ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.03.2007 Справа № А38/261-06(36/165)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дмитренко А.К. (доповідач)
суддів: Прокопенко А.Є., Швеця В.В.
При секретарі судового засідання Вроні С.В.
Прокурор: Тягур В.В., посвідчення №66 від 15.05.06, помічник прокурора Бабушкінського району;
Представники сторін:
від позивача: Чабан В.А., довіреність №20-07/1 від 20.07.06, представник;
від позивача: Подольна Н.Г., довіреність №03-01/1 від 03.01.07, представник;
від відповідача: Прошакова М.В., довіреність №1676/6/10/037 від 22.01.07, головний держподатінспектор юридичного відділу;
від відповідача: Духневич Т.С., довіреність №618/6/10/001 від 15.01.07, старший держподатінспектор юридичного відділу;
від відповідача: Храмова Д.В., довіреність №3757/6/10/037 від 06.02.07, завідувач сектору ДПІ;
від відповідача: Помінова О.А., довіреність №3017/6/10/012 від 30.01.07, заступник начальника ДПІ
розглянувши апеляційні скарги державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська та прокурора Бабушкінського району м. Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.06р. у справі № А38/261-06(36/165)
за позовом закритого акціонерного товариства "АВІАС Плюс", м.Дніпропетровськ
до державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №№ 0000112305/0, 0000102305/0 17.06.05
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.06 р. суддя Бишевська Н.А. визнала недійсними податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 17.06.05 №№ 0000112305/0, 0000102305/0.
Не погоджуючись з постановою суду, державна податкова інспекція у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська та прокурор Бабушкінського району м. Дніпропетровська просять її скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Заслухавши представників сторін та прокурора, розглянувши матеріали справи, суд
В С Т А Н О В И В :
02, 07-09, 15.06.05 працівниками державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська було проведено позапланову виїзну документальну перевірку закритого акціонерного товариства "Авіас Плюс" з питань достовірності визначення сум податку на додану вартість за березень 2005 р.
За результатами перевірки складено акт від 17.06.05 № 005063.
Перевіркою встановлено порушення закритим акціонерним товариством "Авіас Плюс":
підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону україни "Про податок на додану вартість", що полягає у включенні позивачем до складу податкового кредиту звітних періодів (березень 2005 р.) сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) платником податку не у звітних періодах (липень 2003 р., травень 2004 р., серпень 2004 р., вересень 2004 р., грудень 2004 р., січень 2005 р., лютий 2005 р.) у зв"язку з придбанням товарів (робіт, послуг) на суму 466 107 грн. 05 коп.;
підпункту 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що полягає у включенні до складу податкового кредиту податкових накладних без повного або часткового отримання товарів;
Підпункту п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону, що полягає у віднесенні до складу податкового кредиту у листопаді 2004 р. сум податку на додану вартість у розмірі 9 742 320 грн. без фактичного придбання товарів (робіт, послуг).
Відповідно до акту перевірки вказані порушення мали місце внаслідок того, що позивачем передчасно і безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за березень 2005 р. сума податку на додану вартість у розмірі 1 950 000 грн., як податок на додану вартість від суми передплати ПП "Модулор".
Підприємством-продавцем - приватним підприємством "Модулор" за отриману передплату надана податкова накладна від 31.03.05 № 17.
Товар, за який було перераховано передплату ПП "Модулор" у березні 2005 р., станом на 31.03.05 не був власністю позивача, оскільки не було факту поставки товару.
На підставі акту перевірки 17.06.05 державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000112305/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов"язання з податку на додану вартість у розмірі 1 283 049 грн. 90 коп., з яких 1 166 409 грн. - основний платіж, 116 640 грн. 90 коп. - штрафні (фінансові) санкції, та № 0000102305/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вересень 2005 р. на 1 249 698 грн.
Як вважає відповідач, в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підприємство до складу податкового кредиту звітного періоду - березень 2005 року - неправомірно віднесло суми податку на додану вартість сплачені (нараховані) платником податку не у вказаному звітному періоді, а раніше (липень 2003 року, травень, серпень, вересень, грудень 2004 року, січень, лютий 2005 року) у зв"язку із придбанням товарів на суму 466 107 грн. 05 коп.
