ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" березня 2007 р.

Справа  № 17/353-06-12265

 

За позовом:  Одеського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області

до  відповідача: Державного підприємства „Одеська залізниця”

                             Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

про визнання договору оренди нежитлових приміщень недійсним та їх повернення

 

              Суддя Зуєва Л.Є.

 

П р е д с т а в н и к и :

 

Від  прокуратури:  Дудкевич В.В. -на підставі посвідчення;  

Від позивача:         Чернієнко І.О. -повірений;  

Від відповідачів:   СПД ОСОБА_1 - підприємець;

                               ОСОБА_2 -на підставі доручення; 

 

По справі у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України оголошувалася перерва починаючи з 22.01.2007р. по 12.02.2007р. о 12 год. 20 хв.

СУТЬ СПОРУ:  Одеський транспортний прокурор в інтересах держави в                               особі якою є Міністерство транспорту та зв'язку України, в особі якої є Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд визнати недійсним на майбутнє договір оренди НОМЕР_1 від 31.03.2003р. нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, залізничної станції  Одеса-Східна укладений між Одеською залізницею та приватним підприємцем ОСОБА_1, а також зобов'язати ПП ОСОБА_1 повернути орендоване приміщення.

Відповідач, а саме Одеська залізниця в  засідання суду  з'явилася, надала відзив  на позов, в якому заявлені позовні вимоги не визнає, з підстав викладених у відзиві.

Відповідач, а саме ПП ОСОБА_1 в судові засідання призначені по справі з'явився, надав відзив на позовну заяву, в якому позовних вимог не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити. 

 

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Одеською транспортною прокуратурою з залученням фахівців Регіонального відділення Фонду державного майна України в Одеській області проведена перевірка додержання вимог Закону України „Про оренду державного та комунального майна” в структурному підрозділі Одеської залізниці Одеському будівельно-монтажному експлуатаційному управлінні №1 (надалі ОБМЕУ №1).

В ході проведення перевірки встановлено, що між Одеською залізницею в особі начальника ОБМЕУ №1 (орендодавець), що діє на підставі доручення № 187 від 02.04.2001 року, з одного боку, та приватного підприємця ОСОБА_1 (орендар), що діє на підставі Свідоцтва про держреєстрацію суб'єкта підприємництва НОМЕР_4 від 07.05.1998 року виданого Приморською райадмістрацією Виконавчого комітету Одеської міської ради, з іншого боку, укладений договір оренди іншого боку, укладений договір оренди НОМЕР_1 від 31.03.2003 року нежитлового приміщення.

За умовами вказаного договору орендодавець (Одеська залізниця ОБМЕУ №1) передав, а орендар (ПП ОСОБА_1) прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 14,7 кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса, з/ст Одеса-Східна, що знаходиться на балансі ОБМЕУ №1 - структурного підрозділу Одеської залізниці. Строк оренди встановлений договором на три роки до 30.04.2004 року.

Вказаний договір на думку позивача був укладений з порушенням вимог чинного законодавства України про оренду державного майна та повинен бути визнай недійсним  на майбутнє, оскільки відповідачами було порушено умови розділу 10 укладеного договору та вимоги ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” стосовно строку на який може бути продовжено договір, а також в порушення вимог законодавства в частині узгодження умов додаткової угоди з власником державного майна, а саме з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеської області.

Зазначені обставини спонукали Одеського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України звернутися до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання недійсною на майбутнє договору  оренди НОМЕР_1 від 31.03.2003р. нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, з/ст Одеса-Східна, укладений між Одеською залізницею в особі  начальника №1 та приватним підприємцем ОСОБА_1, а також зобов'язання ПП ОСОБА_1 повернути орендоване приміщення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.11.2006р. порушено провадження у справі №17/353-06-12265 за позовом Одеського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України, в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України до ДП „Одеської залізниці”, ПП ОСОБА_1 про визнання договору оренди нежитлових приміщень недійсним та їх повернення.

Відповідачі  проти позову заперечують посилаючись на ті обставини,  що  ними при укладанні договору не були порушені вимоги законодавства та умови договору оренди з огляду на доводи, викладені у відзивах на позовні заяви.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників  сторін та надані в ході розгляду справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Одеського транспортного прокурора задоволенню не підлягають з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовЧязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовЧязків  є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, які безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовЧязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої  цивільні  права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі ст.204 ЦК України  договір укладений між сторонами по справі, як  цивільно-правовий  правочин  є правомірним  на час розгляду справи, оскільки  його  недійсність прямо не встановлено законом, та  він не визнаний судом недійсними, тому зобов'язання за цим договором  має  виконуватися належним чином.

Між Одеською залізницею та приватним підприємцю             ОСОБА_1 був  укладений договір оренди НОМЕР_1 відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне господарське  використання  нежитлове приміщення, розташоване в  будівлі  вокзалу ст.  Одеса-Сортувальна,   загальною   площею    14,7   кв.м.,   що   знаходиться   на   балансі структурного підрозділу Одеської залізниці - Одеського будівельно-монтажного  експлуатаційного  управління  № 1. 

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів регулюються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР з наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. №2269-ХП (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР з наступними змінами та доповненнями) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Зазначений договір укладений відповідно до вимог ст.ст. 5, 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за погодженнями відповідного регіонального відділення ФДМУ та органу, уповноваженого управляти майном Одеської залізниці. Листом від 28.12.2002 р.НОМЕР_2 Державна адміністрація залізничного транспорту України та листом від 25.03.2003 р. НОМЕР_3 Регіональне відділення ФДМУ по Одеській області погодили передачу в оренду ПП ОСОБА_1 нежитлового приміщення будівлі вокзалу ст. Одеса-Сортувальна, площею 14,7 кв.м.

У відповідності до вимог ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендодавцями є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; підприємства - щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м.

Вимогами п.3, п. 4 ст. 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди. Орендодавець протягом п'яти днів після закінчення терміну погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном, і органом Антимонопольного комітету України, а у випадках, коли заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом п'ятнадцяти днів після дати її реєстрації дає згоду або відмовляє в укладенні договору оренди майна і повідомляє про це заявника.

Якщо на укладення договору оренди потрібен дозвіл Фонду державного майна України, його регіонального відділення чи представництва, державне підприємство у п'ятиденний термін після отримання висновків органу, уповноваженого управляти державним майном, органу Антимонопольного комітету України надсилає орендодавцям, зазначеним в абзаці другому статті 5 цього Закону, копії проекту договору та інших документів, висновки зазначених органів, розрахунок орендної плати.

Фонд державного майна України, його регіональне відділення чи представництво протягом п'ятнадцяти днів після надходження матеріалів повідомляє державне підприємство про своє рішення (надання дозволу щодо укладення договору оренди або відмову). При розгляді матеріалів щодо передачі в оренду нерухомого майна можуть враховуватися пропозиції місцевої державної адміністрації, відповідного органу місцевого самоврядування щодо розміщення бюджетних установ і організацій.

Таким чином, умови договору оренди та розрахунок орендної плати, що є невід'ємною частиною договору оренди, на підставі вимог п.п.3,4 ст. 9 вищезазначеного Закону, у встановленому порядку погодженні РВ ФДМУ по Одеській області.

Згідно п.11.1 договору оренди договір оренди укладено строком на один рік з 31.03.2003 р. по 30.04.2004 р.

Розглядом матеріалів справи встановлено, що ухвалою господарського суду Одеської області від 28.07.2004р. по справі №6/199-04-4553 затверджена мирова угода від 28.07.2004р. між ДП „Одеська залізниця” та СПД- фізичною особою ОСОБА_1, згідно якої термін дії договору НОМЕР_1 від 31.03.2003р. продовжений до 30.04.2007р.

Доводи, на які посилається Одеський транспортний прокурор в якості обґрунтування своєї  позовної  заяви спростовуються  матеріалами справи  та  аналізом вимог діючого  законодавства.

