Головуючий у 1 інстанції - Чекменьов Г.А.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2012 року справа №2а/0570/22602/2011 < приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенко Л.А., суддів Гімона М.М., Карпушової О.В.,

розглянув у письмовому провадженні апеляційні скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Краматорську Донецької області та управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 6 січня 2012 року у справі №2а/0570/22602/2011 за позовом управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м.Краматорську Донецької області про стягнення заборгованості суми витрат з виплати та доставки пенсій, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 6 січня 2012 року позов управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м.Краматорську Донецької області про стягнення заборгованості суми витрат з виплати та доставки пенсій задоволений частково, а саме, стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в м. Краматорську Донецької області на користь управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області витрати на виплату пенсій по інвалідності за період з 1 червня 2010 року до 31 жовтня 2011 року та щомісячної цільової допомоги на прожиття у сумі 4441 (чотири тисячі чотириста сорок одна) грн. 80 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивачем на вказане судове рішення в частині незадоволених позовних вимог подано апеляційну скаргу, в якій він посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив постанову суду скасувати, прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач також частково не погодився з постановою суду, а саме, в частині задоволених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що діючим законодавством, яке регулює спірні правовідносини, не передбачено відшкодування всіх, без виключення, витрат позивача, понесених в зв’язку з виплатою та доставкою пенсій відповідачем.

Керуючись ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції здійснив розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справи.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи за доводами апеляційних скарг і дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем були понесені витрати з виплати та доставки пенсій особам, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01.06.2011 р. до 31.10.2011 р. Заявлена сума витрат до відшкодування складається з: суми витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва отриманого у країнах СНД - 4605,57 грн.; суми державної адресної допомоги до призначених пенсій громадян, яким виплачені пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва отриманого у країнах СНД - 20904,11 грн. та 192,10 грн. – цільової грошової допомоги на прожиття цим же особам.

Також позивач просив стягнути 664075,71 грн. – суми витрат на виплату та доставку державної адресної допомоги 217 пенсіонерам до призначених пенсій відповідно до постанові КМУ № 265 та суми витрат на її доставку та виплату у сумі 875,94грн.

Зазначені суми були включені позивачем до відповідних актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, але відповідач не прийняв ці суми до заліку, внаслідок чого позивач звернувся до суду з цим позовом.

В судовому засіданні були досліджені акти по формі Н-1 про нещасні випадки на виробництві ОСОБА_2 (а.с.22-23), ОСОБА_3 (а.с.24), ОСОБА_4 (а.с.25-26), ОСОБА_5 (а.с.27-28), ОСОБА_6 (а.с.29), ОСОБА_7 (а.с.30-31), ОСОБА_8 (а.с.32-33), а також пенсійні справи цих осіб. За ОСОБА_8, який помер внаслідок нещасного випадку, пенсію отримувала його донька – ОСОБА_9 Вказані особи постійно мешкають в Україні, проте, нещасні випадки сталися на підприємствах республік колишнього СРСР, за винятком ОСОБА_10, який отримав каліцтво у країні СНД у 1995 р.

Сторони не заперечують, що позивач звертався до Донецького окружного адміністративного суду з аналогічними позовними вимогами до відповідача за попередні періоди, проте склад осіб, витрати по виплаті та доставці пенсій яких вимагає відшкодування позивач, зазнав певних змін.

Постановами Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2а/0570/834/2011 від 28.03.2011 р. та у справі № 2а/0570/11126/2011 від 19.09.2011 р., які набрали законної сили, були досліджені правовідносини, що склалися між сторонами, стосовно сторін встановлені певні обставини, цим відносинам та обставинам надана відповідна правова оцінка.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував обставини, встановлені судовими рішеннями в адміністративних справах, що набрали законної сили № 2а/0570/834/2011 та № 2а/0570/11126/2011 та встановлені у цих справах обставини в тій частині, в якій такі обставини мають преюдиціальне значення для розгляду цієї справи.

Сторонами не оспорюються суми понесених витрат позивачем, вказані в позовних вимогах на підставі копій актів щомісячних звірок між сторонами, довідок про відшкодування відповідачем витрат на виплату на доставку пенсій особам, яким виплачено пенсії з інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Щодо понесених позивачем витрат з виплати сум пенсій особам, які отримали виробничу травму в державах СНГ – колишніх республіках СРСР вивченням матеріалів справи та пенсійних справ встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (а.с.30-31) призначена та виплачується пенсія в зв'язку з каліцтвом на виробництві на території РРФСР та УРСР у складі колишнього СРСР. ОСОБА_9 до червня 2011 р. з аналогічних підстав отримувала пенсію у зв’язку із втратою годувальника – свого батька ОСОБА_8, оскільки була на його утриманні та була непрацездатною.

За період з червня 2011 р. до жовтня 2011 року включно зазначеним особам виплачено основний розмір пенсії на загальну суму 4419,55 грн. (а.с.6, 9, 12, 15,18)

Частиною 4 статті 26 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Згідно ч. 2 ст. 7 Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності від 22 лютого 2001 року № 2272-III (надалі - Закон № 2272-III), який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Згідно ч.2 ст. 2 Закону України Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 року № 1105-XIV (далі за текстом Закон №1105) особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Абзацом 1 частини 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону №1105 передбачено, що відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги. Абзацом 2 цієї частини встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Крім того, абзацом 7 частини 3 розділу XI (Прикінцеві положення) Закону №1105 визначено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Статтею 3 ОСОБА_11 про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 р. встановлено, що всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією ОСОБА_11 несе держава, що надає це пенсійне забезпечення. Статтею 5 цієї ОСОБА_11 передбачено, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені законодавством.

