ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2012 р. < Текст >Справа № 269/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Гінди О.М.,Заверухи О.Б.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про зобов’язання здійснити нарахування і виплату недоплаченої допомоги при народженні дитини та зобов’язання нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
ВСТАНОВИЛА :
15 червня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила зобов’язати управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради здійснити нарахування і виплату недоплаченої допомоги при народженні дитини та зобов’язання нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 листопада 2009 року вказаний позов задоволено частково, визнано протиправними дії управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо невиплати позивачці у повному обсязі одноразової допомоги при народженні дитини та зобов’язано відповідача управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради здійснити перерахунок ОСОБА_1 недоотриманої одноразової допомоги при народженні в сумі кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років встановленого на день народження дитини відповідно до ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми». Зобов’язано управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 05.09.2007 року по 31.12.2007 року відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
У поданій апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та неврахування істотних обставин справи. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що воно належним чином і відповідно до вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» виконало свій обов’язок перед позивачкою щодо виплати їй допомоги при народженні у розмірі 8500 грн. Просить врахувати, що воно не є головним розпорядником коштів для виплати соціальних допомоги і що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір та цільове спрямування. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення було допущено порушення норм бюджетного законодавства України та не враховано видаткові можливості основного фінансового документу держави. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що воно належним чином виконало свій обов’язок перед позивачкою щодо виплати їй щомісячної допомоги по догляду за дитиною у 2007р. Просить врахувати, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір та цільове спрямування і органи праці та соціального захисту населення не вправі їх змінювати. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення було допущено істотне порушення норм бюджетного законодавства України.
Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що у зв’язку із народженням сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно до ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» вона мала право на одержання допомоги при народження дитини в сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано таким, що не відповідає Конституції України п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено і обмежено право на отримання зазначеної виплати у 2007 році. Розмір виплаченої позивачці допомоги при народженні дитини суперечить вимогам ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» і має обчислюватися у кратному відношенні до законодавчо встановленого розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Обов’язок щодо нарахування та виплати пов’язаної із цим недоплати необхідно покласти на управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради. Також зазначає, що позивач здійснюють догляд за дитиною та мають право на одержання щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення ст. 56, п.7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було скасовано і зупинено (обмежено) право на отримання спірної виплати у 2007р. Розмір отриманої позивачкою щомісячної допомоги по догляду за дитиною за 2007 рік включно суперечить вимогам положень ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» і ч.7 ст. 9 КАС України, має обчислюватися у розмірі законодавчо встановленого розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Обов’язок щодо виплати ОСОБА_1 пов’язаної із цим заборгованості слід покласти на управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.
Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Встановлено, що 24 липня 2007 троку позивачка народила сина ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-НМ № 071927 (а.с. 18) та відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2007 році, мала право на отримання допомоги при народженні дитини в сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини, обов’язок щодо призначення і виплати якої, за правилами ст. 5 цього ж Закону, покладено на органи праці та соціального захисту населення.
Разом із тим, відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» покриття витрат на виплату державної допомоги сім’ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів.
Статтею 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було установлено, що у 2007 році допомога при народженні дитини відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі 8500 гривень та передбачено, що її виплата здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 гривень, а решта – протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Вищезазначені положення закону на предмет конституційності не розглядалися, у встановленому порядку неконституційними визнані не були та своєї чинності не втратили.
З матеріалів справи вбачається, що управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради належним чином та відповідно до вимог Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» виконало свій обов’язок перед позивачкою ОСОБА_1 з виплати їй спірної допомоги у 2007 році.
Згідно із положеннями ч.2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до переконання, що управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, здійснивши позивачці виплату допомоги при народженні дитини в розмірі 8500 грн., що був установлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинними законами України, тобто правомірно, а тому підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 щодо покладення на відповідача обов’язку з нарахування і виплати їй спірної недоплати немає.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору щодо задоволення вимог позивачки судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення рішення не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні відповідних позовних вимог.
Крім того, безспірно встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є матір’ю, яка здійснюють догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а тому відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», у редакціях, що були чинними на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2007 році, мала право на отримання щомісячної допомоги у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину, незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім’ї, по догляду за якими надається допомога.
Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнані неконституційними положення п. 14 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Дане рішення Конституційного України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положення статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Статтею 99 КАС України визначаються строки звернення до адміністратив ного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юри дичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вва жатися спірними після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін (ч.1 ст. 100 КАС України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції).
Виходячи із встановленого законом річного строку звернення до адміністративного суду, який, незважаючи на наполягання відповідача управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, судом першої інстанції при вирішенні справи безпідставно не застосований, колегія суддів приходить до переконання про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 у частині нарахування та виплати їй недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за 2007 року, оскільки позивач ОСОБА_1 звернулась за заявою 15.06.2009 року до адміністративного суду про неправомірність нарахування їй щомісячної допомоги по догляду за дитиною в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Достатніх об’єктивних та поважних причин, які б позбавляли можливості звернутися до суду за захистом своїх порушених прав до суду з часу прийняття 07 липня 2007 року Конституційним Судом України рішення за № 6-рп, позивачкою не наведено.
При вирішенні вимог позивачки ОСОБА_1 щодо аналогічних спірних виплат по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008-2009 рік, на думку колегії суддів, слід зазначити наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008 визнано неконституційним, зокрема, п. 25 підпункт 12 розділу II Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким у Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» було виключено статтю 43, що закріплювала право застрахованої особи на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, не меншому розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Разом із тим, п. 23 розділу II цього ж Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми», на предмет конституційності не розглядався, у встановленому порядку неконституційним не визнався та своєї чинності у 2008 році не втрачав.
Так, згідно із ст. 13 Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми» у редакції 2008 року право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною (а не тільки не застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування особа, як передбачалося цією нормою Закону у попередній редакції).
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що у 2008 спірному році право позивача ОСОБА_1 на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також розмір цієї допомоги врегульовувалися насамперед положеннями Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми», як спеціального закону, що був чинним у цей період.
Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми» (в редакції 2008 року) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради належним чином та відповідно до вимог Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік» та Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми» виконало свій обов’язок перед позивачкою ОСОБА_1, з виплати їй спірної допомоги у 2008-2009 році.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, здійснивши позивачці виплату щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008році в розмірі, встановленому вищевказаними Законами, станом на час проведення такої виплати діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинними Законами України, тобто правомірно, а тому підстав для задоволення позовних вимог у частині зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити спірну недоплату за 2008 рік немає.
Таким чином, оскільки при вирішенні даного публічно-правового спору щодо задоволення вимог позивачці щомісячної допомоги по догляду за дитиною судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального і процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення рішення не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову в позові ОСОБА_1.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202 п. 3, 4, 205, 207, 254 КАС України колегія суддів,
ПОСТАНОВИЛА :
апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради задовольнити.
Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 листопада 2009 року у справі № 2-а-1628/09 скасувати і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.В.Ніколін
Судді О.М. Гінда
ОСОБА_4