Однак, з таким висновком неможна погодитись з наступних підстав.
Податкові накладні у зв"язку з придбанням товарів на суму 466 107 грн. 05 коп. були складені у момент виникнення податкових зобов"язань продавця - дата зарахування коштів від покупця, що відповідає вимогам п.п. 7.2.3 п. 7.2 та п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та були враховані продавцями у визначенні загальних податкових зобов"язань.
Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 згаданого вище Закону закрите акціонерне товариство "Авіас Плюс" не мало права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, оскільки законодавство зазначає лише один випадок включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - наявність податкової накладної.
Позивач не скористався наданим п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" правом на звернення із заявою до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та не включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що не суперечить загальним нормам права.
Облік придбаних товарів (робіт, послуг) на митній території України у осіб, які зареєстровані як платники податку на додану вартість, ведеться виключно на підставі податкової накладної. У березні 2005 року закрите акціонерне товариство "Авіас Плюс" отримало податкові накладні, що підтверджуються записом у книзі обліку придбання товарів, форма якої затверджена наказом державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.97 р. в редакції від 02.08.01, та включило суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Таким чином, позивач, отримавши у березні 2005 р. відповідні податкові накладні попередніх звітних періодів, відобразив суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту у березні 2005 року, тобто після отримання підтверджуючих документів - податкових накладних, керуючись положеннями п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Крім того, Вищий адміністративний суд України при розгляді цієї справи звертає увагу на те, що Закон України "Про податок на додану вартість" не містить прямої заборони на включення сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) платником податку в минулих звітних періодах, до складу податкового кредиту майбутніх звітних періодів у разі отримання від постачальника належним чином оформленої податкової накладної.
Отже Закон України "Про податок на додану вартість" дозволяє у разі отримання належним чином оформленої накладної від постачальника включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту у майбутніх звітних періодах ніж було придбання товару.
Твердження скаржників про ненадання позивачем доказів того, що податкові накладні за операціями, які відбулися у липні 2003 р., травні, серпні, вересні, грудні 2004 р., січні-лютому 2005 р., були одержані у березні 2005 р., є безпідставним і спростовується наявними у справі документами, а саме: копіями книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за березень 2005 р. та податкових накладних.
Також, за результатами перевірки відповідач вказує, що сума податку на додану вартість в розмірі 1 950 000 грн. передчасно і безпідставно віднесена до складу податкового кредиту за березень 2005 р.
Зазначена сума - 1 950 000 грн. є сумою податку на додану вартість у складі передплати, яка була зроблена закритим акціонерним товариством "Авіас-Плюс" на адресу приватного підприємства "Модулор" згідно з договором від 01.03.05 № 05-030.
Позивач здійснив передплату на адресу приватного підприємства "Модулор" за товари в межах своєї господарської діяльності і керуючись п.п.5.2.1 ст.5 та п.п. 11.2.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" включив вказану передплату до складу валових витрат виробництва.
Згідно з п. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Таким чином, позивачем правомірно включено до податкового кредиту за березень 2005 р. суму 1 950 000 грн.
У доповненні до апеляційної скарги відповідач посилається на те, що господарським судом не було враховано той факт, що контрагент позивача -приватне підприємство "Модулор" віднесло суму податку на додану вартість у розмірі 30 255 грн. до складу податкових зобов"язань у декларації з податку на додану вартість за березень 2005 р. та не нарахувало податкові зобов"язання у сумі 1 950 000 грн. під час отримання передплати від закритого акціонерного товариства "Авіас Плюс".
Це не відповідає обставинам справи, оскільки копія декларації з податку на додану вартість приватного підприємства "Модулор" за вересень 2005 р. з уточнюючим розрахунком, яким відкориговано березень 2005 р.: віднесена сума у розмірі 1 950 000 грн. до податкових зобов"язань підприємства, залучена до матеріалів справи та досліджувалась господарським судом.
