ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" квітня 2009 р. Справа № 10/3
м. Чернівці 10-50 год.
За позовом Контрольно-ревізійного управління в Чернівецькій області
до Ярівської сільської ради, с. Ярівка Хотинського району Чернівецької області
третя особа на стороні відповідача –Фермерське господарство “Ярівка”
про вжиття заходів щодо відшкодування коштів за користування земельними ділянками у сумі 38070,00 грн.
Суддя Т.І. Ковальчук
Секретар судового засідання – Марущак І.В.
За участю представників:
Від позивача –Фалуш П.В., дов. № 24-25-13/9 від 08.01.2009 р.
Від відповідача –Погоріловський І.Ф., сільський голова
Від третьої особи –Кориткін О.О., керівник, Яблонський В.С., дов. від 27.04.2009 р.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач звернувся з позовом до відповідача, у якому просить зобов’язати останнього в установленому законодавством України порядку забезпечити за рахунок фермерського господарства “Ярівка” надходження до відповідних бюджетів орендної плати на загальну суму 38070,00 грн. за користування земельною ділянкою загальною площею 13,5 га.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що проведеною працівниками КРВ у Хотинському районі ревізією формування та виконання сільського бюджету фінансово-господарської діяльності установ, що утримуються з цього бюджету, в Ярівській сільській раді встановлено недоотримання доходів на суму 41877,00 грн., яке мало місце протягом періоду з 01.11.2007 р. по 01.10.2008 р. у зв’язку з несплатою фермерським господарством “Ярівка” земельного податку за використання земельної ділянки, дозвіл на збір матеріалів по попередньому погодженню по передачі в оренду якої йому надано відповідними рішенням сільради. За результатами ревізії, як зазначено в позові, відповідачеві надіслано вимогу про усунення порушень, а саме вжити заходів до відшкодування ФГ “Ярівка” несплаченої суми земельного податку на загальну суму 41877,00 грн., у тому числі до сільського бюджету 10469,00 грн., до обласного бюджету в сумі 10469,00 грн. та до Державного бюджету в сумі 6282 грн., під час повторного визначення несплачена ФГ “Ярівка” сума склала 38070,00 грн., однак відповідач добровільно вимогу КРВ не виконав.
Відповідач письмових пояснень на позов не надав.
Ухвалою від 13.02.2009 р. до участі у справі залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Фермерське господарство “Ярівка”.
Третя особа подала пояснення, в яких позов не визнала з тих підстав, що Фермерське господарство має у своєму розпорядженні господарську будівлю на території Ярівської сільської ради, яку планує використовувати як цегельний завод, і в зв’язку з цим зверталося до сільради щодо надання дозволу на виготовленні відповідної документації по використанню природних ресурсів та надання для цієї господарської діяльності земельних ділянок, сільрадою були прийняті відповідні рішення, однак договори оренди земельних ділянок не укладені, відтак, третя особа не є користувачем земельних ділянок і відповідно відсутні підстави для сплати нею орендної плати за землю.
У судовому засіданні 28.04.2009 р. представники третьої особи заявили клопотання про заміну неналежного відповідача –Ярівської сільради належним відповідачем –Хотинською районною державною адміністрацією, посилаючись на те, що земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту с. Ярівка, тому договори оренди цих ділянок укладає Хотинська РДА, яка й має бути відповідачем по справі.
Представник Ярівської сільської ради проти заміни відповідача на Хотинську РДА не заперечував.
Представник позивача пояснив, що ревізія проводилася в Ярівській сільській раді і вимоги про усунення виявлених порушень пред’являлися саме Ярівській сільраді, тому проти заміни відповідача заперечує.
Розглянувши клопотання третьої особи та заслухавши думку інших учасників судового процесу, суд не знайшов передбачених ст. 52 КАС України підстав для заміни відповідача у справі, про що винесено усну ухвалу.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, представник відповідача позов не визнав, пояснив, що договори оренди земельних ділянок з Фермерським господарством не укладалися, а повноважень зобов’язати фермерське господарство сплачувати земельний податок сільрада не має.
Представник третьої особи у судовому засіданні 28.04.2009 р. позов не визнав з тих підстав, що актом ревізії не встановлено факту використання земельних ділянок Фермерським господарством, договори оренди земельних ділянок господарством не укладалися, а проводилася лише процедура погодження дозвільних документів на розробку природних ресурсів, ФГ має у власності споруди цегельного заводу, розташовані на ділянці площею 1,5 га, за яку сплачує земельний податок, решта землі не використовується, оскільки відсутні передбачені законодавством підстави для такого використання, орендодавцем земельних ділянок може виступати лише райдержадміністрація, а не відповідач, до повноважень останнього не віднесено зобов’язання інших осіб виконувати вимоги позивача і відсутня сама юридична процедура виконання позовних вимог позивача.
Заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Судовим розглядом справи встановлено наступне.
23.10.2008 р. Контрольно-ревізійним відділом у Хотинському районі проведено ревізію формування та виконання сільського бюджету фінансово-господарської діяльності установ, які утримуються з цього бюджету, в Ярівській сільській раді за період з 01.06.2005 р. по 01.10.2008 р., про що складено відповідний акт за № 24-31-14/112 від 23.10.2008 р. (а.с. 6-35).
Під час ревізії правильності використання земель сільської ради встановлено, що за межами населеного пункту знаходяться землі, які використовуються для розробки глиняного кар’єру та обслуговування цегельного заводу.
В акті зазначено, що відповідно до рішення 92/9/07 IX сесії V скликання Ярівської сільської ради від 26.09.2007 року, рішення № 95/10/07 ХІV сесії V скликання Ярівської сільської ради Фермерському господарству “Ярівка“ надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження по передачі в оренду земельних ділянок для обслуговування цегельного заводу 3,5 га та для розробки глиняного кар’єру 5,0 га, встановлено ставку земельного податку в розмірі 1,5% від грошової оцінки землі. Згідно з рішенням № 124/14/08 Ярівської сільської ради фермерському господарству “Ярівка” надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження по передачі в оренду земельної ділянки для розробки глиняного кар’єру площею 10,0 га (а.с. 29).
Однак, вказується в акті, в порушення статті 1 Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)” від 02.02.2002 року № 92 із змінами та за період з 01.11.2007 р. по 01.09.2008 р.
фермерським господарством “Ярівка” не сплачено земельний податок в сумі
34263,00 гривень, а Ярівською сільською радою ставка земельного податку не збільшена до 3-х відсотків. В зв’язку із зазначеним, ФГ “Ярівка” не сплачено земельний податок за вересень 2008 року в сумі 7614,00 гривень, а всього не сплачено земельний податок в сумі 41877,00 гривень, що призвело до недотримання сільською радою доходів на вказану суму (розрахунок втрачених доходів - додаток № 29 до акта ревізії, а.с. 45).
Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” (далі –Закон).
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов’язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб’єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Права державної контрольно-ревізійної служби визначено в ст. 10 Закону.
Так, зокрема, згідно з пунктами 1 та 7 ст. 10 Закону органам контрольно-ревізійної служби надано право:
- перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);
- пред’являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Така вимога щодо усунення виявлених ревізією від 23.10.2008 р. порушень була надіслана відповідачеві Контрольно-ревізійним відділом у Хотинському районі листом від 24.10.2008 р. № 24-31-12/284, зокрема в п. 6 цього листа відповідачеві пред’явлено вимогу вжити заходів щодо відшкодування фермерським господарством “Ярівка” несплаченої суми земельного податку в розмірі 41877,00 грн., у тому числі до сільського бюджету в сумі 25126,00 грн., до обласного бюджету в сумі 10469,00 грн. та до Державного бюджету в сумі 6282,00 грн. і повідомити про вжиті заходи КРВ у Хотинському районі до 21.11.2008 р. (а.с. 44-45).
У відповідності до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Згідно ч. 2 ст. 125 ЗК України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Відносини щодо оренди земельних ділянок регулюються також Законом України “Про оренду землі”.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 цього Закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України “Про плату за землю”).
Закон України “Про плату за землю” визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про оренду землі” використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Як видно з наведених законодавчих актів, плата за орендовану земельну ділянку здійснюється у разі передачі земельної ділянки в оренду у відповідності до укладеного договору оренди.
Судом установлено, що договори оренди між ФГ “Ярівка” та Ярівською сільською радою щодо тих земельних ділянок, про які йдеться в акті ревізії від 23.10.2008 р., протягом періоду, який ревізувався, не укладалися.
Так, рішенням № 92/9/07 від 26.09.2007 р. Ярівською сільською радою надано ФГ “Ярівка” дозвіл на збір попереднього погодження по передачі в оренду земельних ділянок для обслуговування цегельного заводу 3,5 га та для розробки глиняного кар’єру 5,0 га, рішенням № 95/10/07 від 17.10.2007 р. сільрадою встановлено ФГ “Ярівка” ставку земельного податку для розробки глиняного кар’єра та обслуговування цегельного заводу в розмірі 1,5 відсотка від грошової оцінки земель, грошова оцінка земель складає для обслуговування цегельного заводу 1254239,90 грн., для розробки глиняного кар’єра 1791771,30 грн. (а.с. 36,37). Рішенням № 124/14/08 від 21.03.2008 р. 14-ої сесії Ярівської сільської ради внесено зміни в рішення № 92/9/07 сесії сільської ради і надано дозвіл ФГ “Ярівка” на збір матеріалів попереднього погодження по передачі в оренду земельної ділянки для розробки глиняного кар’єру площею 10,0 га (а.с. 38). Спираючись саме на вказані документи в акті ревізії зроблено висновок, що ФГ “Ярівка” використовувало земельні ділянки Ярівської сільської ради, не сплачуючи при цьому земельний податок.
