ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

справа № 2-81/10

провадження № Б/н 588

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2010 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді Бець О.В.,

при секретарі Волік В.В.

з участю позивача ОСОБА_2. та його представника ОСОБА_3, відповідачки КочетковоїA.B. та її представника ОСОБА_4, третьої особи: ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про розділ майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до КочетковаВолодимира Миколайовича, третя особа: КочетковаОльга Володимирівна про визнання права власності та розподіл майна, за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_5 до КочетковаВолодимира Миколайовича, ОСОБА_6 про визнання права власності та розподіл майна,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про розподіл майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, при чому свій позов неодноразово уточнював в процесі слухання справи та просив розділити нажите спільне майно між ним та колишньою дружиною КочетковоюA.B., а саме визнати за ним право власності на двокімнатну квартиру № 206, що розташована в будинку № 9 по вул. Кошиця в м. Києві та усім наявним там майном, припинивши право власності КочетковоїA.B. на вказану квартиру, визнати за КочетковоюA.B. право власності на трикімнатну квартиру № 103, що розташована в будинку № 31-Б по вул. Драгоманова, в м. Києві з усім наявним там майном, припинивши його право власності на вказану квартиру, стягнути на його користь з КочетковоїA.B., в якості компенсації різниці у вартості майна 288 286,1 грн.

В задоволенні зустрічної позовної заяви КочетковоїA.B. до нього, а також в задоволенні позову його дочки до нього ОСОБА_5 відмовити повністю.

В обгрунтування позовних вимог позивача, представник позивача у судовому засіданні пояснив, що 13.07.1974 року ОСОБА_2 та КочетковаA.B. уклали шлюб. У подальшому шлюб між ними було розірвано 19.11.2007року, однак мати спільний бюджеті вести спільне господарство вони припинили у квітні 2005 року. У шлюбі сторонами були придбані дві квартири - в жовтні 1998 року була придбана двокімнатна квартира АДРЕСА_1 на його ім”я, а в березні 2005 року на ім”я відповідачки була придбана трикімнатна квартира АДРЕСА_2. Це майно позивач вважає їх спільною власністю, як подружжя, що має бути розділено між ними в рівних долях. Таким чином, він вважає, що позивач має отримати право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3, а відповідачка має отримати право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_4, взаємно припинити їх права власності, відповідно КочетковоїA.B. на квартиру на вул. Кошиця, позивача на квартиру по вул. Драгоманова. З врахуванням вартості квартир та майна, визначеного експертом, відповідачка має сплатити відповідачу компенсацію в сумі 288 286 грн. 10 коп. Зустрічний позов КочетковоїA.B. не визнає повністю, квартиру на вул. Драгоманова не вважає частковою власністю, а

вважає придбаною лише на спільні і позичені ним особисто кошти. Не визнає, що вклади у банку є спільними коштами і що він має сплачувати компенсацію із цих коштів.

Позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами, його дочки ОСОБА_5, не визнає, оскільки вона не приймала участі своїми особистими коштами у придбанні спірної квартири на вул. Драгоманова, частину грошей від продажу квартири на АДРЕСА_5, що належала дочці, остання не вклала у спірну квартиру, а витратила на погашення своїх боргів. Обладнання квартири відбувалось саме на його кошти, а вони із колишньою дружиною просто дозволили дочці з онуком мешкати в їх квартирі. Крім того, він просить застосувати до вимог ОСОБА_5 строк позовної давності, оскільки квартира АДРЕСА_2, була придбана у грудні 2004 року, а позов ОСОБА_5 подала 29.02.2008 року, пропустивши трьохрічний строк позовної давності, відповідно до вимог ст. 257 ч.ІЦК України.