Посилання відповідача на взаємовідносини між приватним підприємством "Модулор" та приватним підприємством "Росток-1" м. Луганськ не можуть бути підставою для скасування судового рішення з таких причин.
Слід зазначити, що на протязі двох років, коли відбувався судовий розгляд справи, відповідач не скористався наданими йому правами для розгляду питання відношень приватного підприємства "Модулор" та приватного підприємства "Росток-1" щодо сплати податків до бюджету.
У доповненнях до апеляційної скарги податкова інспекція посилається на податкову накладну від 16.05.05 № 611, відомості декларації з податку на додану вартість приватного підприємства "Росток-1" та на редакцію Статуту цього підприємства, проте зазначені документи відповідачем не надані та не вказано причини, з якої ці докази не були представлені суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В силу частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач вказує на те, що закритим акціонерним товариством "Авіас Плюс" перераховано податок на додану вартість в сумі 1 950 000 грн. приватному підприємству "Модулор", останнє згадану суму податку на додану вартість до бюджету не внесло, а перерахувало у складі вартості бензину приватному підприємству "Росток-1". Приватне підприємство "Росток-1" не задекларувало податкові зобов"язання за відповідний період у сумі 1 949 805 грн. 04 коп. Однак, закрите акціонерне товариство "Авіас Плюс" заявило до відшкодування суму податку на додану вартість, яка фактично не надійшла до бюджету.
Наведені податковою інспекцією доводи не можуть бути взяті до уваги виходячи з наступного.
Закон України "Про податок на додану вартість", в редакції, що була чинною на дату здійснення позивачем операцій з придбання товарів у ПП «Модулор», визначав два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду:
- у разі, коли вартість придбаних товарі не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;
- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до вимог пп.. 7. 2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та наказу державної податкової адміністрації України "Про затвердження форм податкової накладної, книги придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення" від 30.05.1997р. № 165, ПП "Модулор" на момент складання податкової накладної було зареєстроване органами державної податкової служби у встановленому порядку як платник податку на додану вартість (це не заперечує відповідач), що вказує на правомірність видачі ПП «Модулор»податкової накладної.
Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що сума податкового кредиту позивача, сформована на підставі належним чином оформленої податкової накладної, отриманої від продавця, зареєстрованого платником податку на додану вартість, та що вартість придбаного товару, у складі ціни якого позивачем сплачено податок на додану вартість, правомірно віднесена до складу валових витрат. А тому суд обгрунтовано визнав правомірність віднесення позивачем у березні 2005 року до складу податкового кредиту зазначеної суми.
Посилання скаржника на порушення судом пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" є безпідставним, оскільки спірним у цій справі є питання про право позивача на податковий кредит, а зазначений пункт 1.8 дає лише визначення терміну "бюджетне відшкодування" і не визначає жодних підстав, від яких би залежало право на податковий кредит.
Пунктом 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" визначається, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Вказаний пункт дає загальне розуміння поняттю "бюджетне відшкодування" і є відсильною нормою, оскільки безпосередньо не встановлює порядок визначення суми бюджетного відшкодування, а відсилає до інших норм цього Закону.
Іншою такою нормою Закону України "Про податок на додану вартість" є підпункт 7.7.1 пункту 7.7 статті 7, який у період, до якого відносяться спірні правовідносини, передбачав, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. На підставі підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 цього ж Закону відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України підлягає сума, яка при її визначенні згідно з підпунктом 7.7.1 має від'ємне значення.
Таким чином, сума бюджетного відшкодування напряму залежить від правильності визначення суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, а не навпаки.
Відповідно до положень ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).
Чинне законодавство України, зокрема й Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.
З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що постанова господарського суду прийнята з повним з"ясуванням обставин справи та з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В :
Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 06.10.06 у даній справі залишити без змін, а скаргу без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця з дня складання її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.К.Дмитренко
Суддя А.Є.Прокопенко
Суддя В.В. Швець
з оригіналом згідно
Помічник судді О.В. Поштаренко