Справа № 2-972/2009 р.

                                        Р І Ш Е Н Н Я

                                І М Е Н ЕМ      У К Р А Ї Н И

27 травня 2009 року                                                                                        м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:  головуючого судді Білокур В.І., при секретарі Сірій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Прилуки справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк», ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного договору,  –

                                                                В С Т А Н О В И В:

 Позивачка звернулася до суду із позовною заявою до відповідачів  вказуючи на те, що відповідно до умов кредитного договору №21ф-07 від 30.01.2007 року Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» (далі – ОСОБА_4)  було надано ОСОБА_2 кредит у розмірі 35000 грн. для ремонту та обслуговування житла. У забезпечення виконання даного кредиту 30.01.2007 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір. Посилаючись на ті обставини, що на цей час умови кредитного договору відповідачкою ОСОБА_2 виконані частково, тобто, сплачено 25991 грн. на погашення кредиту та відсотків по ньому, позивачка вважає необхідним визнати недійсним кредитний договір №21ф-07 від 30.01.2007 року на підставі ст.65 Сімейного Кодексу України, оскільки, чоловік позичальника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 (третя особа) при укладенні вищеназваного кредитного договору не подавав до банку своєї письмової згоди на отримання кредиту, тим самим було введено в оману іншу сторону договору – ОСОБА_4 щодо обставини, яка має істотне значення.

В судовому засіданні :

Позивачка ОСОБА_1 та її представник  ОСОБА_5 підтримали заявлений позов та просили суд визнати недійсним кредитний договір№21ф-07 від 30.01.2007 року, із наведених вище підстав.

Відповідач №1 ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленою про час і місце судового розгляду даної справи в судове засідання не з»явилася, не повідомила причин своєї неявки і не подала заява про відкладення розгляду справи, а відповідач №2 представник ОСОБА_4 заперечив проти задоволення позову вказуючи на те,  що не було допущено жодних порушень діючого законодавства при укладенні оскаржуваного  кредитного договору №21ф-07 від 30.01.2007року, до того-ж позивачка ОСОБА_1 взагалі не була стороною вищеназваного договору і не має права його оскаржувати, про що подав до суду письмові заперечення (а.с.17-19).

Третя особа у даній справі ОСОБА_3 не з»явився в судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду даної справи, не повідомив причин своєї неявки і не просив відкласти розгляд справи.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши інші матеріали даної справи суд приходить до висновку про необхідність відмовити в  задоволенні позову з таких підстав.

Як вбачається з умов кредитного договору №21ф-07, що з 30.01.2007 року виникли договірні правовідносини поміж сторонами цього договору відповідачами у даній справі ЗАТ ОСОБА_4 і  ОСОБА_2, коли остання  отримала кредит у розмірі 35000 грн. для ремонту та обслуговування житла. (а.с.6-9). На забезпечення виконання даного кредитного договору, 30.01.2007 року між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір. (а.с.10-13).

Позивачка ОСОБА_1, як на підставу задоволення своїх вимог посилається на те, що відповідачами були порушені вимоги ст.65 Сімейного Кодексу України, а саме, чоловік позичальника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 (третя особа) не подавав до ОСОБА_4 своєї письмової згоди на отримання кредиту, тим самим було введено в оману іншу сторону договору – ОСОБА_4 щодо обставини, яка має істотне значення. З цієї підстави, на думку позивача необхідно визнати недійсним кредитний договір №21ф-07 від 30.01.2007 року.

Однак, таку правову позицію позивачки суд вважає безпідставною і як такою, що не ґрунтується на вимогах діючого законодавства, оскільки, як зазначено вище, позивачка ОСОБА_1 не була стороною у договірних правовідносинах поміж відповідачами ОСОБА_4 і ОСОБА_2 при укладанні  кредитного договору №21ф-07 від 30.01.2007 року, а тому на позивачку не розповсюджуються положення ст.65 Сімейного Кодексу України, оскільки, за приписами ч.2 цієї норми закону надається право звернення  до суду лише : «дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового».

Крім того суд враховує вимоги ч.4 ст.65 СК України про те, що договір укладений одним із подружжя (ОСОБА_2С.) в інтересах сім»ї, створює обов»язки для другого з подружжя, якщо майно (15000грн.) одержане за договором, використане в інтересах сім»ї.

Саме такі обставини і були установлені судом при розгляді даної справи, зокрема і сама позивачка ОСОБА_1 підтвердила вищенаведені обставини про фактичне отримання та використання 15тис.грн. кредиту подружжям ОСОБА_2 і ОСОБА_3 для потреб сім»ї – для ремонту та обслуговування їх власного житла.

За таких обставин справи і правових підстав, суд приходить до висновку відмовити позивачці у задоволенні позову, а тому, на підставі ст. 88 ЦПК України необхідно залишити судові витрати у межах фактично понесених позивачкою при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 10, 15, 60, 88, 213-215, 294  ЦПК України, суд –

                            В И Р І Ш И В :

    ОСОБА_1 у задоволенні позову до Закритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк», ОСОБА_2             про   визнання недійсним кредитного договору  – в і д м о в и т и .

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду   Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення рішення в повному обсязі, а апеляційна скарга на рішення суду має бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Також апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження   в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

 Головуючий суддя                                                                                            Білокур В.І.