Відповідачка ОСОБА_7 первісний позов визнала частково, а також подала зустрічний позов, у якому зазначила, що двокімнатна квартира АДРЕСА_3 дійсно є їх спільною сумісною власністю, як колишнього подружжя, а трикімнатна квартира АДРЕСА_2, є спільною частковою власністю її, чоловіка та їх дочки ОСОБА_5 Пояснила , що позов дочки визнає з тих підстав, що квартира на вул. Драгоманова в дійсності придбавалась для сім’ї дочки, за тих умов, що дочка вкладе в неї свою частку коштів від продажу квартири № 97 по Повітрофлотському проспекту, 16, де їй належала 1/4 частка, в купівлю нової квартири, ті гроші, яких не діставало для купівлі квартири, надасть дочка, і за свій кошт оздобить і обладнає квартиру. З самого початку між нею, чоловіком та дочкою була домовленість про спільне придбання квартири, а у подальшому про переоформлення її на дочку, але чоловік погодився надати свою частку грошей лише за умови придбання квартири саме на неї, крім того, оскільки квартира придбавалась за умов переуступки та інвестиційної угоди, в угоді могла бути визначена лише одна особа набувача. Оскільки лише дочка оселилась із своєю дитиною в цій квартирі, лише дочка приймала участь у її оздобленні і до останнього часу лише дочка нею користувалась , то до виникнення у суді спору про спірну квартиру, дочка не вважала своє право порушеним. Крім того, відповідачка вважає, що чоловік навмисно не включив у розділ спільного майна домашнє майно і грошові вклади, які вона також просить розділити.

Третя особа із самостійними вимогами, дочка сторін, ОСОБА_5 свій позов про визнання за нею права власності на 45,65 часток квартири АДРЕСА_2 підтримала повністю, позов ОСОБА_2 визнала частково, позов КочетковоїA.B. підтримала повністю. На підтвердження своїх вимог пояснила, що в 2004 році вона була працюючою матір”ю із дитиною, тому після смерті бабусі було вирішено придбати для неї із сином квартиру поблизу батьків, щоб її мати КочетковаA.B., мала можливість їй допомагати. Була знайдена на первинному ринку спірна квартира на вул. Драгоманова, практично поряд із квартирою батьків. У квартирі на Повітрофлотському проспекті її мати, отримавши у подарунок частку бабусі, мала 1/2 частку квартири, а вони з батьком мали відповідно по 1/4 часток. Вказана квартира була продана за 62 тис. дол. США, а квартира на вул. Драгоманова була придбана за 74 тис. дол. США. Отже, 12 тис. дол. США, яких не вистачало, вона позичила у двох подруг, що підтверджується письмовими доказами, отримала кредит на роботі. Надалі, для обладнання квартири, за згодою батька, була заставлена квартира по вул. Кошиця, кредит вона сплачувала самостійно, що також підтверджено письмовими доказами. Все оздоблення і облаштування квартири провадилось лише за її рахунок, на що є письмові докази. Була домовленість про тимчасове оформлення квартири на її матір, за вимогою батька, у подальшому батьки обіцяли оформити саме на неї право власності на спірну квартиру. Батько ніколи у квартирі не мешкав і не був зареєстрований, її облаштуванням не цікавився. Вважає, що її право було порушено лише тоді, коли батько подав позов про розподіл квартири лише на нього і матір, порушивши свою обіцянку оформити її право

власності на вказану квартиру. До цього не вважала свої право порушеним, оскільки користувалась квартирою лише її сім”я і вона навіть не могла подумати, що батьки не дотримаються домовленостей.

Відповідачка КочетковаA.B. та третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_5 в судовому засіданні 24.11.2009 року уточнили свої позовні вимоги та просили визнати за ОСОБА_6В право власності на 44,49/100 часток квартири, а за ОСОБА_5 право власності на 55,51/100 часток і стягнути з ОСОБА_2 на користь КочетковоїA.B. 278449 грн. 24 коп.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши добуті докази у справі в їх повному обсязі, суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а позов КочетковоїA.B. та позов третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_5 повинні бути задоволені у повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, а саме те, що сторони вступили в шлюб 13.07.1974 року, а 19.11.2007 року шлюб було розірвано, що сторони не заперечують. В період шлюбу сторонами спільно було придбане майно, яке судовими експертизами було оцінено наступним чином.

