Справа № 2-128/09                

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    13 травня 2009 року                               смт. Любешів                                    

      Любешівський районний суд Волинської області під головуванням

судді                                                                        Хомича В.І.,

за участю секретаря                                                              Нестерука М.М.,

позивача                                                                             ОСОБА_1,

відповідача                                            ОСОБА_2, представника відповідача                      ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Любешів цивільну  справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в Любешівський районний суд з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення боргу, в якій вказує, що 30 вересня 2008 року відповідач ОСОБА_2  позичив у неї  9090 гривень, про що  підтверджує розписка, яку він написав власноручно і яка посвідчена нотаріально. Згідно даної розписки відповідач зобовязувався повернути вищевказану суму до 01.03.2009 року. Позивач вказує, що гроші йому не повернуті і відповідач мотивує це тим, що в нього відсутні кошти.

    У звязку з вказаним просить суд стягнути з ОСОБА_2  на її користь кошти в сумі 9090 гривень.

    В суді позивач ОСОБА_1  позовні вимоги  підтримала повністю, дала пояснення аналогічні тим, що вказані в позовній заяві та просить їх задовольнити.

    Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача в судовому засіданні позовних вимог не визнали та відповідач вказав, що грошей позивач йому не давала, розписку писав примусово.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідка ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення  з наступних міркувань.

Згідно розписки від 30.09.2008 року ОСОБА_2 позичив в ОСОБА_1 9090 гривень, які він, як зазначає в розписці, зобов»язується повернути до 01.03.2009 року.

Відповідно до ст. 1046  ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із ст. 1047 ЦК України вбачається, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Факт укладення договору позики грошей між позивачем і відповідачем в сумі 9090 гривень, що мав місце 30.09.2008 року, підтверджується  в суді  розпискою ОСОБА_2, яка посвідчена нотаріально.

Як зазначила позивач, відповідач не повернув борг, мотивуючи це тим, що в нього відсутні кошти.

Допитаний в суді в якості свідка ОСОБА_4 ствердив ту обставину, що бачив як відповідач власноручно писав розписку, в якій зазначив, що позичив в ОСОБА_1 9090 гривень, які зобов»язувався віддати до 01.03.2009 року.  

 Згідно ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства.

На підставі ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На погляд суду основним доказом існування заборгованості відповідача перед позивачем за договором позики грошей є наявність в останнього на руках на момент подачі позову до суду розписки.

Як зазначає позивач, борг становить 9090гривень.

Як вбачається з розписки позичену суму грошей відповідач повинен був повернути до 01.03.2009 року.

У звязку з цим, суд приходить до висновку, що саме таку суму відповідач повинен повернути позивачу, як основний борг за договором позики.

  Також з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати, понесені останнім, відповідно до представленої квитанції, по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень.

    Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст. 610-612, 1046-1050 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволити повністю.

Стягнути з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9090 (десять тисяч дев»яносто) гривень боргу за договором позики та 30 (тридцять) гривень за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сплачених позивачем при подачі позову.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Любешівський районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Головуючий:  /підпис/   ОСОБА_5

З  оригіналом  вірно.

Суддя  Любешівського

районного  суду                                                                ОСОБА_5