Так,  пунктом 4.2 ст. 17 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" та п. 10.6. договору оренди передбачено порядок продовження терміну дії договору оренди у випадку, коли протягом місяця після закінчення терміну дії договору оренди жодна сторона не заявила про припинення   або   зміну   договору   оренди.   В   такому  випадку договір оренди вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Однак продовження терміну дії договору оренді НОМЕР_1 відбулося за взаємною згодою сторін, шляхом укладання мирової угоди, якою термін дії договору оренди  встановлено за згодою сторін до 30.04.2007р., яка в подальшому була затверджена господарським судом Одеської області, про що свідчить ухвала господарського суду Одеської області від 28.07.2004р. по  справі № 6/199-04-4553, яка на час розгляду справи у суді є чинною та обовязковою  для виконання.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські  спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В свою чергу, положеннями абз. 4 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. №2269-ХП (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N98/95-ВР з наступними змінами та доповненнями) орендодавцями окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв.м. на одне підприємство, є державні підприємства в управлінні яких знаходиться зазначене майно. (п. З Роз'яснення від 25.05.2000р. №02-5/237 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Таким чином, в силу положень абз. 4 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. №2269-Х1І (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР з наступними змінами та доповненнями) у правовідносинах з тимчасового користування на умовах оренди об'єктом державної форми власності - нежитловим приміщенням загальною площею 14,7 кв.м., що розташоване за адресою: м.Одеса, ст. Одеса-Східна, орендодавцем зазначеного майна має право виступати балансоутримувач цього майна -  ДП „Одеська залізниця”.

Згідно  ст. 7 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР) ініціатива щодо оренди майна може виходити від фізичних та юридичних осіб, які можуть бути орендарями відповідно до статті 6 цього Закону, пропозиція може надходити від орендодавців, зазначених у статті 5 цього Закону.

Таким чином, укладений між відповідачами по справі спірний договір було укладена до моменту набрання Господарським кодексом України чинності, у зв'язку з чим суд доходить до висновку, що він укладений у відповідності до вимог законодавства, яке діяло на момент її укладання, та щодо відсутності будь-яких правових підстав для визнання його недійсним на майбутнє.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подають   сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є б які  фактичні дані, на підставі яких господарський  суд у визначеному законом  пор встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які  мають значення   для правильного вирішення господарського спору.

Позивачем не доведені  суду  правові підстави  для задоволення позову, та  крім цього  посилання позивача на ті обставини, що при укладанні спірного договору відповідачами було суттєво порушені вимоги ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” спростовуються матеріалами справи.   

Також суд зазначає, що позиція суду щодо наявності повноважень орендодавця Одеської залізниці за спірним договором, викладена у мотивувальній частині рішення, підтверджується також судовою практикою а саме, рішеннями господарського суду Одеської області по справам №30/149-06-5012 від 18.08.2006р. та № 16/13-06-215 від 25.04.2006р. та постановами Одеського апеляційного господарського суду   по цим справам від 21.11.2006р. та 11.07.2006р. відповідно, які розглядалися за участю представників  РВ ФДМУ, не були оскаржені Фондом  та вступили в законну силу.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5 та ч.6 ст.203 цього Кодексу.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.11,12,204 ЦК України, ст.2, 5, 6, 7, 9, 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. №2269-ХІІ,  ст.35 ГПК України,  суд  дійшов висновку, що договір оренди державного майна НОМЕР_1 від 31.03.2003р., що знаходиться на балансі Одеського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №1 - структурного підрозділу Одеської залізниці, укладений між орендодавцем -ДП „Одеська залізниця” та приватним підприємцем ОСОБА_1 в момент свого укладання відповідав вимогам діючого законодавства, у звязку з чим правові підстави визнання його недійсним відсутні,  тому  у задоволенні  позову слід відмовити.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на позивача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

 

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

 

1. У задоволенні позову відмовити.

 

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та  підписано 16.03.2007р.

 

Суддя                                                                                       Зуєва Л.Є.