ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2011 р. Справа № 34550/09

           Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді                                         Ніколіна В.В.,

суддів                                                             Любашевського В.П., Багрія В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Любомльського районного суду Волинської області від 26.05.2009 року про повернення адміністративного позову у справі за позовом ОСОБА_1 до начальника Ягодинської митниці про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИЛА :

В травні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до начальника Ягодинської митниці про скасування постанови начальника Ягодинської митниці № 0231/20502/2009 від 05.05.2009 року про накладення адміністративного стягнення на підставі ст. 332 МК України.

Оскаржуваною ухвалою Любомльського районного суду Волинської області від 26.05.2009 року позовну заяву ОСОБА_1 до начальника Ягодинської митниці про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення повернуто позивачу так, як справа не підсудна Любомльському районному суду Волинської області.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену ухвалу скасувати та прийняти нову, якою зобов’язати Любомльський районний суд Волинської області розглянути адміністративний позов, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що відповідно до вимог п. 1-2 ст. 18 КАС України, місцевим, як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Статтею 19 КАС України визначено, що адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, у даному випадку начальника Ягодинської митниці. Разом з тим, за місцем постійного проживання позивача у с. Озеро відсутній адміністративний суд, а у районному центрі де розташований місцевий суд він перебуваю досить рідко. Оскільки його робота пов'язана із різного роду перевезеннями, він значну частину робочого часу проводить за кермом у різних регіонах і найчастіше, у зоні діяльності Ягодинської митниці, тобто Любомльському районі. При цьому, адміністративним судочинством, а саме ч. 2 ст. 19 КАС України зокрема, визначено альтернативну підсудність справ цієї категорії так, як передбачено можливість розгляду адміністративних справ не виключно за місцем проживання, але і перебування чи знаходження позивача.

При таких обставинах вважає, що суд не вірно визначив територіальну підсудність

справи виключно за місцем знаходження відповідача.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Повертаючи адміністративний позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача. Оскільки позивач проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 то дана справа підсудна Ківерцівському районному суду Волинської області.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.

Якщо позивач оскаржує правовий акт індивідуальної дії, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що стосуються прав, свобод та інтересів безпосередньо позивача, тоді заяву належить подавати за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача. Фактично це і є універсальним правилом, оскільки таких справ найбільше.

Достатнім підтвердженням місця проживання чи перебування фізичної особи є її реєстрація за місцем проживання чи перебування, але це не виключає можливості використання інших доказів.

Під місцем перебування особи слід розуміти, зокрема, і її фактичне перебування у межах адміністративно-територіальної одиниці, у зв'язку з яким виникли спірні правовідносини (наприклад, якщо особу притягнули до адміністративної відповідальності за межами адміністративно-територіальної одиниці, де вона має місце проживання; то вона може оскаржити адміністративне стягнення за місцем накладення стягнення, тобто там, де вона все ще перебуває і виникли спірні правовідносини). Водночас такий позивач не позбавлений можливості звернутися з позовною заявою до адміністративного суду за місцем свого проживання після повернення додому (пункт 4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року N 2).

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Любомльського районного суду Волинської області від 26.05.2009 року у справі № 2а-180/09 – залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді В.М. Багрій

ОСОБА_2