У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору дарування частини квартири за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 27 січня 2009 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що під час перебування у шлюбі з відповідачем придбали спірну двокімнатну квартиру. З метою збереження шлюбу та на вимогу               ОСОБА_2 вона подарувала останньому ½ частину цієї квартири, після чого ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу. Після припинення шлюбу відповідач вимагає звільнення квартири та висловлює наміри створити неможливі для проживання умови. Просила розірвати договір дарування  частини квартири.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від               10 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 27 січня 2009 року, позов задоволено.

ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 27 січня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

  У відповідності до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в  касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними  обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати   питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судових рішень.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від                 10 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 27 січня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.