Однак очевидно, і не спростовано позивачем, що договори оренди земельних ділянок під цегельний завод і глиняний кар’єр з ФГ “Ярівкою” укладено не було, оскільки проводилася підготовча процедура для передачі земель в оренду, фактичного використання земельними ділянками відповідачем позивач не довів, у зв’язку з чим у Фермерського господарства не виникло обов’язку сплачувати оренду плату (земельний податок) за вказані земельні ділянки протягом зазначеного в акті ревізії періоду. Лише 15.12.2008 р. між Ярівською сільською радою та ФГ “Ярівка”укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,54 га під приміщеннями цегельного заводу (а.с. 52-53).
Також суд зазначає, що з урахуванням того факту, який не оспорюється сторонами, а саме що земельна ділянка для розробки глиняного кар’єру, щодо яких третій особі надано дозвіл на збір матеріалів попереднього погодження по передачі в оренду, знаходиться за межами населеного пункту с. Ярівка, договір оренди цією земельної ділянки з ФГ мала укладати не Ярівська сільрада, а Хотинська районна державна адміністрації у відповідності до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, згідно якого до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Відтак, суд не вбачає в діях ані відповідача, ані третьої особи порушень чинного законодавства, викладених в акті ревізії.
Окрім того, у відповідності ст. 27 Закону України контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку (орендної плати за землі державної і комунальної власності, передані в оренду) здійснюється державними податковими інспекціями, оскільки пунктом 8 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” плату за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) віднесено до загальнодержавних податків і зборів. Закон України “Про контрольно-ревізійну службу в Україні” не наділяє органи державної контрольно-ревізійної служби здійснювати контроль за правильністю обчислення і справляння податків, зборів (обов’язкових платежів).
Таким чином, за результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що висновки ревізії про те, що відповідачем допущено втрату доходів сільського бюджету від несплати ФГ “Ярівка” земельного податку, є безпідставними, відтак, висунуті до відповідача вимоги в цій частині є незаконними. У зв’язку з відсутністю самого порушення суд не оцінює доведеність розміру суми втрачених доходів, визначеної ревізорами в акті, та заявленої в позовній заяві.
Незважаючи на те, що судом установлено відсутність зазначених позивачем порушень в діях відповідача і третьої особи, що само по собі є підставою для відмови в задоволенні позову, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відтак, суд, як орган судової влади, повинен діяти у відповідності до Конституції та законів України і захищати порушене право в спосіб, установлений законом.
Посилання позивача в даному позові на п. 10 ст. 10 Закону є необгрунтованим, оскільки цим пунктом визначені підстави, з яких контрольно-ревізійна служба має право звертатися до суду, а не способи захисту порушеного права.
Навіть за наявності в діях відповідача і третьої особи зафіксованих в акті ревізії порушень та відповідної компетенції у позивача, заявлені позовні вимоги не могли би бути задоволеними з огляду на невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права про що підставно зазначав представник третьої особи.
В силу ст. 15 Закону підконтрольна установа зобов’язана виконувати законні вимоги органів державної контрольно-ревізійної служби, тому зобов’язання відповідача виконати ці вимоги ще й в судовому порядку не є способом захисту порушеного права, як не є способом захисту порушеного права, наприклад, зобов’язання платника податків сплачувати податки, зобов’язання страхувальника зареєструватися у відповідному Фонді соціального страхування тощо, оскільки такі дії відповідні особи зобов’язані вчинити на підставі закону і за їх невиконання законодавством визначено певні види відповідальності. Зокрема, п. 9 ст. 10 Закону передбачено право контрольно-ревізійної служби накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ адміністративні стягнення.
Окрім того, у разі задоволення судом вимог КРУ в Чернівецькій області у тому вигляді як вони сформульовані в позовній заяві, неможливо здійснити примусове виконання такого судового рішення в порядку, визначеному Законом України “Про виконавче провадження”, що також свідчить про обрання позивачем неправильного способу захисту порушеного права держави.
За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 6-12, 17, 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В :
1. У позові відмовити.
Порядок апеляційного оскарження
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
У судовому засіданні 28.04.2009 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст підписано 29.04.2009 р.
Суддя Ковальчук Т.І.
- Номер:
- Опис: про стягнення суми заборгованості за надані послуги у розмірі 49000,00 грн.
- Тип справи: Позовна заява(звичайна)
- Номер справи: 10/3
- Суд: Господарський суд міста Києва
- Суддя: Ковальчук Т.І.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 31.12.2010
- Дата етапу: 07.02.2011