дія Закону України «Про захист прав споживачів» не розповсюджується, так як після укладення вказаної угоди між сторонами виникли зобов’язання по її виконанню, а тому ці правовідносини врегульовано нормами Цивільного кодексу. Враховуючи, що за умовами даного договору банківського вкладу така відповідальність не передбачена, то відсутні і підстави для її покладення на відповідача.

Між тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд помилково вважав, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 2400 грн. - на правову допомогу, та на користь держави 51 грн. судового збору.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 85, ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, в тому числі добові, а також компенсацію за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи, що місцевим судом відмовлено у задоволенні заявлених ОСОБА_2 позовних вимог про стягнення процентів за договором банківського вкладу та відшкодування моральної шкоди, тому відповідно до ст. 88 ЦПК України ці витрати не підлягають стягненню з відповідача.

У зв'язку з чим, рішення суду в частині стягнення з відповідача судових витрат підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення, яким відмовити у стягненні з ТОВ «Укрпромбанк» на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 2 400 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 120 грн., а також на корить держави судового збору у розмірі 51 грн.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 21 вересня 2010 року в частині стягнення судових витрат скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу в розмірі 2 400 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 120 грн., а також на корить держави судового збору у розмірі 51 грн.

В іншій частині вказане рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, і з цього часу протягом 20 днів може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді