Головуючий у 1 інстанції - Подліпенець Є.О.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2011 року справа №2а-549/11/0507 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Василенко Л.А.

суддів Гімона М.М. , Карпушової О.В.

розглянула в порядку письмового провадження в приміщенні суду апеляційні скарги управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації Донецької області та ОСОБА_2 на постанову Володарського районного суду Донецької області від 6 червня 2011 року у справі № 2а-549/11/0507 за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації в Донецькій області про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, і

В С Т А Н О В И Л А :

Постановою Володарського районного суду Донецької області від 6 червня 2011 року задоволений позов ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації Донецької області про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 4 (чотирьох) мінімальних заробітних плат визначеної на час здійснення такої виплати.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову. Доводи апелянт обґрунтовує тим, що позивачеві нарахована щорічна компенсація за 2010 рік в сумі 120 грн. проте станом на 18.08.2010 не виплачена у зв’язку з відсутністю коштів на рахунку та його арештом, вказаний розмір визначений Постановою Кабінету Міністрів № 562 від 12.07.2005р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2009-2010 роки у розмірі 7150 грн., в повному обсязі. Доводи обґрунтовує порушенням судом першої інстанції процесуального права, а саме: необґрунтованої відмови у задоволенні позовних вимог за 2009 рік.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження, відповідно до вимог четвертого речення ч. 8 ст. 1832 та п.3 ч.1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Позивач віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії А № 107440 (арк. справи 7), є інвалідом 3 групи, що підтверджено довідкою МСЕК № 159595 (акр. справи 6), звертався до відповідача з заявою про виплату йому допомоги на оздоровлення за 2010 в розмірі, встановленому ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідачем 18.08.2011 року нараховано позивачеві щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік в сумі 120 грн., тобто у розмірі визначеному Постановою Кабінету Міністрів № 562 від 12.07.2005р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але не виплачено у зв’язку з відсутністю коштів на рахунку та його арештом. Вищезазначені обставини справи визнані відповідачем не оспорюється у апеляційній скарзі (11-12,15).

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Порядок надання щорічної допомоги регулюється статтею 48 зазначеного Закону, якою передбачена виплата особам, віднесеним до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомоги у розмірі 4 мінімальних заробітних плат.

При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік відповідач керувався Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова № 562), якою розмір такої допомоги для позивача встановлений в розмірі 120 грн.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Зазначеною Постановою № 562 всупереч Закону № 796–ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема, і для осіб віднесених до 1 категорії, інвалідів 3 групи, зокрема 120 грн.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні спору підлягають застосуванню Закони України, а не Постанови.

Колегія суддів не приймає посилання відповідача і вважає безпідставним виплату допомоги позивачу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562, оскільки ніякого обмеження стосовно зазначеного у спеціальному Законі розміру компенсації ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України не застосовував.

Обов’язок держави перед громадянами за шкоду, завдану внаслідок Чорнобильської катастрофи визначений статтею 13 Закону України «Про статус і соціальний захист, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796. Зазначена стаття передбачає, що Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується відшкодувати її за у тому числі (пункт 3) матеріальні втрати, що їх зазнали громадяни та їх сім’ї у зв’язку з Чорнобильською катастрофою, відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України.

Стаття 70 Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік» передбачає, що Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. При цьому Кабінет Міністрів не скористався наданим правом і не прийняв Постанов, які стосувалися визначення розміру соціальних виплат, пов’язаних з мінімальною заробітною платою.

Стаття 71 Закону № 796, яка має назву «Особливості внесення змін до цього Закону» визначає, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Виходячи з системного аналізу наведених положень нормативно-правових актів, що регламентують спірні правовідносини, апеляційна інстанція дійшла до висновку, що на теперішній час, при вирішенні спорів вказаної категорії за 2010 рік, слід застосовувати розмір заробітної плати, яка була встановлена Законами України про Державний бюджет на час виплати допомоги, оскільки обмежень щодо розмірів виплат, передбачених ст. 48 Закону №796 не було.

При цьому, слід зауважити, що Постанова Кабінету Міністрів України, яка обмежувала розмір зазначених виплат від 12 липня 2005 р. N 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовувати до спірних правовідносин за вказаний період не можна, оскільки це були нормативно-правові акти локальної дії.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік, оскільки заборгованість утворилася внаслідок неправомірних дій відповідача при нарахуванні щорічної допомоги на оздоровлення в менших розмірах ніж встановлено законом.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки позивачеві допомога на оздоровлення за 2010 рік не виплачена, тобто позивач дізнався про порушення свого права на отримання сум на оздоровлення 01.01.2011 року, позов поданий 24.05.2011 року, тобто у межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи позивача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права відносно немотивованої відмови у задоволенні позовних вимог за 2009 рік оскільки ухвалою Володарського районного суду Донецької області від 25 травня 2011 року возовні вимоги ОСОБА_2 залишені без розгляду (арк. справи 14), зазначена ухвала не оскаржена. Відповідно до ч.2 ст. 155 КАС України ухвала суду про залишення позовної заяви без розгляду може бути оскаржена. Таким чином враховуючи приписи першого речення частини другої ст. 185 КАС України ухвала про залишення частини позовних вимог без розгляду підлягає оскарженню окремо від постанови суду.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла до висновку, що спірні правовідносини за суттю вирішені правильно, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 10 ст. 1832, ст.195, ст. 197 ч.1 п.3, п.1 ч.1 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст.212, ст. 254 ч.6 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації Донецької області та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Володарського районного суду Донецької області від 6 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Володарської районної державної адміністрації Донецької області про визнання дій неправомірними, стягнення недоотриманих сум на оздоровлення залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.А. Василенко

Судді М.М. Гімон

ОСОБА_3