За висновком № 3528 від 28.07.2008 року (а.с.150-160 т.1), дійсна (ринкова) вартість житлової квартири АДРЕСА_3 становить 771 996, 00 грн., дійсна (ринкова) вартість житлової квартири АДРЕСА_6 становить

1379 375,00 грн. Сума вкладів у VAB Банку становить 187 495,08 грн.

Крім того, меблевий гарнітур для спальні, виробництва Італії (6 предметів), вартістю

11235.0грн.; набір меблів для вітальні, що складається із: дивана-ліжка, вартістю

962,50грн.; набору корпусних меблів (з 5-ти секцій), вартістю 3268,20 грн.; тумби під радіоапаратуру, вартістю 350,40 грн.; шафа комбінована з письмовим столом, вартістю

700.0грн.; шафа комбінована з полицями, вартістю 588,00 грн.; стільці з підлокотниками, вартістю 215,20 грн.; кухонні меблі м‘який куточок, вартістю 710,00 грн.; набір меблів, вартістю 2600,00 грн.; стіл розкладний, вартістю 600,00 грн.; стільці - 2 шт., вартістю 235,00грн.; набір меблів для лоджії: стіл розкладний, вартістю 546,00 грн.; стільці розкладні, 2 шт., вартістю 126,00 грн.; шафа комбінована, 2 шт., вартістю 1137,50 грн.; побутова техніка: холодильник «Атлант» - 1709, вартістю 1150,00 грн.; пральна машина „ZANUSSI”, вартістю 725,00 грн.; соковижималка „BRAUN”MP-80, вартістю 336,00 грн.; пилосос „Super 781”, вартістю 80,00 грн.; CD-магнітола, вартістю 115,00 грн.; обігрівач масляний „TECHNOTHERM”, вартістю 150,00 гри.; мікрохвильова піч „SAMSUNG” (М 1732 T.D.S.), вартістю 275,00 грн.; вентилятор „Scarlett SC-175”, вартістю 102,00 грн.; апарат лікувальний „БИОПТРОН”, вартістю 2421,00 грн.; іонізатор повітря „Гіппократ-комфорт”, вартістю 510.0 грн.; телевізор „JVC”, вартістю 520,00 грн.; прилади для освітлення: люстра з вентилятором (кухня), вартістю 136,00 грн.; люстра у вітальні, вартістю 166,50 грн.; торшер у вітальні, вартістю 112,00 грн.; люстра у спальні, вартістю 93,00 грн.; настільні лампи в спальні (2 шт.), вартістю 76,50 грн.; шафи-купе в коридорі, вартістю 1960,00 грн.

Загальна вартість зазначених предметів домашнього майна за висновком судово- товарознавчої експертизи № 1559 від 01.06.09р., в квартирі АДРЕСА_7 оцінено у 32 201 грн. 80 коп. (а.с.239-2420.

Крім того, телевізор “Самсунг” кольоровий, вартістю 430,00 грн.; набір корпусних меблів “Клен” з 4-х предметів, вартістю 550,00 грн.; шафи для плаття та білизни (2 шт.), вартістю 200,00 грн.; письмовий стіл, вартістю 65,00 грн.; полиці навісні для книг (3 шт.), вартістю 150,00 грн.

Загальна вартість зазначених предметів домашнього майна в квартирі АДРЕСА_2, за висновком судово-товарознавчої експертизи № 3529 від 10.07.08 року, становить 1395 грн. 00 коп.(а.с. 174 -176).

Даючи оцінку наданим сторонами письмовим доказам, і в тому числі: свідоцтво про приватизацію, договір дарування, договори купівлі продажу, договір переуступки,розписки, кредитні договори, документи на придбання будівельних матеріалів, договорів на надання послуг, вивчені судом обставини, надані сторонами та їх представниками пояснення, суд приходить до висновку про те, що квартира № 206 по вул . Кошиця 9 в м. Києві, домашнє майно та грошові вклади, є дійсно спільним майном подружжя, а спірна квартира АДРЕСА_8, утворилась як спільна часткова власність трьох осіб, на той час, а саме ОСОБА_2, КочетковоїA.B. та їх дочки, ОСОБА_5

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя’’ вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно івстановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з’ясовувати джерело і час його придбання. Вивчивши джерела, за рахунок яких була придбана і в подальшому оздоблена і обладнана спірна квартира на вул. Драгоманова, суд погоджується із доводами відповідачки ОСОБА_8 та третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_5 про розподіл між ними часток. Дійсно, у купівлю спірної квартири АДРЕСА_9 було вкладено гроші від продажу квартири сторін на АДРЕСА_10, яка належала не лише подружжю і не в рівних долях. Із свідоцтва про право власності вбачається що у проданій квартирі ОСОБА_7 мала 1/2 частку, ОСОБА_2 мав 1/4 частку і ОСОБА_5 також мала 1/4 частку. Це майно було їх часковою власністю, отже, відповідно мали бути розподілені і кошти ,отримані від продажу квартири. Сторони визнали, що квартира по вул. Драгоманова була придбана за більшу суму. Третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_5. надала суду письмові докази - розписки, які свідчать, що саме напередодні угоди вона позичала гроші, віддавала ці гроші за рахунок інших кредитів, які також підтверджуються письмовими доказами. В той же час суд не може прийняти, як доказ пояснення позивача і завірену нотаріально письмову заяву іншої особи ОСОБА_9. (а.с.126 т.2), що потрібні кошти він позичав на придбання спірної квартири, оскільки грошові угоди на таку суму можуть підтверджуватись лише письмовими доказами. Крім того, такі пояснення позивач почав надавати лише наприкінці судового розгляду, не повідомляв суд про вказані обставини вчасно.

Суд погоджується і з доводами третьої особи про те, що визначаючи вартість квартири, судова експертиза оцюнювала квартиру без оздоблення, у якому вигляді вона була придбана, а оздоблену і обладнану квартиру, як обєкти для порівняння використовував квартири із дизайнерським ремонтом, сучасно обладнені. Отже, суттєве здорожчення квартири відбулось за рахунок її обладнання і оздоблення, яке провадила ОСОБА_5. на свій смак і розсуд, за свої власні кошти та за рахунок кредиту, який вона сплачувала самостійно. Ці обставини підтверджуюються наданими ОСОБА_5 письмовими доказами.

Суд відкидає як доказ пояснення представника позивача про те, що за оздоблення та обладнання квартири сплачував позивач, оскільки нійякихобєктивних, у тому числі і письмових доказів позивач цьому не надав. Не погоджується суд із вимогою представника позивача застосувати до вимог третьої особи позовну давність, як підставу для відмови в позові, як не обгрунтовану, суд не вбачає пропуску строку позовної давності. Разом з тим, суд погоджується із доводами третьої особи відпоєно того, що право власності на спірну квартиру на Драгоманова у її матері, КочетковоїA.B., виникло не у грудні 2004 року, під час укладання договору купівлі - продажу, а на час реєстрації власності в березні 2005 року, а своє право вважає порушеним з того моменту, як з позову батька зрозуміла, що він її права не визнає.

Згідно ст 331 ЦК право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації. Згідно п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.95 року. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності „у тих випадках, коли правовстановлюючі документи на майно, придбане кількома особами з метою створення спільної власності, оформлені на одного з них і всівони користувалися цим майном, строк позовної давності для вимог про право на майно учасника спільної власності, не зазначеного у правовстановлюючому документі, обчислюється відповідно до ст.76 ЦК з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися, що його право на це майно оспорюється, а не з часу оформлення угоди на придбання майна.»

