Справа № 2-662/2009

Л У Ц Ь К И Й   М І С Ь К Р А Й О Н Н И Й    С У Д   В О Л И Н С Ь К О Ї    О Б Л А С Т І

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

Іменем України

6 травня 2009 року                             м.Луцьк    

Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого – судді Бовчалюк З.А.

при секретарі Захаровій Н.А.

з участю представника позивача ОСОБА_3 .

відповідача ОСОБА_2 .

представника відповідача ОСОБА_4 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом   ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про стягнення боргу за договором позики,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 . звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 . про стягнення  боргу за договором позики.

    Свій позов мотивує тим, що 9 березня 2004 року позичив ОСОБА_2 . 70000  доларів доларів США, про що останній написав розписку і зобов’язався повернути борг за першою вимогою протягом одного місяця. 5 липня 2005 року позичив відповідачу  15000  доларів США, які останній  зобов’язувався повернути за першою вимогою протягом одного місяця. Всього позичив відповідачу  85000 доларів США, що згідно офіційного курсу гривні до долара Національного Банку України  становить 433300 гривень.

1 серпня 2008 року він звернувся до ОСОБА_2 . з вимогою повернути борг, після чого неодноразово  нагадував йому про його зобов’язання. Крім того, 27 серпня 2008 року  відповідачу було вручено  лист-повідомлення з письмовою вимогою повернути борг.

Однак, на неодноразові звернення з приводу повернення позивачу  суми боргу відповідач не реагує.

Просить стягнути з ОСОБА_2 . на його користь  433300 гривень заборгованості за договором позики, а також сплачений судовий збір в сумі  1700 гривень,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень.

24 грудня 2008 року  позивач  уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідача  662150 гривень заборгованості за договором позики та 50000 гривень  витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні  представник  позивача  уточнені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідач та його представник  в судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнали та заперечували відносно їх задоволення. Відповідач  не заперечував того факту, що  брав в борг у позивача  гроші, однак стверджував, що повертав їх в строки, зазначені у розписках. Зазначав, що  гроші  позичав для зайняття підприємницькою діяльністю.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а   позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження  укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Судом встановлено, що  09  березня 2004 року ОСОБА_2 . отримав в борг у ОСОБА_1 . 70000 доларів США, зобов’язався повернути борг по першій вимозі на протязі одного місяця, про що написав відповідну розписку. ( а.с.5). Факт написання даних розписок і отримання вказаних у них коштів відповідачем не заперечувався.

5 липня 2005 року ОСОБА_1   позичив ОСОБА_2 . 15000 доларів США, зобов’язався повернути борг по першій вимозі на протязі одного місяця, про що останній написав розписку. ( а.с.6).

Факт написання даних розписок і отримання вказаних у них коштів відповідачем не заперечувався.

В судовому засіданні встановлено, що  до дня звернення позивача в суд, відповідач не повернув позивачу  борг в сумі 85 000 доларів США, чим порушив вимоги ст.1049 Цивільного кодексу України та  зобов’язання по вищевказаному договору.

Зі змістуст.533 Цивільного кодексу України вбачається, що грошове зобов’язання має бути виконане  у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший  порядок її визначення  не встановлений договором або законом.

Відповідно  до офіційного курсу валют, встановленого Національним банком України станом на 06 травня 2009 року  100 доларів США складають 770 гривень, відповідно 85000 доларів США становить 654 500 гривень, а тому саме ця сума підлягає стягненню з  відповідача в користь позивача.

З врахуванням вищенаведеного,  суд вважає, що з відповідача в користь позивача підлягає стягненню сума боргу в розмірі  654 500 гривень.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача про те, що ОСОБА_2 .  кошти в сумі 70 000 доларів США та 15 000 доларів США повертав в строки, зазначені  в розписках, оскільки  дана обставина спростовується  дослідженими в судовому засіданні доказами.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Стверджуючи в судовому засіданні про повернення взятих у борг коштів ОСОБА_2 . не навів та не подав про це жодного доказу.

Разом з тим, достовірно знаючи про наявність боргових розписок ОСОБА_2 . не звертався до суду з позовом про визнання їх недійсними у зв”язку з виконанням зобов”язань.

Крім того, суд критично оцінює покази відповідача, про те що кошти у сумі 70 000 доларів США та 15 000 доларів США були ним вкладені у бізнес, а саме у придбання карток поповнення рахунку і вже на протязі місяця повернені позивачу, оскільки жодного доказу про це відповідачем не подано.

Покликання відповідача та представника відповідача на пропуск строків звернення з даним позовом є безпідставним, оскільки, як вбачається з розписок ОСОБА_2 . зобов’язувався повернути взяті  в борг кошти по першій вимозі позикодавця. Суд, вважає, що такою вимогою є саме звернення ОСОБА_1 . до суду.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально  підтверджені судові витрати, а тому з відповідача слід стягнути 1700 гривень сплаченого судового збору, 30 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Беручи до уваги складність справи, кількість та час судових засідань, час необхідний для підготовки до даної справи, суд приходить до висновку, що з відповідача в користь позивача слід стягнути витрати понесені позивачем на правову допомогу в розмірі 1000 гривень.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 59, 60, 88, 213, 214, 215, 218  ЦПК України, ст.ст..526, 527,  533, 625, 1046, 1047,  1050 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_2  в користь ОСОБА_2  654500 ( шістсот п’ятдесят чотири тисячі п’ятсот) гривень боргу.

Стягнути з ОСОБА_2  в користь ОСОБА_2  2730 ( дві тисячі сімсот тридцять) гривень судових витрат.

В решті  позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя

Луцького міськрайонного суду                         З.А.Бовчалюк