Провадження №

Єдиний унікальний № 2-с-17/11

УХВАЛА

  16 серпня 2011 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: голоювуючого судді Ільченка О.І., при секретарі Голушко Н.А.., розглянувши у відкритому судоовому засіданні в залі суду м.Прилуки цивільну справу за скаргою ОСОБА_1, заінтересована особа ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця ДВС Прилуцького МРУЮ ОСОБА_3 про скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулася до суду із скаргою в якій просить визнати неправомірними дії старшого держвиконавця ДВС ОСОБА_3 щодо винесення постанови від 21.07.2011р. ю накладення штрафу в розмірі 170 грн. та скасувати таку. Так, оскаржувана постанова :несена за невиконання без поважних причин рішення суду з приводу не чинити ОСОБА_4 перешкоди в користуванні автомобілем НОМЕР_1 та надати вкаазаний транспорт в користування. Проте ОСОБА_2 не має реєстраційних документів на автомобіль на його ім»я, не має права на керування. Автомобіль у пошкодженому стані, зведений ОСОБА_2, був доставлений на штраф майданчик, та перебуває на ремонті в .Києві.

У судовому засіданні представник заявниці повністю підтримав викладені вище вимоги та пояснив, що фактичне місце проживання ОСОБА_5 м.Чернігів та вона не чинила перешкоди у виконанні рішенні суду. На даний час, з приводу спірного авто, спір розглядається судом, і сам ОСОБА_2 у зустрічному позові просить залишити відповідний автомобіль у власності ОСОБА_5, а тому накладення штрафу є передчасним.

Державний виконавець Арташкін О.Ю. у судовому засіданні не визнав викладених у карзі вимог та при цьому пояснив, що штраф на ОСОБА_5 був накладений за неявку боржниці до ДВС, тобто за невиконання його законних вимог.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в суд не з’явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце судового засідання.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши та проаналізувавши наявні докази по :праві суд приходить до висновку про необхідність задоволення поданої скарги з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно постанови від 23.06.2011р. держвиконавцем ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження про зобов'язання ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_2 перешкоди в користуванні автомобілем НОМЕР_2 та надати вказаний транспорт в користування. Боржнику добровільно виконати виконавчий лист суду в строк до 30.06.2011р. (а.с. 14).

Матеріалами виконавчого провадження підтверджується отримання ОСОБА_5 постанови про відкриття виконавчого провадження та необхідність добровільного виконання рішення суду. Проте така постанова була отримана боржником лише 30.06.2011р., тобто в останній день для добровільного її виконання (а.с. 14).

Однак, згідно заяви поданої представником боржника державного виконавця було повідомлено, що в такі стислі строки, виконати рішення суду неможливо, оскільки транспортний засіб знаходиться на ремонті в м.Києві, після того як він був вилучений за рішенням суду у стягувача ОСОБА_2 (а.с. 11).

Одноособово складеними актами держвиконавця від 01 та 21 липня 2011 року встановлено, що рішення добровільно не виконано, резолютивну частину виконавчого документу від 15.06.2011р. до відома боржника довести не вдалося та остання повторно на виклик до відділу ДВС не з’явилася (а.с. 8, 12).

Оскаржуваною постановою держвиконавця від 21.07.2011р. згідно ст. 89 ЗК ‘‘Про виконавче провадження” на ОСОБА_5 накладено штраф у розмірі 170,00 грн. за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії (а.с.

3).

Згідно вимог ст.89 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу за невиконання без поважних причин у встановлений держвиконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії.

Тобто, дана норма закону якою керувався держвиконавцем при винесенні постанову що оскаржується, визначає відповідальність саме за невиконання без поважних причин рішення зобов’язального характеру.

Однак як встановлено в суді, що підтверджено сторонами, жодним чином не з”ясовано, що боржник ОСОБА_5 чинила перешкоди чи без поважних причин не надавала транспортний засіб у користування ОСОБА_2.

Як з’ясовано сам стягувач у своєму зустрічному позові до суду при розгляді справи про розподіл спільного майна подружжя просить залишити спірний автомобіль у власності ОСОБА_5 (а.с. 18-20).

Також із пояснень держвиконавця ОСОБА_3 в суді боржника ОСОБА_5. було притягнуто до відповідальності саме за невиконання його законних вимог в частині неявки до ДВС за викликом.

Але ж в такому разі саме норми ст.90, а не ст.89 (якою керувався держвиконавець в оскаржуваній постанові) Закону України “Про виконавче провадження” передбачають певну відповідальність.

Тому, за наведених вище обставин, суд вважає, що скарга є обгрунтованою, підлягає задоволенню, а постанова від 21.07.2011р. старшого держвиконавця ОСОБА_3 про накладення штрафу є неправомірною та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 383-387 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Постанову старшого державного виконавця відділу ДВС Прилуцького міськрайонного управління юстиції від 21 липня 2011 року ОСОБА_3 про накладення на боржника ОСОБА_5 штрафу в розмірі 170,00 грн. - скасувати.

Ухвалу може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарга протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Головуючий: