ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
|
№ 17/22 |
|
05.03.07 |
За позовом Дніпровського транспортного прокурора в інтересах держави
В особі Київської міської державної адміністрації
До Комунального підприємства "Київський метрополітен"
Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс- Медіа"
Про розірвання договору
Суддя Кролевець О.А.
Представники :
Від прокуратури: Ясь А.О. (посвідчення №46 від 02.02.2007)
Від позивача: не з'явився
Від відповідача-1: Акімова А.В. (довіреність №3286-н від 29.12.2006)
Від відповідача-2: Кисляк К.С. (довіреність №б/н від 23.01.2007)
ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Дніпровського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації про розірвання договору №80-Упр(ДП)-03 про організацію рекламно-інформаційної діяльності від 06.06.2003, укладеного між відповідачами по справі, та про припинення його дії з моменту винесення рішення судом.
Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що спірний договір суперечить п.5 ст.18 Закону України “Про рекламу”, яким заборонено розповсюдження реклами через радіотрансляційні або інші звукові мережі сповіщення пасажирів у транспортних засобах громадського користування, до яких відноситься метрополітен, а також на самих станціях метрополітену, крім розповсюдження соціальної реклами. Крім того, укладений між відповідачами договір суперечить п.1 ст.8 Закону України “Про рекламу”. З огляду на невідповідність умов договору вимогам чинного законодавства, прокурор на підставі ст.651 Цивільного кодексу України просить суд розірвати договір №80-Упр(ДП)-03 про організацію рекламно-інформаційної діяльності від 06.06.2003 з припиненням його дії з моменту винесення рішення судом.
В судовому засіданні 05.03.2007 прокурором було подано заяву про зміну позовних вимог, в якій прокурор просив суд визнати спірний договір недійсним на підставі ст.215 ЦК України, оскільки зміст цього правочину суперечить вимогам законодавства, а також прокурор просить суд стягнути з ТОВ “Транс-Медіа” на користь КП “Київський метрополітен” 53696,94 грн.
Зазначену заяву прокурора про зміну позовних вимог судом відхилено повністю, оскільки прокурором в порушення ст. 22 ГПК України змінено і підставу і предмет позову, що Господарським процесуальним кодексом України не допускається.
Позивач свого представника в судові засідання жодного разу не направив, письмових пояснень по суті заявленого прокурором позову позивач не надав.
Відповідач-1 проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, КП “Київський метрополітен” посилається на те, що твердження прокурора про порушення ст.18 Закону України “Про рекламу” не відповідає дійсності. Також є безпідставними твердження прокурора про те, що обладнання відповідача-2, яке встановлене в рухомому складі Київського метрополітену впливає на роботу обладнання метрополітену. Крім того, твердження прокурора про встановлення нового обладнання і модернізацію діючого обладнання без узгодження з замовником (відповідачем-1) є безпідставними, оскільки вищевказані дії здійснювались відповідачами на підставі попереднього договору №139-Ш-04 від 11.08.2004.
Відповідач-2 проти позовних вимог прокурора також заперечує та посилається на приписи ст.651 ЦК України, за якою розірвання договору може вимагати лише сторона за договором. Оскільки ані прокурор, ані позивач не є стороною за спірним договором, тому позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідачів, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
06 червня 2003 року між Комунальним підприємством “Київський метрополітен” (відповідач-1) та Дочірнім підприємством “Гарант-АДВ” був укладений договір №80-Упр (ДП)-03 про організацію рекламно-інформаційної діяльності (далі по тексту -Договір) відповідно до п.1.1 якого, відповідач-1 надав ДП “Гарант-АДВ” на умовах, визначених даним договором, переважне право здійснювати рекламно-інформаційну діяльність (як самостійно та і з залученням третіх осіб) шляхом розміщення медіа-продукції (звукового та візуального відображення мультимедійної -фото, відео, аудіо, комп'ютерної і таке інше інформації рекламного, соціального та інформаційного характеру) на Інформаційних носіях ДП “Гарант-АДВ” (як власних так і орендованих), Засоби візуального відображення яких розташовані на стелях вагонів рухомого складу Київського метрополітену. Розташування Інформаційних носіїв у вагонах рухомого складу Київського метрополітену визначається за взаємною письмовою згодою сторін за Договором відповідно до розробленої та узгодженої проектно-конструкторської документації.
03 лютого 2004 року між сторонами за Договором була укладена Додаткова угода №1 до Договору, якою п.2.1.1, 2.1.2 Договору викладені в новій редакції.
27 січня 2005 року Додатковою угодою №2 до Договору були внесені зміни до преамбули Договору, зокрема, слова: “Дочірнє підприємство “Гарант-АДВ” замінені на слова: “ТОВ “Гарант-АДВ”.
Пізніше у зв'язку з реорганізацією ТОВ “Гарант-АДВ” сторони домовились в преамбулі Договору слова “ТОВ “Гарант-АДВ” замінити на слова “ТОВ “Транс-Медіа” (відповідач-2), яке є правонаступником ТОВ “Гарант-АДВ”, про що було складено Додаткову угоду №3 від 09.03.2005 до Договору.
Правонаступництво відповідача-2 всього майна, всіх прав та обов'язків ТОВ “Гарант-АДВ” також підтверджується Статутом відповідача-2, затвердженим протоколом №7 Загальних зборів учасників ТОВ “Транс-Медіа” від 18.04.2005.
Відповідно до умов Додаткової угоди №4 від 10.05.2005 відповідач-1 надав згоду на заміну сторони в договорі №80-Упр(ДП)-03 від 06.06.2003 на відповідача-2, до якого перейшов весь обсяг прав та обов'язків по відношенню до відповідача-1 за основним договором. Відповідачі також визначили, що з моменту підписання ними Додаткової угоди №4 втрачає силу Додаткова угода №3 від 09.03.2005.
Договір №80-Упр(ДП)-03 від 06.06.2003 був укладений відповідачами на 10 років терміном дії до 31.12.2013 року.
Також судом встановлено, що між відповідачами було укладено попередній договір №139-Ш-04 від 11.08.2004 та Додаткова угода №1 від 09.02.2005 до Попереднього договору, відповідно до умов якого відповідач-1 зобов'язався створити телекомунікаційну систему передачі даних та укласти з відповідачем-2 договір про надання послуг зв'язку в порядку та на умовах, визначених цим попереднім договором та чинним законодавством України.
За твердженням прокурора, Договір №80-Упр(ДП)-03 від 06.06.2003 підлягає розірванню на підставі ст.651 ЦК України як такий, що суперечить вимогам ст.18 Закону України “Про рекламу”.
Дослідивши умови укладеного між відповідачами Договору та проаналізувавши норми матеріального права суд дійшов висновку про безпідставність заявлених прокурором позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до п.9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Враховуючи, що спірний Договір був укладений між відповідачами в 2003 році, але продовжує діяти до цього часу, суд до спірних правовідносин застосовує положення ЦК України.
Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Також договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ст.651 ЦК України). При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
При цьому, згідно зі ст.188 Господарського кодексу (далі -ГК) України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Згідно з п.7.3 Договору сторони домовились, що Договір може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін, в разі банкрутства однієї зі сторін, за рішенням суду, або у разі невиконання відповідачем-2 п.3.1 даного Договору впродовж одного календарного місяця.
Проаналізувавши умови укладеного між відповідачами Договору та положення ст.651 ЦК України та ст.188 ГК України суд дійшов висновку, що вимогу про розірвання договору №80-Упр(ДП)-03 від 06.06.2003 може бути висунуто лише стороною за Договором, тобто одним з відповідачів. Дніпровський транспортний прокурор м. Києва не є стороною за спірним Договором, а тому він позбавлений права вимагати в суді розірвання укладеного між відповідачами договору.
Судом не беруться до уваги всі інші доводи прокурора, які викладені в обґрунтуванні позовних вимог, оскільки вони не стосуються предмету спору по справі -розірвання договору №80-Упр(ДП)-03 від 06.06.2003 на підставі ст.651 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена прокурором вимога про розірвання договору №80-Упр (ДП)-03 про організацію рекламно-інформаційної діяльності від 06.06.2003 є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову відмовити.
Суддя О.А.Кролевець