Згідно з підпунктом «г» п.1 ч.1 ст. 21 Закону № 1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Крім того, ч.2 ст. 24 Закону №1105 встановлено, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Суд першої інстанції, аналізуючи вищенаведені норми діючого законодавства, які регулюють спірні правовідносини у сукупності з встановленими обставинами справи, дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог про відшкодування витрат виплачених сум пенсій ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 за період з червня 2011 року до жовтня 2011 року (включно) на загальну суму 4419,55 грн.

Також суд першої інстанції дійшов до правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення суми витрат на виплату цільової грошової допомоги на прожиття ОСОБА_9 у розмірі 22,25 грн., оскільки відповідно до п.4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого спільною постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 5-4/4 від 04.03.2003 р. відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, в тому числі: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Суд першої інстанції з огляду на ту обставину, що ОСОБА_12, якому виплачується пенсія внаслідок травми, що отримана на виробництві в Російській Федерації 18.10.1995 року згідно акту № 34 (а.с.20-21) обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.

Суть спору в цій частині заявлених позовних вимог полягає в тому, чи зобов’язаний відповідач відшкодовувати виплачену позивачем пенсію внаслідок травми, яка отримана на виробництві 18.10.1995 року за межами України після запровадження системи соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Пенсійне забезпечення громадян України відповідно до статті 10 Закону України „Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року № 1788-12 здійснюється органами Пенсійного фонду України. Статті 81 вказаного Закону передбачає, що призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання здійснюється органами Пенсійного фонду України.

З набранням чинності Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23 вересня 1999 року № 1105-14 (далі за текстом Закон № 1105) обов’язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у зв’язку із втратою годувальника покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

В пункті 5 статті 24 Закону № 1105 вказано, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідно до пункту 2 статті 7 Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності від 22 лютого 2001 року № 2272-ІІІ (надалі - Закон № 2272) Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.

Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Колегія суддів зазначає, що зазначені правила застосовуються для державного соціального страхування громадян України.

Посилання представника позивача на частину 2 статті 2 та пункт 5 статті 24 Закону № 1105 не є підставою заявлених вимог, з огляду на те, що вищезазначеними приписами врегульовані взаємовідносини між застрахованою особою і страховиками. У межах спірних відносин такі відносини відсутні, оскільки як позивач так і відповідач не є страховиками по відношенню до особи, яка отримала пошкодження здоров’я за межами держави. Виплата пенсії по втраті годувальника Пенсійним фондом України таким особам здійснюється на підставі статті 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-12 внаслідок прийняття на себе державою певних обов’язків, а не внаслідок виконання обов’язків страховика.

13 березня 1992 року державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення підписана ОСОБА_11 яка дії з моменту її підписання, про що зазначено в статті 13 даної ОСОБА_11. ОСОБА_11 підписана 11 Державами у тому числі Україною, Російською Федерацією, та Туркменістаном. ОСОБА_11 є чинним міжнародним договором. Предметом її регулювання є виключно пенсійне забезпечення.

Статтею першою передбачено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї ОСОБА_11 та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Відповідно до статті 3 ОСОБА_11 про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД усі витрати, які пов’язані із здійсненням пенсійного забезпечення несе держава, що надає це пенсійне забезпечення. Статті 5 цієї ОСОБА_11 передбачає, що вона поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян.

Статтею 6 передбачено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць ОСОБА_11 проводиться за місцем проживання.

Обґрунтування позивачем своєї позиції положеннями ОСОБА_11 про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров’я, які пов’язані із виконанням трудових обов’язків, є невірним, оскільки вказана ОСОБА_11 не передбачає відшкодування шкоди, заподіяної працівнику каліцтвом, професійним захворюванням або іншими ушкодженнями здоров’я, які пов’язані із виконанням ними трудових обов’язків, а регулює питання виплати пенсій. Тобто відшкодування шкоди фізичній особі і відшкодування витрат на пенсійне забезпечення у зв’язку з трудовим каліцтвом - різні поняття, які регулюються різними нормативно-правовими актами.

Також суд прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення витрат на виплату та доставку державної адресної допомоги та витрат на її доставку з огляду на наступне.

Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року N 5-4/4, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 р. за N 376/7697, передбачено порядок відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, що виплачується відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" та визначено механізм відшкодування на централізованому рівні.

Статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не передбачено можливість відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань витрат по оплаті державної адресної допомоги.

Постановами Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року за № 265 "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян", Кабінету Міністрів України від 05.05.2010 року №331 Деякі питання реалізації Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» запроваджена щомісячна державна адреса допомога, яка сплачується у разі, коли розмір пенсії не досягає певного відсотка прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків передбачений ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Відповідно до ст. 21 вказаного Закону України позивач зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії по втраті годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, при настанні страхового випадку.

Державна адресна допомога, яка встановлена постановами Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року, Кабінету Міністрів України від 05.05.2010 року №331 Деякі питання реалізації Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян не передбачена у вказаному переліку соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008 року передбачено, що виплата державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога, але ж даною постановою Кабінету Міністрів України не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати Пенсійному фонду України витрати по сплаті вказаних виплат.

Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року за N5-4/4 затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Пунктом 4 вказаного Порядку передбачено перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, серед якого відсутня щомісячна державна адресна допомога та витрати по її доставці.

На підставі викладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, справу вирішено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг та надані на них заперечення не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195 ч.1, ст. 196, , ст.197 ч.1 п.1, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м.Краматорську Донецької області та управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську Донецької області до залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 6 січня 2012 року у справі №2а/0570/22602/2011 за позовом управління Пенсійного фонду України в м.Краматорську Донецької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м.Краматорську Донецької області про стягнення заборгованості суми витрат з виплати та доставки пенсій залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили..

Головуючий Л.А. Василенко

Судді                                           М.М.Гімон

ОСОБА_13