ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
УХВАЛА
12.07.06 Справа № 6/71-8А
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Марко Р.І.,
при секретарі Чаплик І.Д.,
з участю представників:
від скаржника (співвідповідача) – з”явився,
відповідача – з”явився,
прокурора та позивача –не з»явилися,
розглянув апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства виробничого об”єднання „Рожищесільмаш”, м.Рожище
на постанову господарського суду Волинської області від 20.03.2006 року, суддя Пахолюк В.А., в справі №6/71-8А,
за позовом прокурора Рожищенського району в інтересах держави в особі Рожищенської міської ради, м.Рожище
до відповідача регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, м.Луцьк
співвідповідача відкритого акціонерного товариства виробничого об”єднання „Рожищесільмаш”, м.Рожище
про визнання недійсним наказу Фонду державного майна України по Волинській області
та про передачу до комунальної власності,
в с т а н о в и в :
постановою господарського суду Волинської області від 20.03.2006 року задоволено позов прокурора Рожищенського району в інтересах держави в особі Рожищенської міської ради до регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області, відкритого акціонерного товариства виробничого об”єднання „Рожищесільмаш” та визнано нечинним наказ Регіонального відділення фонду державного майна України по Волинській області від 25.12.1995 року №674 "Про перетворення Рожищенського заводу сільськогосподарського машинобудування "Рожищесільмаш" в частині передачі у власність відкритому акціонерному товариству "Рожищесільмаш" гуртожитка, що знаходиться за адресою м. Рожище, вул.Незалежності, 55. Задоволено другу вимогу про передачу цього гуртожитку до комунальної власності.
Суд свій висновок мотивував тим, що цей наказ прийнято з порушенням вимог ст.ст.3, 5 Закону України "Про приватизацію державних підприємств", ст.8 Закону України "Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу", ст.ст.9,127-131 Житловго Кодексу України, ст.ст.1,9 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", в зв»язку з чим він не відповідає вимогам Закону, порушує право державної власності , в тому числі право власності територіальної громади міста Рожище, а тому підлягає визнанню недійсним у відповідності до ст.393 Цивільного кодексу України.
В апеляційній скарзі скаржник просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, з підстав неповного з”ясування судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що позивачем пропущено строк позовної давності для пред»явлення позову, оскільки такий закінчився 25.12.1998 року.
У запереченнях на апеляційну скаргу прокурор просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що у відповідності до п.4 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про визнання незаконним правового акта органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або речове право.
У поясненнях на апеляційну скаргу відповідач - регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області просить в її задоволенні відмовити та позовні вимоги визнає повністю, покликаючись на Інструктивний лист Фонду державного майна України від 30.12.2005 року №10-25-2/463.
Представники прокурора та позивача в судове засідання не з”явилися, хоча належним чином повідомлені про час і місце слухання справи, про що свідчить повідомлення з відміткою про вручення, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести без їх участі, за наявних в справі документів про права і обов”язки сторін.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, що з»явилися, перевіривши та оцінивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання Указу Президента України від 26.11.94 р. №699 "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів" Регіональним відділенням ФДМУ по Волинській області прийнято наказ №674 від 28.12.1995 р. "Про перетворення Рожищенського заводу сільськогосподарського машинобудування "Рожищесільмаш" у відкрите акціонерне товариство.
На підставі Статуту відкритого акціонерного товариства завод "Рожищесільмаш", затвердженого РВ ФДМУ по Волинській області 28.12.1995р. та зареєстрованого розпорядженням голови Рожищенської райдержадміністрації 28.01.1996 року засновником ВАТ "Рожищесільмаш" є держава в особі РВ ФДМУ по Волинській області (п.4.1 Статуту). Згідно п.п.3.1, 3.5 статуту 1976 р.( діючого на момент створення товариства), товариство є власником майна, переданого йому засновником у власність і є юридичною особою з дня його державної реєстрації.
Згідно ст.12 Закону України "Про господарські товариства" ( діючого на момент приватизації) господарське товариство є власником майна, переданого йому у власність засновниками. Підставами для переходу права власності із створенням господарського товариства є: установчий договір, статут, акт приймання-передачі майна.