Таким чином, оскільки загальна вартість спільного майна сторін - подружжя ОСОБА_5 складає: вартість квартири АДРЕСА_3 771 996, 00 грн.; загальна вартість меблів у зазначеній квартирі 32 202, 00 грн.; загальна вартість меблів у квартирі на вул. Драгоманова 1 395, 00 грн.; сума вкладів у VABБанку 187 495,08 грн., а всього 993 088,08 грн. Тобто доля кожного з подружжя у спільному майні складає 496 544,04 грн.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_2, суд вважає за можливе виділити йому із спільного майна в натурі у власність квартиру АДРЕСА_11, вартістю 771 996,00 грн., припиняючи право власності на цю нерухомість КочетковоїA.B. Суд вважає за доцільне виділити у власність ОСОБА_2. і домашнє майно, що знаходиться в квартирі № 206 по вул . Кошиця 9 в м. Києві, загальною вартістю 32 202, 00 грн. , оскільки зараз саме ОСОБА_2. користується всім цим майном та гроші, що були на вкладах у VAB Банку 187 495,08 грн.

Із спільного майна суд вважає за доцільне виділити КочетковійA.B. домашнє майно, що знаходиться в квартирі № 103 у будинку № 31-Б на вул. Драгоманова, де зараз мешкає КочетковаA.B., загальною вартістю 1 395, 00 грн. та грошову компенсацію за вклади у VAB Банку - 93 747,54 грн., отже, загальна сума грошової компенсації, яку ОСОБА_2. має сплатити КочетковійA.B. становить 495 149,04 грн., у тому числі грошова компенсація за вклади у сумі 93 747,54 грн.( 496 544,04, вартість 1/2 частки спільного майна - 1 395,00, вартість домашнього майна на вул. Драгоманова) = 495 149,04).

Квартиру № 103, що розташована в будинку № 31-Б по вул. Драгоманова в м. Києві, суд вважає спільною частковою власністю подружжя і третьої особи, і погоджуючись із доводами відповідачки КочетковоїA.B. та третьої особи із самостійними вимогами ОСОБА_5, їх розрахунками, визнає за позивачем, ОСОБА_10, виходячи з вартості квартири, визначеною експертизою, право власності на 15,71/100 часток, вартістю 216 699,8 грн., за позивачкою КочетковоюA.B. право власності на 36,63/100 часток, вартістю 505 265,10грн., за третьою особою із самостійними вимогами ОСОБА_5В - на 47,66/100 часток, вартістю 657 410,10 грн.

Припиняючи, згідно вимог усіх сторін, право власності ОСОБА_2 на його частку у квартирі АДРЕСА_12, суд визнає за ОСОБА_2 право отримання з КочетковоїA.B. та ОСОБА_5 грошової компенсації в сумі 216 699,8 грн. солідарно, і розподіляє, за вимогами позивачки і третьої особи, частку ОСОБА_2. між ними в рівних долях, додаючи до частки кожної з них по 7,85/100 часток.

Таким чином, суд визнає, що ОСОБА_7 має право власності на 44,49/100 часток квартири, а ОСОБА_5 має право на 55,51/100 часток у квартирі АДРЕСА_2.

Враховуючи, що сума грошової компенсації , яку суд має стягнути з ОСОБА_2. становить 495 149,04 грн., а сума грошової компенсації, яку солідарно мають сплатити ОСОБА_2. КочетковаA.B. та ОСОБА_5. становить 216 699,8 грн., суд вважає за доцільне, за вимогою позивачки, згідно ст. 601 ЦК України, провести залік однорідних вимог, і стягнути із ОСОБА_2. на користь КочетковоїA.A. 278 449,24 грн. (495 149,04 -216 699,8) = 278 449,24 ).

Крім того, відповідачці та третій особі з самостійними вимогами, як сторонам, на користь яких ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені ними і документально підтверджені судові витрати, пов”язані зі сплатою держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 12, 27, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, на підставіст. ст. 60, 70, 71 СК України, ст. ст. 256, 257, 261, 331, 357, 601 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартир № 206 в будинку № 9 по вул . Кошиця в м. Києві, припинивши право власності ОСОБА_6 на 1/2 частку у квартирі АДРЕСА_13.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на:

1.Меблевий гарнітур для спальні, виробництва Італії (6 предметів), вартістю

11235.0грн.;

2.Набір меблів для вітальні, що складається із: дивана-ліжка, вартістю 962.50 грн. ; набору корпусних меблів (з 5-ти секцій), вартістю 3268,20 грн.; тумби під радіоапаратуру, вартістю 350,40 грн.; шафи комбінованої з письмовим столом, вартістю 700.0 грн.; шафи комбінованої з полицями, вартістю 588,00 грн.; стільці з підлокотниками, вартістю 215,20 грн.;

3.Кухонні меблі: м‘який куточок, вартістю 700 гри.; набір меблів, вартістю 2600 грн.; стіл розкладний, вартістю 600,00 грн.; стільці (2 шт.), вартістю 235 грн.;

4.Набір меблів для лоджії: - стіл розкладний, вартістю 546,00 грн.; - стільці розкладні (2 шт.), вартістю 126,00 грн.; шафа комбінована (2 шт.), вартістю 1137,50 грн.

5.Побутова техніка: холодильник „ОСОБА_8 - 1709”, вартістю 1150 грн.; пральна машина „ZANUSSI”, вартістю 725,00 грн.; соковижималка ,,BRAUN”MP-80, вартістю 336,00 грн.; пилосос „Super781”, вартістю 80,00 грн., CD-магнітола, вартістю 115,00 грн.; обігрівач масляний „TECHNOTHERM”, вартістю 150,00 грн.; мікрохвильова піч „SAMSUNG(М 1732 T.D.S.”, вартістю 275,00 грн.; вентилятор „ScarlettSC-175”, вартістю 102,00 грн.; апарат лікувальний „БИОПТРОН”, вартістю 2421,00 грн.; іонізатор повітря „Гіппократ-комфорт". вартістю 510,00 грн.; телевізор „JVC”, вартістю 520,00 грн.

6.Прилади освітлення: люстра з вентилятором (кухня), вартістю 136,00 грн.; люстра у вітальні, вартістю 166,50 грн.; торшер у вітальні, вартістю 112,00 грн.; люстра у спальні, вартістю 93,00 грн.; настільні лампи в спальні (2 шт.), вартістю 76,50 грн.;

7.Шафу-купе в коридорі, вартістю 1960 грн.

Припинити право власності ОСОБА_6 на 1/2 частку квартири АДРЕСА_13.

Позов ОСОБА_6 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на 44,49/100 часток квартири АДРЕСА_14.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на: телевізор “Самсунг" кольоровий, вартістю 430 грн.; набір корпусних меблів “Клен” з 4-х предметів, вартістю 550.0 грн.; шафи для плаття та білизни (2 шт.), вартістю 200,00 грн.; письмовий стіл, вартістю 65,00 грн.; полиці навісні для книг (3 шт.), вартістю 150,00 грн.

Позов ОСОБА_5 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_5 право власності на 55,51/100 часток квартири АДРЕСА_15.

Припинити право власності ОСОБА_2 на 15,71/100 часток квартири АДРЕСА_14.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 278449 грн. 24 коп., в якості сплати грошової компенсації.

Стягнути з ОСОБА_2, в якості відшкодування судових витрат по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь : ОСОБА_6 - 1730 грн., на користь ОСОБА_5 - 1730 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не буде подано.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва.

Суддя