Іменем України

У Х В А Л А

27 квітня 2010 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого – Голубицького С.С.,

суддів : Ревера В.В, ОСОБА_1,

за участю прокурора Завадовського І.В., без участі обвинуваченого ОСОБА_2 і його захисника-адвоката ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляцію обвинуваченого ОСОБА_2 на постанову Франківського районного суду м. Львова від 7 квітня 2010 року, якою йому обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту –

в с т а н о в и л а :

Органом досудового слідства ФЕДИК обвинувачується у тому, що в кінці березня 2010 року за попередньою домовленістю із засудженим ОСОБА_4 шляхом перекиду через паркан передав в місця позбавлення волі, а засуджений ОСОБА_4 прийняв, муляж наркотичного засобу, який був наданий ОСОБА_2 для збуту в ході проведення оперативних заходів працівників міліції.

Вказаний муляж наркотичного засобу був виявлений і вилучений працівниками ЛВК № 48 при огляді спального місця та особистих речей засудженого ОСОБА_4 30. 03. 2010 року.

Тобто органом досудового слідства ФЕДИК обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 7 квітня 2010 року подання слідчого в ОВС СВ УБОЗ ГУ МВСУ у Львівській області задоволено і ФЕДИКУ обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

В апеляції ФЕДИК просить суд апеляційної інстанції обраний щодо нього запобіжний захід у вигляді взяття під варту скасувати і обрати йому запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Покликається на те, що до кримінальної відповідальності притягається вперше, хворіє на двобічний нефронтиз, гепатит, гастродиорит, гепатит та бульбіт з емфіземою, в 2001 році отримав черепно-мозкову травму, в зв’язку із чим перебуває на обліку у психіатра та часто відвідує невропатолога. Суд безпідставно вказав у постанові, що він може перешкодити встановленню істини у справі та скритися від слідства не навівши жодних доказів цьому, хоча сам він немає жодного наміру ухилятись від слідства, а навпаки, бажає щоб слідство якнайшвидше встановило істину у справі.

Заслухавши доповідь головуючого про обставини справи і зміст апеляції, думку прокурора про залишення апеляції без задоволення, а постанови без зміни, пояснення слідчого по справі, вивчивши матеріали подання і матеріали кримінальної справи, обговоривши наведені в апеляції доводи, колегія суддів встановила наступне.

Приймаючи рішення про задоволення подання слідчого суд виходив із того, що наведені в поданні аргументи та підстави обрання запобіжного заходу ФЕДИКУ відповідають вимогам ст.ст. 148 – 155 КПК України, останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, а тому, залишаючись на волі може перешкоджати встановленню істини у справі, скритись від слідства і суду.

При розгляді апеляції слідчий Лисенко С.Є. пояснив, що ФЕДИК не співробітничає із слідством, не сприяє розкриттю даного злочину та дає неправдиві покази у справі.

З наявних у справі рапортів працівників міліції ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вбачається, що при його затриманні 30. 03. 2010 року ФЕДИК вчинив опір і намагався втекти, а вподальшому заявив, що в разі обрання йому судом запобіжного заходу не пов’язаного із триманням під вартою він виїде за межі області та уникатиме суду і слідства.

Отже, всупереч доводам апеляції, у суду першої інстанції були обґрунтовані підстави вважати, що залишаючись на свободі ФЕДИК буде перешкоджати встановленню істини у справі, скриватись від слідства і суду.

Як видно із матеріалів справи, злочин у вчиненні якого обвинувачується ФЕДИК відноситься до категорії тяжких, за який передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі від п’яти до десяти років.

Враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку, що районний суд обґрунтовано і правильно обрав ФЕДИКУ запобіжний захід у вигляді взяття під варту.

Що стосується стану здоров’я скаржника то наявні у нього хвороби не відносяться до тих, які перешкоджають обранню даного запобіжного заходу та утриманню особи в місцях тимчасового ув’язнення.

З врахуванням викладеного підстав для задоволення апеляції колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст. 366, 382 КПК України, колегія суддів –

у х в а л и л а :

Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Франківського районного суду м. Львова від 7 квітня 2010 року, якою йому обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту – без зміни.

Головуючий : /підпис/.

Судді : /підписи/.