Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)

м. Кривий Ріг, пр. Дзержинського, 31, 50007, (564) 92-18-72

Справа №22ц-24276\10 Категорія № 26 (III)

і

Головуючий в 1-й інстанції

ОСОБА_1

Доповідач – Карнаух В.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Ляховської І.Є.,

суддів: Барильської А.П., Карнаух В.В.

при секретарі: Бондаренко І.В.

за участю: представника позивача - ОСОБА_2, представника відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну

справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства

«Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Дзержинського

районного суду міста ОСОБА_4 від 01 вересня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» , Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі - ВАТ «КЗРК»), Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди по 173 000 грн. з кожного з відповідачів, у зв'язку з професійним захворюванням.

Ухвалою Дзержиського районного суду міста ОСОБА_4 від 01 вересня 2010 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_6 залишено без розгляду позовні вимоги до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про стягнення моральної шкоди в розмірі 173 000 грн.

Рішенням Дзержинського районного суду міста ОСОБА_4 від 01 вересня 2010 року позов ОСОБА_5 задоволено частково: стягнуто з ВАТ «КЗРК» на користь позивача 40 000 грн. у відшкодування моральної

шкоди. На користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ВАТ «КЗРК» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права. А саме: суд помилково застосував до спірних правовідносин ст.ст.153 та 237-1 КЗпП України та ст.1167 ЦК України, залишивши поза увагою положення підпункту 4.2 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № Ірп/2004, яким встановлено, що відшкодування моральної шкоди не передбачено для осіб, які підлягають обов'язковому соціальному страхуванню. Крім того, судом не враховано, що позивачем не доведено факт заподіяння моральної шкоди та не надано доказів вини ВАТ «КЗРК» у спричиненні йому моральних страждань.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 з 29.01.1984. по 21.05.2004. працював-електрослюсарем з ремонту устаткування, черговим електрослюсарем на ВАТ «КЗРК». У зв'язку із тривалою працею у шкідливих умовах, позивач отримав професійне захворювання.

Висновком МСЕК від 08.02.2006 року первинно ОСОБА_5 було встановлено 60 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності, при наступних переоглядах відсоток втрати професійної працездатності залишився незмінний.

Постановою Відділення Фонду № 3234Н від 09 березня 2006 року йому призначено щомісячні страхові виплати в сумі 1312,19 грн., ВИХОДЯЧИ із середнього заробітку в сумі 2186,98 грн., що передував настанню страхового випадку та відсотку втрати професійної працездатності та нарахована одноразова допомога в розмірі 19320,00 грн., моральна шкода не відшкодовувалась.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що на час встановлення позивачу вперше 60 % втрати професійної працездатності він перебував у трудових відносинах з ВАТ «КЗРК»; саме з вини відповідача, який порушував норми з безпеки

ПраЦІ Та НЄ Забезпечив безпечних умов для роботи, позивач частково втратив працездатність, що підтверджується актом від 31 січня 2006 року про розслідування хронічного професійного захворювання.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику

провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_5 знайшов своє підтвердження в судовому засіданні. Позивач обмежений в роботі по дому, переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування судом ст.ст. 153, 237-1 КЗпП є безпідставними.

Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп2008р. відповідно до якого, статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на підставі ст..П67 ЦК України та ст.. 237-1 КЗпП України на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

Тому доводи відповідача про те, що судом не правильно застосовано норми матеріального права , не ґрунтуються на законі.

Доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди та недоведеності вини відповідача у цьому, є безпідставними і спростовуються матеріалами справи та висновками суду.

Відповідно п.З ч.І ст.268 ЦК України позовна давність не розповсюджується на вимоги про відшкодування шкоди, причиненого каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, тому доводи апеляційної карги стосовно порушення позивачем строку позовної давності колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на законі.

Однак, колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом без урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер отриманого позивачем професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

За таких обставин, колегія суддів, беручи до уваги конкретні обставини по справі, характер отриманого позивачем професійного захворювання, і пов'язані з ним фізичні і моральні страждання позивача, інтенсивність і довготривалість фізичних і психічних страждань позивача, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, і наслідків, що наступили, вважає , що розмір моральної шкоди , який підлягає

стягненню на користь позивача повинен бути зменшений з 40000 грн. до 32 000 грн, а рішення суду підлягає зміні відповідно до положень п.Зч.Іст.309 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.З ч.І ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 01 вересня 2010 року змінити в частині розміру моральної шкоди , стягнутої на користь ОСОБА_5 з Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» , зменшивши цей розмір з 40 000 грн. до 32 000 грн..

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: