ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

№  17/218

12.03.07

За позовом     Акціонерного комерційного банку “Європейський”

До                    Товариства з обмеженою відповідальністю “Комерційний інформаційно-                        рекламний центр “СЕНС”

Про                 розірвання договорута стягнення 9 127 104,01 грн.

Суддя  Кролевець О.А.

Представники :

Від позивача:           не з'явився  

Від відповідача:       Ларіонова О.О. (довіреність №299 від 26.07.2006)

          Відповідно до ст.77 ГПК України в судових засіданнях оголошувались перерви 22.01.2007 до 12.02.2007, 26.02.2007 до 05.03.2007, до 12.03.2007.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги АКБ “Європейський” до ТОВ “Комерційний інформаційно-рекламний центр “СЕНС” про розірвання кредитного договору №200104-216 від 20.01.2004, укладеного між відповідачами та АКБ “Інтерконтинентбанк”, який уступив свої права кредитора позивачеві на підставі договору про відступлення права вимоги №20744121 від 09.09.2005, а також про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 9 127 104,01 грн.

          Під час розгляду справи позивачем була подана заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач крім раніше заявлених вимог просив суд стягнути з відповідача 10 000 000,00 грн. компенсації за завдану немайнову шкоду діловій репутації.            

За клопотанням позивача провадження у справі на підставі ухвали суду від 29.05.2006 було зупинено д розгляду по суті касаційної скарги АКБ “Європейський” по справі №18/76 за позовом ТОВ “Комерційний інформаційно-рекламний центр “СЕНС” до АКБ “Інтерконтинентбанк” та АКБ “Європейський” про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.

Ухвалою суду від 27.06.2006 провадження у справі було поновлено.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує своїх зобов’язань  за кредитним договором (не сплачує відсотки за користування кредитом), що є порушенням положень ст.1054 ЦК України, в зв’язку з чим позивач на підставі ст.615, 651 ЦК України відмовляється від зобов’язання і просить суд розірвати договір у судовому порядку.

Відповідач позовні вимоги вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, відповідач подав заяву про припинення провадження у справі, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2006 по справі №18/76-32/577, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2006, договір про відступлення права вимоги №20744121 від 09.09.2005 визнаний недійсним з моменту укладення. Оскільки договір про відступлення права вимоги визнаний недійсним, позивач, на думку відповідача, не є кредитором відповідача за кредитним договором №200104-216, а тому предмет спору по справі №17/218 відсутній.    

Представник позивача в судове засідання 12.03.2007 не з'явився, ніяких клопотань від позивача до суду не надходило.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20 січня 2004 року між Акціонерним комерційним банком “Інтерконтинентбанк”  та Товариством з обмеженою відповідальністю “Комерційний інформаційно-рекламний центр “СЕНС” (відповідачем по справі) був укладений кредитний договір № 200104-216 (далі по тексту –кредитний договір), згідно з п.1.1 якого в редакції Додаткової угоди №3 від 27.04.2004 до нього, банк відкрив відповідачу відкличну кредитну лінію з лімітом кредитування 8100000,00 грн. на строк до 19.01.2007 для поповнення обігових коштів, придбання поліграфічного обладнання та інвестування в акції іншого підприємства зі сплатою 22 % річних.

09.09.2005 між АКБ “Інтерконтинентбанк” та АКБ “Європейський” (позивачем по справі) було укладено договір №20744121 про відступлення права вимоги, за яким АКБ “Інтерконтинентбанк” (первісний кредитор) відступив, а позивач (новий кредитор) прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредитору за договором про відкриття кредитної лінії №200104-216 від 20.01.2004, укладеним між первісним кредитором та відповідачем.

Відповідно до п.1.2  договору №20744121 до прав вимоги, що відступаються за цим договором, належать всі права, які має первісний кредитор за кредитним договором. Разом із правами вимоги до позивача переходять і зобов’язання первісного кредитора за кредитним договором у повному обсязі (п.1.3). Наслідком укладення сторонами цього договору є повна заміна позивачем по справі первісного кредитора в кредитному договорі та договорах забезпечення (п.1.5).

Згідно з п.3.2 договору №20744121 всі права за кредитним договором переходять до позивача з моменту набрання чинності цим договором.    

Про укладення договору про відступлення права вимоги, позивач неодноразово повідомляв відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи листами від 04.10.2005, від 08.10.2005, від 01.11.2005, від 08.11.2005, від 21.11.2005.

Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.   

За твердженням позивача, відповідач в порушення приписів ЦК України та умов кредитного договору та договору про відступлення права вимоги не сплачував відсотки за користування кредитом, через що виникла заборгованість в розмірі 9127104,01 грн. Керуючись положеннями ст.651 ЦК України позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору №20744121 про відступлення права вимоги та стягнення з відповідача виниклої заборгованості.

Згідно з ст.ст. 14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов’язки (зобов’язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язання в силу ст.525 ЦК України не допускається.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору. Договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ст.651 ЦК України).

Порядок розірвання господарських договорів встановлений статтею 188 Господарського кодексу України.

Дослідивши матеріали справи та зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про наступне.

Провадження у справі в частині позовних вимог АКБ “Європейський” про розірвання договору та стягнення з відповідача заборгованості в розмірі  9127104,01 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору виходячи з наступного.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

До матеріалів справи залучено копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2006 у справі №18/76-32/577 за позовом ТОВ “Комерційний інформаційно-рекламний центр “СЕНС” до АКБ “Інтерконтинентбанк” та АКБ “Європейський” про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №20744121 від 09.09.2005, а також за позовом АКБ “Інтерконтинентбанк” до ТОВ “Комерційний інформаційно-рекламний центр “СЕНС” та АКБ “Європейський” про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №20744121 від 09.09.2005 та про зобов’язання ТОВ “Комерційний інформаційно-рекламний центр “СЕНС” виконати зобов’язання за договором про відкриття кредитної лінії №200104-216 від 20.01.2004. З цієї постанови суду вбачається, що договір про відступлення права вимоги №20744121 від 09.09.2005 визнано недійсним з моменту укладення рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2006, яке на цей час вже набрало законної сили. Цим же рішенням суду обов’язок щодо виконання зобов’язань за договором про відкриття кредитної лінії №200104-216 від 20.01.2004 покладено на ТОВ “Комерційний інформаційно-рекламний центр “СЕНС”.   

З огляду на те, що розірваним може бути лише дійсний договір, та враховуючи, що договір про відступлення права вимоги №20744121 від 09.09.2005 рішенням суду визнаний недійсним, суд дійшов висновку, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України в зв’язку з відсутністю предмета спору.

Оскільки вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 9127104,01 грн. також ґрунтується на умовах договору про відступлення права вимоги №20744121 від 09.09.2005, суд вважає, що провадження у справі в цій частині також підлягає припиненню на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.  

Позовні вимоги АКБ “Європейський” про стягнення з відповідача 10 000 000,00 грн. компенсації за завдану немайнову шкоду діловій репутації не підлягають задоволенню з наступних обставин.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Таким чином, підставою для пред’явлення позивачем вимоги про відшкодування відповідачем шкоди є наявність вини відповідача.

Зазначена вимога ґрунтується на тому, що через невиконання відповідачем умов кредитного договору №200104-216 від 20.01.2004 було завдано шкоду діловій репутації АКБ “Європейський”, оскільки збільшуються негативно класифіковані активи. Заборгованість відповідача в розмірі 9127104,01 грн. відповідно до “Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України”, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 15.09.2004 №435, є сумнівною заборгованістю, тобто такою, відносно якої є сумнів щодо її погашення. Така бездіяльність відповідача та збільшення негативно класифікованих активів, за твердженням позивача, призвела до зниження довіри з боку дійсних та потенційних клієнтів банку до АКБ “Європейський”. Завдану діловій репутації банку шкоду позивач оцінив в 10000000,00 грн.

Як вже зазначалось вище, рішенням суду по справі №18/76-32/577 встановлено, що договір про відступлення права вимоги, за яким позивач є кредитором відносно відповідача, визнаний недійсним з моменту його укладення, тобто у відповідача відсутній обов’язок перед позивачем щодо виконання зобов’язань по кредитному договору №200104-216 від 20.01.2004. Такий обов’язок у відповідача є лише перед АКБ “Інтерконтинентбанк”. З огляду на це, суд вважає що причинно-наслідковий зв’язок між бездіяльністю відповідача та шкодою позивача відсутній, а тому твердження позивача про завдання йому шкоди через бездіяльність відповідача є безпідставними.

Згідно зі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано суду доказів наявності вини відповідача в заподіянні шкоди діловій репутації АКБ “Європейський”.     

Враховуючи вище викладені обставини, суд вважає заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача компенсації за завдану немайнову шкоду діловій репутації АКБ “Європейський” в розмірі 10 000 000,00 грн. безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Судові витрати в разі відмови в задоволенні позову відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись  ст. ст. 33, 49, п.1-1 ст.80, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Припинити провадження у справі в частині позовних вимог АКБ “Європейський” про розірвання кредитного договору №200104-216 від 20.01.2004, укладеного між відповідачем та АКБ “Інтерконтинентбанк”, який уступив свої права кредитора позивачеві на підставі договору про відступлення права вимоги №20744121 від 09.09.2005, та стягнення з ТОВ “Комерційний інформаційно-рекламний центр “СЕНС” заборгованості в розмірі 9127104,01 грн.

В інший частині позову відмовити повністю.

           Суддя                                                                                             О.А.Кролевець