ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без руху
м. Київ
18 квітня 2011 року № 2а-5496/11/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Санін Б.В., ознайомившись з позовною заявою
за позовом ОСОБА_1
до Державного управління охорони навколишнього природного середовища у м.Києві
про визнання незаконними дій, визнання протиправним та скасування рішення,
В С Т А Н О В И В:
15 квітня 2011 року до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві, в якому просить:
1. Визнати незаконними дії Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві по відкликаннню позитивного висновку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 03.08.2010 № 05/573 (вих. 05-08/4404).
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві про відкликання позитивного висновку від 03.08.2010 № 05/573 (вих. № 05-08/4404) про погодження проекту земелеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: пров. Павла Грабовського, 17 у Голосіївському районі м. Києва.
Розглянувши поданий адміністративний позов, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху з огляд на наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з’ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.106 цього Кодексу.
Пунктом 4 ч.1 ст.106 КАС України, передбачається, що у позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог згідно з частиною третьою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Пунктом 1 ч.2 ст.17 КАС України, визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
В той же час, нормативно-правові акти –це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин у сфері виконавчої влади, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні (відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування).
Другу групу актів за критерієм юридичної природи складають індивідуальні акти, які стосуються конкретних осіб та їхніх відносин. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління від інших актів, є їх виражений правозастосовчий характер, а також їх конкретність, зокрема: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб’єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв’язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата –конкретної особи або осіб; зникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.
Нормативно-правові акти можуть бути оскаржені широким колом осіб (фізичних та юридичних), яких вони стосуються. Індивідуальні акти можуть бути оскаржені іншими особами, які в них зазначені, тобто безпосередні права, свободи чи охоронювані законом інтереси яких такими актами порушені.
Аналогічна за змістом позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України по справі №21-1946во09 від 01.12.2009 р. та в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №781/11/13-10 від 01.06.2010 року «Щодо застосування окремих положень норм матеріального права під час розгляду адміністративних справ».
Так, позивачем заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування рішення, в той же час, позивачем не надано обгрунтування, що оскаржуване рішення є нормативно-правовим актом чи відноситься до актів індивідуальної дії та може бути оскаржено в порядку адміністративного судочинства за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст.108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.
Вказані недоліки повинні бути усунуті Позивачем у строк до 28.04.2011 року шляхом надання через канцелярію суду (або надіслання поштою) з посиланням на реквізити даної ухвали (№2а-5496/11/2670 від 18.04.2011 року):
- письмових правових обгрунтувань щодо заявленої вимоги про оскарження рішення, а саме на рахунок того, що спірне рішення є нормативно-правовим актом чи відноситься до актів індивідуальної дії та може бути оскаржено в порядку адміністративного судочинства за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.105, ст.106, ч.1 ст.108, ст.ст. 158, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
УХВАЛИВ:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 - залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків до 28 квітня 2011 року.
3. Попередити позивача про те, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви позовна заява буде повернута йому відповідно до п.1 ч.3 ст.108 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 КАС України та може бути оскаржена у порядку і строки, встановлені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя Б.В. Санін