СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
17 липня 2006 року | Справа № 2-25/5802-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Волкова К.В.,
суддів Шевченко Н.М.,
Черткової І.В.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача 1: не з'явився;
відповідача 1: не з'явився;
прокурора: не з'явився;
розглянувши апеляційні скарги Державної податкової інспекції у місті Ялта в Автономній Республіці Крим та Прокурора Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 17.03.-24.03.2006 року у справі № 2-25/5802-2006А
за позовом Приватного підприємства "Інтур" (вул. Кірова, 31,Ялта,98600)
до Державної податкової інспекції у місті Ялта в Автономній Республіці Крим (вул. Васильєва, 16,Ялта,98600)
Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим (вул. Севастопольська, 19,Сімферополь,95015)
за участю Прокурора Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21,Сімферополь,95000)
про визнання незаконними дій Державної податкової інспекції
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у місті Ялта в Автономній Республіці Крим, Управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 1724735,00 грн. та визнання неправомірними дії Державної податкової інспекції у місті Ялта в Автономній Республіці Крим, пов’язані з відмовою в реєстрації уточнюючого розрахунку сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість і розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ за березень 2005 року, наданих Приватним підприємством "Інтур".
Згідно листа Прокуратури Автономної Республіки Крим від 10.03.2006 року, керуючись статтями 35, 361 Закону України „Про прокуратуру”, виконуючи повноваження, передбачені статтею 121 Конституції України, прокурор вступив в процес у справі.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.03-24.03.2006 (суддя Маргарітов М.В.) у справі № 2-25/5802-2006А позов Приватного підприємства "Інтур" про визнання незаконними дій Державної податкової інспекції у місті Ялта в Автономній Республіці Крим задоволено.
Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у місті Ялта в Автономній Республіці Крим, пов’язані з відмовою в реєстрації уточнюючого розрахунку сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість і розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ за березень 2005 року, наданих Приватним підприємством "Інтур". Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Інтур" 1724735,00 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Інтур" 1703,40 грн. державного мита.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції виходив з того, що податковою інспекцією неправомірно було відмовлено у реєстрації уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість за березень 2005 року, поданого Приватним підприємством "Інтур", у зв’язку з наступним. На думку суду, посилання Державної податкової інспекції у місті Ялта на те, що уточнюючий розрахунок не відповідає вимогам пункту 4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість в редакції Наказу Державної податкової адміністрації України № 213 від 15.06.2005 року, є неправомірним, оскільки положення цього Порядку суперечать вимогам Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме, в Додатку 3 Порядку відсутні рядки, при заповненні яких платник податків має можливість виправити суми бюджетного відшкодування, які можуть бути відшкодовані платнику податків протягом місяця (рядок 10 додатку 3 Порядку до внесення змін Наказом № 213).
Не погодившись з постановою суду Державна податкова інспекція у місті Ялта в Автономній Республіці Крим звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з Державного бюджету України суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 1724735,00 грн., у частині визнання неправомірними дії Державної податкової інспекції у місті Ялта в Автономній Республіці Крим, пов’язані з відмовою в реєстрації уточнюючого розрахунку сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість і розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ за березень 2005 року, наданих Приватним підприємством "Інтур", провадження у справі припинити.
Апеляційні вимоги податкової інспекції мотивовані тим, що податкова інспекція не мала можливості зареєструвати зазначений уточнюючий розрахунок у зв’язку з його невідповідністю новому порядку виправлення самостійно виявлених помилок, який затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України № 213 від 15.06.2005 року. До того ж, на думку податкового органу, не підлягають задоволенню вимоги позивача у частині стягнення бюджетної заборгованості у сумі 1724735,00 грн., оскільки зазначена вимога не відповідає вимогам Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами”, тобто зазначена сума не є помилково або зайво сплаченою сумою податку. Податкова інспекція також вважає, що провадження у частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій податкової інспекції підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Не погодившись з постановою суду Прокурор Автономної Республіки Крим звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.
