ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
18.07.06 Справа № 1/1223-6/344
ПОСТАНОВА
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Онишкевича В.В. /головуючий/, Слуки М.Г., Скрутовського П.Д.
Розглянувши апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області
на рішення господарського суду Львівської області від 08.02.2006р.
у справі №1/1223-6/344
За позовом ЗАТ “Львівська фабрика по переробці вторинної сировини”, м.Львів
До Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м.Львів
Про усунення перешкод у користуванні майном
За участю представників:
від позивача Семенов В.О. –предст.
від відповідача Бриковський О.Я. –предст.
Рішенням господарського суду Львівської області від 08.02.2006р. по справі №1/1223-6/344 за позовом ЗАТ “Львівська фабрика по переробці вторинної сировини”, м.Львів, до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, м.Львів, про усунення перешкод у користуванні майном, вимоги позивача було задоволено в повному розмірі.
Відповідач оскаржив дане судове рішення в апеляційну інстанцію, просить його скасувати з підстав, викладених в апеляційній скарзі, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було допущено суттєві порушення норм матеріального і процесуального права, що в кінцевому призвело до прийняття незаконного рішення.
Зокрема, відповідач в своїй апеляційній скарзі зазначає:
- судом першої інстанції проігноровано вимогу ст.60 ГПК України, яка передбачає право відповідача до прийняття рішення по суті зі спору, подати до позивача зустрічний позов, якщо він взаємно пов”язаний з первісним позовом, для його спільного розгляду з первісним позовом, хоч зустрічна позовна заява була зареєстрована в канцелярії господарського суду –07.02.2006р., тобто напередодні прийнятого судом оскаржуваного рішення;
- неприйняття судом зустрічного позову для його розгляду спільно з первісним позовом, призвело до прийняття незаконного рішення.
Розгляд апеляційної скарги по суті відкладався за клопотанням обох сторін.
Відповідач у даній справі 18.07.2006р. о 9 год. 50 хв. заявив чергове клопотання про зупинення провадження по апеляційній скарзі, у зв”язку з прийняттям до розгляду господарським судом Львівської області позовної заяви про визнання права державної власності на спірний об”єкт.
Суд відхилив заявлене клопотання, вважаючи, що прийняття до розгляду позовної заяви відповідача не перешкоджає перегляду прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі за апеляційною скаргою відповідача, враховуючи наявні письмові докази, на підставі яких суд прийняв оскаржуване рішення у даній справі, а лише затягує вирішення апеляційної скарги по суті.
Представникам сторін, які брали участь у судовому засіданні, роз”яснено їх права та обов”язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України.
В процесі розгляду апеляційної скарги, судом встановлено наступне:
31.01.1996р. між сторонами у даній справі було укладено договір купівлі-продажу об”єктів нерухомості, відповідно до акту прийому-передачі та додатку до даного договору, по вул.Ґрунтовій,5 в м.Львові.
На підставі згаданого вище договору купівлі-продажу та на його виконання акту прийому-передачі, позивач зареєстрував право власності на придбані об”єкти по цьому договорі в ЛОДКБТІ та ЕО за №3258082 від 05.04.2004р.
Вважаючи, що гуртожиток по вул.Ґрунтовій,5 в м.Львові не був предметом купівлі-продажу по згаданому вище договорі, а надалі перебуває у державній власності, відповідач просить визнати право державної власності на спірний гуртожиток за державою.
Свої доводи відповідач пояснює тим, що в Акті передачі майна Львівської фабрики по переробці вторинної сировини за №527 від 11.12.1997р. та додатку до нього, помилково було включено спірний гуртожиток по вул.Ґрунтовій,5 в м.Львові, хоч фактично даний об”єкт в Акті оцінки майна, яке було передано в процесі приватизації орендного підприємства “Львівська фабрика по переробці вторинної сировини”, не включався, а отже, залишився в державній власності.
В суді першої інстанції відповідач у даній справі відзиву по суті позовних вимог суду не представив, у зв”язку з чим, рішення було прийняте судом першої інстанції на підставі тих письмових доказів, які були долучені до справи.