З аналізу наведених норм суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність зазначення засновником як суб"єктом правовідносин у відповідних документах, які саме права та їх обсяг підлягають передачі (право власності, право користування та інше), а також здійснення певних дій щодо передачі майна ( акт приймання-передачі майна у власність, тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, РВ ФДМУ по Волинській області визначено оціночну вартість цілісного об"єкту, який підлягав передачі, в т.ч. гуртожитку по вул. Незалежності,55 в м. Рожище, що підтверджується актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу від 28.12.1995 року.
Відповідно до ст.5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств»( в редакції закону на час приватизації) приватизації підлягали цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурні підрозділи. Згідно даної статті цілісним майновим комплексом є майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, якщо у разі їх виділення у самостійні підприємства не порушується технологічна єдність виробництва з основної спеціалізації підприємства, з структури якого вони виділяються, що свідчить про те, що житловий фонд не входить до цілісного майнового комплексу і не підлягав приватизації.
Частиною 2 ст.З Закону України "Про приватизацію державного майна»( в редакції на момент приватизації) визначено, що дія цього закону не поширюється на приватизацію об"єктів державного земельного та житлового фондів. Як передбачено ст.ст.4, 5 Житлового кодексу УРСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України і належать державі, утворюють державний житловий фонд.
Статтями 127-131 Житлового кодексу УРСР та п.З Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.86 №208, передбачено, що гуртожитки - це спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Враховуючи, що такі жилі будинки належали підприємствам на праві повного господарського відання, то їх слід віднести до об"єктів державного житлового фонду.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду»державний житловий фонд- це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів і житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
З наведеного, гуртожитки ( кімнати у них) як об"єкти державного житлового фонду не підлягали приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного майна", про що правильного висновку дійшов суд першої інстанції.
Відповідно до ч.9 ст.8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємтсв, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону.
Відповідно до п.41 розділу Методики оцінки вартості об"єктів приватизації, затвердженої постановою КМУ №717 від 08.09.1993 року у випадку приватизації державного майна вартість майна цілісного майнового комплексу, що продається, зменшується на вартість майна державного житлового фонду, який приватизується відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".
Як вбачається з архівних документів (а.с.108-116), гуртожиток №55 по вул.Незалежності, 55 у м.Рожище збудований за рахунок централізованих капіталовкладень і знаходився у державній власності на балансі заводу сільськогосподарського машинобудування "Рожищесільмаш".
Поселення в гуртожиток проводилось на підставі спільного рішення адміністрації заводу профкому та ордера на поселення.
Таким чином, включення гуртожитку в склад цілісного майнового комплексу, що передавався у власність товариства відбулося всупереч ч.2 ст.З Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", чим порушено право державної власності та завдано державі шкоду.
У відповідності до ст.393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує право власності визнається судом недійсним та скасовується.
Крім того, передачею гуртожитку у власність акціонерного товариства порушено вимоги ст.8 Закону України "Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу", якою встановлено першочергову передачу із державної в комунальну власність житлового фонду та інших об"єктів соціальної інфраструктури, які належать підприємствам вітчизняного машинобудування, чим завдано шкоду правам та майновим інтересам територіальної громади м.Рожище.
Як встановлено судом вище, наказ Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області від 23.12.1995 року №674 "Про перетворення Рожищенського заводу сільськогосподарського машинобудування "Рожищесільмаш" прийнято з порушенням ст.ст.З, 5 Закону України "Про приватизацію державних підприємств", ст.8 Закону України "Про стимулювання розвитку вітчизняного машинобудування для агропромислового комплексу" та порушує право державної власності , в тому числі право власності територіальної громади міста Рожище, а тому його підставно визнано судом першої інстанції недійсним.
Враховуючи наведене, позовні вимоги про передачу спірного гуртожитку до комунальної власності Рожищенської міської ради Волинської області є також підставними та підлягають до задоволення, про що правильного висновку дійшов суд першої інстанції.
Покликання скаржника на пропущення позивачем строку позовної давності є безпідставним, оскільки цей строк згідно ст.268 Цивільного кодексу України не поширюється на вимогу про визнання незаконним правового акта органу державної влади або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або речове право, що мало місце в даному випадку.
З вищенаведеного доводи скаржника про скасування постанови місцевого суду є безпідставними.
Постанова місцевого суду прийнята у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 198,205,206 КАС України, суд,
у х в а л и в:
постанову господарського суду Волинської області від 20.03.2006 року в справі за №6/71-8 А - залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства виробничого об”єднання „Рожищесільмаш” –без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: С.М.Бойко
Судді: Т.Б.Бонк
Р.І.Марко