Прокурор Автономної Республіки Крим оскаржує постанову суду першої інстанції по мотивах, аналогічних мотивам апеляційної скарги Державної податкової інспекції у місті Ялта, та додатково зазначає, що право на відшкодування бюджетної заборгованості виникає лише при фактичній, зайвої сплаті податку на додану вартість, а не самого факту існування зобов’язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Шевченко Н.М. від 13.06.2006 року у зв’язку з відпусткою у складі колегії було замінено головуючого суддю-доповідача Фенько Т.П. на суддю Волкова К.В. та призначено головуючим суддею-доповідачем Волкова К.В.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Шевченко Н.М. від 11.07.2006 року у зв’язку з відпусткою у складі колегії було замінено суддю Голика В.С. на суддю Шевченко Н.М.
У судовому засіданні 11.07.2006 року оголошувалась перерва. Після оголошеної перерви представники сторін та прокурор не з’явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Судова колегія вважає можливим розглянути спір за відсутністю сторін, оскільки матеріалів справи достатньо для розгляду спору по суті, а згідно частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
У період з 31.08.2005 року до 13.09.2005 року Державною податковою інспекцією у місті Ялта в Автономній Республіці Крим було проведено документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Приватним підприємством "Інтур". По результатах перевірки було складено акт № 186/23-1/31505563 від 20.09.2005 року.
Висновком акту перевірки було зазначено, що згідно з підпунктом 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та підпунктом 5.11 пункту 5 Порядку заповнення та надання податкової декларації з податку на додану вартість № 116 від 30.05.1997 року (в редакції Наказу від 15.06.2005 року № 213) від’ємне значення податку на додану вартість „-” 1724735,00 грн. включається до рядку 21 декларації за квітень 2005 року (том 1, аркуш справи 74).
Листом Приватного підприємства "Інтур" № 98 від 28.11.2005 року підтверджено, що позивач надавав до Державної податкової інспекції у місті Ялта податкові декларації, які мали помилки, де суми податкового кредиту з податку на додану вартість і різниці між сумами зобов'язань і сумами податкового кредиту з цього податку відображались позивачем з порушеннями встановлених вимог щодо їх заповнення (том 1, аркуш справи 9-10).
Згаданим листом позивач вказував на правомірність виправлення податкової декларації за березень 2005 року за формою податкової звітності, яка існувала до прийняття Наказу Державною податковою адміністрацією України № 213 від 15.06.2005 року, оскільки нові форми звітності не можуть відобразити виправлення показників від’ємного значення податку на додану вартість за березень 2005 року у сумі 1724735,00 грн., яка підлягає бюджетному відшкодуванню протягом 30-ти календарних днів. Разом з цим листом позивачем було надіслано уточнюючий розрахунок звітний період, за який виправляються помилки березень 2004 року.
Листом № 100 від 05.12.2005 року позивач повідомив податкову інспекцію про допущення технічної помилки при зазначенні року звітного періоду, за який виправляються помилки, та направив з цим листом виправлений уточнюючий розрахунок за березень 2005 року (том 1, аркуші справи 18-19).
Повідомленням № 21881/10/19-0 від 06.12.2005 року на лист № 100 від 05.12.2005 року Державна податкова інспекція у місті Ялта повідомила Приватне підприємство "Інтур" про те, що уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість за березень 2005 року не зареєстровано відповідно до пункту 4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість в редакції Наказу Державної податкової адміністрації України № 213 від 15.06.2005 року (том 1, аркуш справи 21).
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Згідно з абзацом 2 пункту 5.1 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами”, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Згідно підпункту 4.1.2. п. 4.1. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Відповідно абзацу 5 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та держаними цільовими фондами” податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація , якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Як вбачається з повідомлення податкової інспекції подана позивачем податкова звітність не могла та не була визнана податковою інспекцією як не податкова декларація, так як в неї вказані обов'язкові реквізити, вона підписана відповідними посадовими особами та скріплена печаткою платника податків.