Оцінивши наявні письмові докази у даній справі, оскаржуване рішення, мотиви, викладені в апеляційній скарзі та долучені до неї матеріали, а також заслухавши пояснення повноважних представників сторін, суд прийшов до висновку про залишення оскаржуваного рішення без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення, з таких підстав:
Із матеріалів даної справи, зокрема, договору купівлі-продажу орендованого державного майна Львівської фабрики по переробці вторинної сировини від 31.01.1996р. вбачається, що предметом даного договору являється все майно –активи, пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно, яке було передано в оренду трудовому колективу, відповідно до договору оренди за №9 від 14-го січня 1993р., підписаного повноважними представниками сторін, відповідно до якого позивач орендував все наявне майно Львівської фабрики по переробці вторинної сировини, в т.ч. і спірний гуртожиток.
В Акті передачі за №527 від 11.12.1997р. немає жодних застережень щодо майна, яке залишається у державній власності внаслідок викупу майна Львівської фабрики по переробці вторинної сировини, що фактично підтверджує право власності позивача на спірний об”єкт на підставі договору купівлі-продажу від 31.01.1996р.
В той же час, в додатку до даного Акту передачі, підписаного повноважними представниками обох сторін, зазначено перелік майна, яке було передане Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області Організації орендарів Львівської фабрики по переробці вторинної сировини, в якому значиться також і спірний гуртожиток по вул.Ґрунтовій,5 в м.Львові.
Крім того, правомірність включення спірного об”єкту – гуртожитку до складу цілісного майнового комплексу підтверджується також роз”ясненнями: Міністерства юстиції України за №11-8-1122 від 20.03.1998р., Міністерства економіки України за №23.23/378 від 17.08.1998р. та Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України за №5-79 від 09.03.1998р. (копії зазначених роз”яснень долучаються до матеріалів справи).
Що стосується позовних вимог, викладених РВ ФДМУ по Львівській області в зустрічній позовній заяві, яка не була предметом розгляду в суді першої інстанції, суд зазначає наступне:
Із ухвали господарського суду Львівської області про призначення даної справи вбачається, що вона була прийнята до розгляду 13.12.2005р., а спірне рішення прийняте –08.02.2006р., тобто майже через два місяці. Протягом цього часу відповідач не приймав жодних заходів щодо пред”явлення позивачу зустрічних позовних вимог і не заявляв про них під час розгляду справи по суті в судовому засіданні 07.02.2006р., тобто в переддень прийняття оскаржуваного рішення , яке відбувалося о 12-30 год., про що свідчить відсутність про це в матеріалах справи будь-яких письмових доказів.
Як вбачається із відмітки канцелярії господарського суду Львівської області від 07.02.2006р., зустрічна позовна заява була подана в суд о 17-00 год., про що зазначено на першій сторінці зустрічної позовної заяви (відмітка канцелярії за №697).
Оскільки, відповідно до ст.60 ГПК України, подання зустрічної позовної заяви проводиться за загальними правилами подання позовів, дані позовні матеріали працівником канцелярії були передані голові господарського суду для їх скерування за призначенням. Згідно резолюції голови суду, дані матеріали були передані судді Гоменюк З.П. лише 09.02.2006р., тобто на наступний день після прийняття та оголошення судового рішення по суті, що фактично позбавило суд можливості розглянути зустрічну позовну заяву спільно з первісним позовом, по якому на час поступлення судді Гуменюк З.П. зустрічної позовної заяви, уже було прийнято рішення по суті позовних вимог по первісному позові.
При згаданих вище обставинах, матеріали по зустрічному позові були повернені відповідачу у даній справі та повідомлено заявника, що він не позбавлений права захистити свої порушені права шляхом подання позовної заяви за загальним правилом подання позову.
Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваного рішення та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.91, 101-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,-
П О С Т А Н О В И В :
Рішення господарського суду Львівської області від 08.02.2006р. по справі №1/1223-6/344 залишити без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення.
Матеріали справи №1/1223-6/344 повернути в господарський суд Львівської області.
Головуючий суддя В.В. Онишкевич
Суддя М.Г. Слука
Суддя П.Д. Скрутовський