Справа № 2-26/2009

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

25 травня 2009 року                                                                                                   м. Генічеськ

Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

            головуючого судді         Постола В.С.

            при секретарі             Бондар О.В.

            за участю адвоката        ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеську справу за позовомОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору дарування, поділ спільного майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

    Позивач звернувся до суду, в якому посилається на те, що з 30.04.1981 р. по 08.09.2004 р. вона з відповідачем перебувала у шлюбі. За час шлюбу вони придбали будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Ѕ частина належить відповідачу на підставі договору дарування від 06.08.1988 р. Р№1926, а інша Ѕ частина будинку побудована нею разом з відповідачем на їх спільні кошти, та складається з жилої кімнати, кухні, санітарного вузла, окремого виходу та прибудованого гаража. Після розірвання шлюбу вони з відповідачем досягли угоди про поділ спільного майна, та останній зобов'язувався до 08.03.2005 року переоформити на неї Ѕ частину будинку, але у встановлений строк своїх зобов'язань не виконав. Також зазначила, що на момент укладення договору дарування нею разом з відповідачем було побудовано гараж, який був включений до переліку будівель, які перейшли відповідачу по договору дарування. Вважає, що мати відповідача не мала права його відчуджувати, оскільки його власниками були вона з відповідачем. Просить суд визнати частково недійсним договір дарування житлового будинку № 210, який знаходиться поАДРЕСА_1 в частині дарування гаражу (літ. «Ж»), визнати за нею право власності на Ѕ частину житлового будинку № 210, який знаходиться поАДРЕСА_1.

    В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_4. підтримав позовні вимоги.

    Відповідач позовні вимоги не визнав. Пояснив, що дійсно під час шлюбу з позивачкою було прибудовано жилу кімнату, кухню, санітарний вузел, окремий виход та гараж, але позивачка у цьому будівництві не приймала ніякої участі. Будівництво велось за кошти та з ініціативи його матері, а після її смерті він його продовжив. Ніякої угоди щодо переоформлення на позивачку Ѕ частину будинку він з ОСОБА_2. не укладав. Вважає, що позов ОСОБА_2. поданий за межами позовної давності, та просить в задоволенні позову відмовити.

    Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлені наступні обставини по справі.   

    З 30.04.1981 р. по 13.10.2004 р. сторони перебували у шлюбі (а.с. 16-17).

    Під час шлюбу відповідно до договору дарування від 06.08.1988 р. Р№1926 ОСОБА_3прийняв у дар від своєї матері ОСОБА_5 жилий будинок та господарчі будови, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та складалися з жилого будинку «А», сараю «В», вбиральної «Г», підвалу «пд», гаражу «Ж», сараю «Е», душу «Д», споруд № 1-3 (а.с. 8-9).

    Рішеннями виконавчого комітету Генічеської міської ради від 20.11.1985 р. № 682/25 та від 06.05.1987 р. № 313/12 ОСОБА_5 було надано дозвіл на будівництво жилої прибудови до жилого будинку на місці існуючого сараю (а.с. 18) та дозвіл на будівництво бані, санвузлу, гаражу (а.с. 19). Вказані будівлі були прийняті в експлуатацію 13.03.1990 р. (а.с. 65).

Свідки ОСОБА_6 ОСОБА_7., ОСОБА_8 суду пояснили, що ОСОБА_2. разом з ОСОБА_3 здійснювали будівництво прибудови та гаражу. Які саме грошові або трудові затрати при цьому понесла позивачка пояснити не можуть. Тому суд їх покази до уваги не приймає.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що фактично прибудову та гараж будувала мати ОСОБА_3 а останній їй допомагав. Щоб ОСОБА_2. приймала участь в будівництві не бачив.

Інших доказів того, що майноОСОБА_3. - жилий будинок та господарчі будови, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 - за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат, суду не надано.

    Згідно п. 2 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно,  набуте  нею,  ним  за  час шлюбу,  але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

    Відповідно до ч. 1 ст. 62 Сімейного кодексу України, якщо майно дружини,  чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових  чи грошових затрат або затрат другого з подружжя,  воно у разі спору може  бути  визнане  за  рішенням  суду  об'єктом  права  спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірний будинок не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а позовні вимоги не обгрунтовані та задоволенню не підлягають.

    Відповідно до ст.ст. 257, 258 Цивільного кодеку України позовна давність даних позовних вимог дорівнює трьом рокам. Таким чином, відповідно до обставин справи сторони розірвали шлюб 13.10.2004 року і саме з цього дня починається перебіг позовної давності. Ствердження позивачки про те, що між нею та відповідачем досягнуто угоду про поділ спільного майна, та останній зобов'язувався до 08.03.2005 року переоформити на неї Ѕ частину будинку, не знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, у задоволенні позову ОСОБА_2. доОСОБА_3. про визнання частково недійсним договору дарування, поділ спільного майна подружжя.  необхідно відмовити.

        Керуючись ст.ст. 57, 62 СК України, ст.ст. 257, 258, 267 ЦК України, ст.ст. 10, 15, 16, 60, 61, 88, 209, 213, 218, 223 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

    В задоволенні позовуОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору дарування, поділ спільного майна подружжя відмовити.

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Херсонської області через Генічеський районний суд протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, що має бути поданою впродовж десяти днів після проголошення рішення.

Суддя Генічеського

районного суду                                     В.С.Постол