Таким чином, відмова податкового органу у реєстрації уточнюючого розрахунку за березень 2005 року суперечить закону.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції правомірно застосовано до даного спору норми Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції, яка діяла до внесення змін і доповнень згідно Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-ІV „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" у зв’язку з наступним.
Спірні правовідношення виникли у березні 2005 року. Абзацом 12 пункту 13 „Перехідні положення” розділу ІІ Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-ІV „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік" встановлено, що пункт 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” набирає чинності з 1 червня 2005 року, крім підпункту 7.7.8 цього пункту, який набирає чинності з 1 січня 2006 року. До цієї дати застосовується процедура узгодження суми та надання бюджетного (експортного) відшкодування, діюча до набрання чинності цим Законом, з урахуванням того, що таке бюджетне (експортне) відшкодування надається протягом тридцяти календарних днів, наступних за днем надання податкової декларації податкового періоду, за наслідками якого виникає право на таке отримання згідно з редакцією підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 цього Закону.
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” у редакції, яка зазначена вище, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Абзацом 2 підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 цього Закону встановлено, що підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.
Позивач з зазначеним рішенням до податкового органу не звертався, тому відповідно до абзацу 3 цього підпункту відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує.
Як вбачається з матеріалів справи (податкові накладні, платіжні доручення та інше) та акту перевірки податкової інспекції, сума податку на додану вартість у розмірі 1724735,00 грн. було сплачено позивачем у повному обсязі, що підтверджує право Приватного підприємства "Інтур" на бюджетне відшкодування податку у зазначеній сумі з Державного бюджету України.
Судова колегія суду апеляційної інстанції не погоджується з думкою податкового органу, висловленою в апеляційній скарзі, про застосування пункту 4.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість в редакції Наказу Державної податкової адміністрації України № 213 від 15.06.2005 року. Згідно цього порядку уточнюючий розрахунок надається за формою, яка визначена у додатку 3 Порядку.
Слід зазначити, що додаток 3 до Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ в редакції Наказу ДПА України № 213 від 15.06.2005р. не відповідає нормам Закону України «Про податок на додану вартість», так як в ньому відсутні строки, при заповненні яких платник податків має можливість виправити суми бюджетного відшкодування, які можуть бути відшкодовані платнику податків протягом місяця (рядок 10 в додатку 3 до внесення змін в Порядок Наказом № 213).
Відповідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
У зв’язку з зазначеним судова колегія вважає правомірним висновок господарського суду першої інстанції щодо неможливості застосування до цього спору Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість в редакції Наказу Державної податкової адміністрації України № 213 від 15.06.2005 року.
Що стосується вимог апеляційної скарги податкової інспекції щодо припинення провадження у справі у частині позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у місті Ялта у зв’язку з тим, що цей спор не підвідомчий згідно пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України господарським судам, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з апеляційної скарги, Державна податкова інспекція у місті Ялта просить припинити провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з цією нормою суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з пунктом 4 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на
спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов, спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін, інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів, справи про банкрутство, справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.
Позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у місті Ялта в Автономній Республіці Крим, пов’язані з відмовою в реєстрації уточнюючого розрахунку сум податкових зобов’язань з податку на додану вартість і розрахунку коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ за березень 2005 року, наданих Приватним підприємством "Інтур", безпосередньо пов’язанні з позовними вимогами щодо стягнення бюджетного відшкодування. Тому колегія суддів вважає, що вказані позовні вимоги необхідно розглядати в одному провадженні.
Таким чином, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційних вимог та вважає постанову, прийняту судом першої інстанції, обґрунтованою та заснованою на законі. Підстав для скасування постанови господарського суду Автономної Республіки Крим колегією не знайдено.
Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Ялта в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Прокурора Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
3. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.03.-24.03.2006 року у справі № 2-25/5802-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя К.В. Волков
Судді Н.М.Шевченко
І.В. Черткова