ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 березня 2011 р. Справа № 956/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Любашевського В.П., Заверухи О.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30.04.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації про зобов’язання нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
В С Т А Н О В И Л А :
У березні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації про зобов’язання нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період до досягнення дитиною трирічного віку, тобто доньки ОСОБА_2 до 11.01.2011 року.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачка посилалась на те, що являється матір’ю малолітньої дитини – доньки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 01.01.1993 року (із наступними змінами та доповненнями, внесеними Законами України), право на допомогу за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною. А розмір державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначений ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» відповідно до якої розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Проте, зазначена грошова допомога виплачувалась їй відповідачем у неповному розмірі. Позивачка просила зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації провести перерахунок та виплатити їй суму не отриманої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку тобто доньки ОСОБА_2 до 11.01.2011 року.
Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30.04.2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме визнано протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації. Зобов’язано управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації щомісячно виплачувати ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення ними трирічного віку у повному обсязі відповідно до ст. 15 Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми».
Постанову суду першої інстанції оскаржило управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не може погодитись з таким рішенням суду і рахує, що суд, виносячи таку постанову, порушив норми матеріального права.
У поданій апеляційній скарзі відповідач управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову, якою повністю відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність його висновків обставинам справи. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що воно належним чином виконало свій обов’язок перед позивачкою щодо виплати їй щомісячної допомоги по догляду за дитиною у 2007р. Просить врахувати, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір та цільове спрямування і органи праці та соціального захисту населення не вправі їх змінювати. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення було допущено істотне порушення норм бюджетного законодавства України.
Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти дише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вона являється матір’ю малолітньої дитини, та фактично здійснює за нею догляд.
Колегія суддів відзначає, що згідно з вимогами ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», від 01.01.1993 року (із наступними змінами та доповненнями, внесеними Законами України), право на допомогу за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину, незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім’ї, по догляду за якими надається допомога.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнані неконституційними положення п. 14 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Дане рішення Конституційного України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положення статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Враховуючи наведене колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду вважає, що в позові ОСОБА_1 за 2007 рік слід відмовити, оскільки донька ОСОБА_2 народилась 11 січня 2008 року, тобто не мала права на оскаржувану допомогу.
При вирішенні вимог позивачки ОСОБА_1, щодо аналогічних спірних виплат по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008-2009 рр., на думку колегії суддів, слід зазначити наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008 визнано неконституційним, зокрема, п. 25 підпункт 12 розділу II Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким у Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» було виключено статтю 43, що закріплювала право застрахованої особи на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, не меншому розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Разом із тим, п. 23 розділу II цього ж Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми», на предмет конституційності не розглядався, у встановленому порядку неконституційним не визнався та своєї чинності у 2008 році не втрачав.
Так, згідно із ст. 13 Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми» у редакції 2008 року право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною (а не тільки не застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування особа, як передбачалося цією нормою Закону у попередній редакції).
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що у 2008 спірному році право позивачки ОСОБА_1 на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також розмір цієї допомоги врегульовувалися насамперед положеннями Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми», як спеціального закону, що був чинним у цей період.
Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми» (в редакції 2008 року) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації належним чином та відповідно до вимог Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік» та Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми» виконало свій обов’язок перед позивачкою ОСОБА_1 з виплати їй спірної допомоги у 2008-2009 роках.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації, здійснивши позивачці виплату щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році в розмірі, встановленому вищевказаними Законами, станом на час проведення такої виплати діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинними Законами України, тобто правомірно, а тому підстав для задоволення позовних вимог у частині зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити спірну недоплату за 2008 рік немає.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору у частині задоволення вимог позивачки, допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення рішення не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову в позовних вимогах ОСОБА_1.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202 п. 3, 4, 207, 254 КАС України колегія суддів,
П О С Т А Н О В И Л А :
апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Галицької районної державної адміністрації задовольнити.
Постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30.04.2009 року у справі № 2-а-2584/09 скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.В.Ніколін
Судді В.П. Любашевський
ОСОБА_3