У Х В А Л А

Іменем України

з участю:             прокурора Хряпа А.М., представників  відповідачки

                             ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чернігівського районного суду від 02 березня 2009 року у справі за позовом прокурора Чернігівського району в інтересах держави в особі Чернігівської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю, -

в с т а н о в и в:

          Рішенням Чернігівського районного суду від 02 березня 2009 року позовні вимоги прокурора Чернігівського району в інтересах держави в особі Чернігівської районної державної адміністрації задоволені частково, визнаний незаконним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку розміром 0,05 га для ведення садівництва в садівничому товаристві „Капрон” на території Киїнської сільської ради Чернігівського району, НОМЕР_1 від 07.12.2006 року, виданий на ім”я ОСОБА_1. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. та витрати з ІТЗ в сумі 7 грн. 50 коп..

          В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. Доводи скарги зводяться до того, що рішення ухвалено з порушенням норм  матеріального та процесуального права  та з неправильною оцінкою обставин справи. Апелянт стверджує, що суд не взяв до уваги той факт, що межі земельної ділянки при оформленні Державного акту були погоджені Чернігівським районним управлінням землеустрою та позивачем, про що свідчать печатки цих установ на Державному акті та підписи уповноважених осіб. Не врахував суд положень Інструкції ?ро порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі”, а саме те, що складання державних актів на право власності на землю проводиться після встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками. Те, що апелянт є добросовісним набувачем визнав в ході судового розгляду і представник Чернігівської міжрайонної прокуратури. Визнання незаконним державного акту призводить до позбавлення відповідачки права власності, а також порушення ст. 41 Конституції України, яка декларує непорушність права приватної власності, що також суперечить ст. 346 ЦК України і ст. 140 ЗК України, якими визначений вичерпний перелік позбавлення такого права.

           Вислухавши суддю - доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

           Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції  ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

            Приймачи рішення про часткове задоволення позовних вимог прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача щодо видачі Державного акту з порушенням вимог земельного законодавства знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду справи, адже витяг з рішення виконавчого комітету Киїнської сільської ради  містив невірну інформацію щодо розміру земельної ділянки, рішення про передачу землі у власність ОСОБА_1 було видано з неправильним зазначенням місця розташування земельної ділянки і на час розгляду справи  скасовано.

          По справі встановлено, що  на підставі рішення виконавчого комітету Киїнської сільської ради № 89 від 17 грудня 1997 року „Про  безкоштовну передачу у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,0375 га для ведення  садівництва, яка розташована в СТ”Капрон” на території Киїнської   сільської ради”,  ОСОБА_1 було видано  07 грудня 2006 року Державний акт НОМЕР_1  про право власності  на земельну ділянку площею 0,05 га. Як встановлено судом, земельна ділянка площею 0,05 га ОСОБА_1 не виділялась.

           Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначене рішення Киїнської сільської ради № 89 від 17.12.97. скасовано за протестом прокурора рішенням Киїнської сільської ради від 06 серпня  2008 року,  оскільки  земельна ділянка № 1а відсутня  на схемі розбивки садівничого товариства „Капрон” за 1981 рік, а отже була надана   з порушенням ст.ст17,57 Земельного кодексу України у зв”язку з неправильним  визначенням  місця розташування земельної ділянки.

           В матеріалах справи наявне рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 21 січня 2009 року, яким  ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог до Киїнської сільської ради про визнання недійсним рішення  Киїнської сільської ради від 06.08.08., яким було скасовано  рішення виконкому сільської ради № 89 від 17.12.97. про передачу у власність відповідачці земельної ділянки площею 0,05 га.  Дане рішення суду  набрало законної сили відповідно до  ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 13 квітня 2009 року.  Рішення  Чернігівського районного  суду від 21.01.09. та ухвала апеляційного суду Чернігвської області від 13 квітня 2009 року   є преюдиціальними для суду  при вирішенні даного спору відповідно до ст. 61 ЦПК України (а.с.129-131).  Судовими рішеннями   встановлено, що  земельна ділянка, яка за рішенням виконкому сільської ради від 17 грудня 1997 року була передана безкоштовно ОСОБА_1 у приватну власність   для ведення садівництва  у садовому товаристві „Капрон”,  не знаходиться на території   цього  садівницького товариства.

         Отже,  судом  першої інстанції   Державний акт про право власності на земельну ділянку розміром 0,05 га для ведення  садівництва в садівничому товаристві „Капрон” на території Киїнської сільської ради Чернігвського району, НОМЕР_1 від 07 грудня 2006 року, виданий на ім”я   ОСОБА_1, обгрунтовано визнано незаконним і з таким висновком погоджується апеляційний суд.

         Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не спростовують висновків оскаржуваного рішення.

        Сукупність  обставин справи приводить апеляційний суд до переконання, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини між сторонами і їм дана вірна юридична оцінка. Оскаржуване рішення  ґрунтується на повно та всебічно  досліджених доказах, оцінка яких проведена у відповідності до положень ст. ст. 57-66 ЦПК України.

        За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, оскільки воно ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не  містять передбачених законом  підстав для  скасування вірного по суті рішення.     

  Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 325 ЦПК України,  апеляційний суд,

у х в а л и в:

          Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

          Рішення Чернігівського районного суду від 02 березня 2009 року -залишити без змін.

          Ухвала  набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку на протязі двох місяців після набрання нею законної сили.

    Головуючий:

          Судді: