КОПІЯ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 травня 2009 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючої - судді Ніколаєвої В.М.
суддів : Ніколової Б.Ю., Заїки В.М.,
при секретарі: Гриньовій А.М.,
участю: представника відповідача,
позивачки, її представника
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-971 за апеляційною скаргою санаторію "Райдуга" відкритого акціонерного товариства "Мотор Січ" на рішення Волочиського районного суду від 30 березня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до санаторію "Райдуга" відкритого акціонерного товариства "Мотор Січ" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди .
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом, вказувала, що з вересня 2007 року працювала на посаді лікаря санаторію "Райдуга" ВАТ "Мотор Січ". Наказом головного лікаря санаторію від 14 січня 2009 року звільнена з цієї посади відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України. Таке звільнення вважає незаконним , оскільки за період роботи доган не отримувала, її кваліфікація відповідає займаній посаді, зауважень щодо цього не мала. Крім того, про звільнення не була попереджена, розрахунок при звільненні до часу звернення до суду не проведений. В результаті незаконного звільнення втратила заробіток, зазнала душевних переживань та страждань. Тому просила поновити її на посаді лікаря-терапевта санаторію "Райдуга" ВАТ "Мотор Січ", стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 465 грн. 52 коп. та моральну шкоду в розмірі 500 грн.
___________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції - Чорний С.Б. Справа № 22ц-971
Доповідач - Ніколаєва В.М. Категорія № 51,52
Рішенням Волочиського районного суду від 30 березня 2009 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря-терапевта санаторію "Райдуга" ВАТ "Мотор Січ". Стягнуто з санаторію "Райдуга" ВАТ "Мотор Січ" на користь ОСОБА_1 403 грн. 44 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн. Рішення в частині поновлення на роботі звернене до негайного виконання.
В апеляційній скарзі санаторій "Райдуга" ВАТ "Мотор Січ" вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати та постановити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_1, посилаючись на те, що судом порушено норми процесуального права, його висновки не відповідають обставинам справи. Суд безпідставно поновив позивачку на посаді лікаря-терапевта санаторію "Райдуга" ВАТ "Мотор Січ", оскільки вона була звільнена з роботи з посади лікаря-гастроентеролога. Судом не враховано, що, працюючи на посаді лікаря-гастроентеролога, ОСОБА_1 не мала належної кваліфікації і була звільнена в зв'язку зі збігом обумовленого терміну трудової угоди та відсутністю кваліфікаційної категорії такого профілю, яка присвоюється виключно відповідною атестаційною комісією після проходження курсів спеціалізації. Крім того, позивачка заявляла вимоги про відшкодування моральної шкоди, проте суд не висловив будь-яких міркувань з цього приводу.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового рішення.
Підставою для цього у відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 та поновлюючи її на посаді лікаря-терапевта санаторію "Райдуга" ВАТ "Мотор Січ", суд виходив з того, що, звільняючи позивачку з підстав, передбачених п.2 ст. 40 КЗпП України, відповідач не пропонував пройти їй курси підвищення кваліфікації та іншу роботу.
Однак, погодитися з цим висновком не можна з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, і це знайшло своє підтвердження в судовому засіданні, що позивачка працювала лікарем-терапевтом санаторію "Райдуга" , який знаходився у підпорядкуванні Волочиського машинобудівного заводу ВАТ "Мотор Січ", з 5 вересня 2007 року. У зв'язку з перепрофілюванням вказаного санаторію і відсутністю з цим в штатному розписі посади лікаря-терапевта 1 квітня 2008 року вона була переведена на посаду лікаря-гастроентеролога-стажиста.
Наказом № 194 від 21 квітня 2008 року у зв'язку з виходом санаторію із підпорядкування Волочиського машинобудівного заводу і введенням його в склад ВАТ "Мотор Січ" як структурної одиниці ОСОБА_1 звільнена з цієї посади і у відповідності з її заявою від 30 квітня 2008 року прийнята на посаду лікаря-гастроентеролога-стажиста санаторію "Райдуга" ВАТ "Мотор Січ" тимчасово до 14 січня 2009 року.
Оскільки, маючи спеціальність лікаря-терапевта, позивачка не могла займати посаду лікаря-гастроентеролога, з нею був укладений строковий договір до 14 січня 2009 року.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, заявою позивачки від 30 квітня 2008 року, наказами про її прийняття на роботу та переведення на інші посади, поясненнями сторін в судовому засіданні.
В судовому засіданні також з'ясовано, що накази від 21 квітня 2008 року та від 1 травня 2008 року про переведення і прийняття на посаду лікаря-гастроентеролога-стажиста тимчасово позивачка не оскаржувала.
У відповідності з п. 2 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку.
Оскільки строк трудового договору з позивачкою закінчився 14 січня 2009 року і за своєю спеціальністю вона не могла займати посаду лікаря-гастроентеролога, наказом № 2/к головного лікаря санаторію "Радуга" ВАТ "Мотор Січ" від 14 січня 2009 року ОСОБА_1 звільнена з цієї посади.
Поновлюючи ОСОБА_1 на посаді лікаря-терапевта, суд не прийняв до уваги, що така посада в санаторії відсутня. Крім того, зазначаючи в рішенні про те, що адміністрація санаторію не запропонувала позивачці пройти курси підвищення кваліфікації та іншу роботу, суд не врахував, що вона мала спеціалізацію лікаря-терапевта і займати посаду лікаря-гастроентеролога за цією спеціальністю не могла та що між сторонами був укладений строковий трудовий договір, при припиненні якого адміністрація не зобов'язана пропонувати працівникові іншу роботу.
Враховуючи наведене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що звільнення позивачки з роботи проведено у відповідності з вимогами трудового законодавства і підстав для її поновлення на роботі немає, а тому в позові ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу санаторію "Райдуга" відкритого акціонерного товариства "Мотор Січ" задовольнити.
Рішення Волочиського районного суду від 30 березня 2009 року скасувати і ухвалити нове рішення:
В позові ОСОБА_1 до санаторію "Райдуга" відкритого акціонерного товариства "Мотор Січ" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуюча: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно: Суддя В.М.Ніколаєва