ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2011 р. Справа № 70093/

          Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді                                         Ніколіна В.В.,

суддів                                                             Заверухи О.Б., Старунського Д.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області на постанову Сарненського районного суду від 13 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги дітям війни,

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2009 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з адміністративними позовами, у якому просили поновити пропущений строк звернення до суду та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області (далі – УПФ України в Сарненському районі) нарахувати і виплатити їм недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дітям війни, у розмірі 1893,90 грн. за період з 2007-2008 р.

Постановою Сарненського районного суду від 13 липня 2009 року вказані позови задоволено частково, визнано протиправними дії (бездіяльність) УПФ України в Сарненському районі щодо невиплати позивачам передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року і зобов’язано відповідача провести нарахування та виплату ОСОБА_1, ОСОБА_2 спірного підвищення до пенсії за цей період у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі УПФ України в Сарненському районі просить зазначену постанову скасувати і прийняти нову про відмову у задоволенні вимог позивачів в повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що законодавство України не містить жодного нормативного акту, прийнятого на виконання вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» про підвищення розміру пенсій дітей війни на 30 % мінімальної пенсії за віком та не врегульовує питання про те, які саме органи мають проводити такі виплати, за рахунок яких коштів і джерел. Крім того, був невизначений порядок обчислення спірної доплати та його розмір. Просить врахувати, що встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розміру пенсій, призначених відповідно до зазначеного Закону, і не може враховуватися для перерахунків або підвищень інших пенсій. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом не були враховані положення бюджетного законодавства України, а також видаткові можливості основного фінансового документу держави і Пенсійного фонду України.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з’явилися, а відтак на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 суд виходив із того, що вони належить до категорії громадян, на яких поширюються державні соціальні гарантії дітям війни, а тому мають право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Оскільки Конституційний Суд України своїми рішеннями від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнав неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 рр., якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, відмова УПФ України в Сарненському районі у проведенні нарахування і виплати позивачам щомісячної надбавки у вищезазначеному розмірі за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року є протиправною.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, частково відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.

Безспірно встановлено, що позивачі є дітьми війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2007-2008 рр., мали право на отримання підвищення виплачуваної їм відповідачем пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Законів України про Державний бюджет на 2007-2008 рр., якими було зупинено (обмежено) дію вищевказаної ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із вказівкою на те, що дані рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

За чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який б визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, на думку колегії суддів, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачами конституційних гарантій та права на отримання підвищення до пенсії дітям війни, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Разом із тим, при вирішенні адміністративних позовів ОСОБА_1, ОСОБА_2 судом першої інстанції безпідставно не враховано, що згідно із ч.2 ст. 99 КАС України у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч.1 ст. 100 КАС України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції).

З матеріалів справи вбачається, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 з даними адміністративними позовами звернулися до суду у березні 2009 року, тобто з пропущенням встановленого законом річного строку позовної давності.

Достатніх об’єктивних та поважних причин, які б позбавляли можливості звернутися за захистом своїх порушених прав до суду з часу прийняття 09 липня 2007 року Конституційним Судом України рішення за № 6-рп/2007, позивачами не наведено.

За таких обставин, виходячи із фактично заявлених позовних вимог та встановленого законом річного строку звернення до адміністративного суду, на застосуванні якого наполягає відповідач, колегія суддів приходить до переконання про підставність адміністративних позовів ОСОБА_1, ОСОБА_2 за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачам здійснює Пенсійний фонд України в особі управління в Сарненському районі Рівненської області, відповідний обов’язок судом першої інстанції правильно покладено на відповідача у справі.

Правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачам у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування встановленого дітям війни підвищення до пенсії, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов’язань, до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність оскаржуваної постанови не впливають та до уваги колегією суддів не приймаються.

Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору у частині задоволення вимог позивачам судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позову.

Крім того, 02.12.2010 року (вх. № к-30340) на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання апелянта про закриття провадження у справі у зв’язку із смертю позивача ОСОБА_1, що підтверджується Свідоцтвом про смерті ОСОБА_3 1-ГЮ №090359.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що клопотання УПФ України в Сарненському районі є підставним і підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Закону.

Згідно із п. 5 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Однак, з огляду на те, що вимоги позивача щодо отримання підвищення до пенсії носять персональний характер і нерозривно пов’язані з його особою, колегія суддів приходить до переконання, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, а отже провадження у справі у цій частині слід закрити.

Керуючись ст. 157, ст.ст. 195, 197, 198, 200, 202 п. 3, 4, 203, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області задовольнити частково.

клопотання управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Івано-Франківської області задовольнити.

Визнати нечинною постанову Сарненського районного суду від 13 липня 2009 року та закрити провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 у справі № 2а-1437/09/1718 на підставі п. 5 ч.1 ст. 157 КАС України.

Постанову Сарненського районного суду від 13 липня 2009 року у справі № 2а-1437/09/1718 у частині задоволення адміністративних позовів ОСОБА_2 скасувати і прийняти у цій частині нову постанову, якою вимоги позивача задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області здійснити нарахування та виплату позивачу ОСОБА_2 передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, обчисленої виходячи з вимог ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених виплат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У іншій частині постанову Сарненського районного суду від 13 липня 2009 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя           В.В. Ніколін

Судді           О.Б.Заверуха

           ОСОБА_4