Справа   22-ц-1471/2009 року                                                                  Головуючий 1-ї інст. - Малихін О.Р.

Категорія: із договорів                         Суддя-доповідач - Солодков А.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    07  квітня 2009 року      судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

        Головуючого          -    судді  Солодкова А.А.,

        суддів колегії          -    Тичкової О.Ю., Піддубного Р.М.

        при секретарі          -    Білицькій Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова  від 22 грудня 2008 року по справі за поданням державного виконавця Московського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, зацікавлені особи ОСОБА_1, ОСОБА_3,  ОСОБА_4 про визнання частки належної боржнику в спільній сумісній квартирі, -

в с т а н о в и л а :

    У червні  2006 року державний виконавець звернувся з поданням в якому просив вирішити питання щодо визначення частини квартири АДРЕСА_1 в м. Харкові, яка належить боржнику ОСОБА_3 в сумісній власності з ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Свої вимоги мотивував тим, що у нього на виконанні знаходиться виконавчій лист №6а-335 від 17.06.1996 року про стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 1993 року народження на користь ОСОБА_3. Рішення суду боржником не виконується. Стягувач з метою погашення заборгованості по аліментах наполягає на проведенні реалізації частини вказаної квартири, яка на праві приватної власності належить боржнику.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова  від 22 грудня 2008 року подання державного виконавця задоволено. Визначено, що боржнику ОСОБА_3 в спільній сумісній із іншими власниками належала 1/3 частина квартири АДРЕСА_1 в м. Харкові.

Зацікавлені особи ОСОБА_3, його представник, та ОСОБА_4. у судове засідання не з'явилися.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, посилається на те, що питання виділу долі повинно було розглядатися у позовному провадженні.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 312 ЦПК України передбачає, що апеляційний суд змінює   або  скасовує  ухвалу  суду  першої  інстанції  і постановляє ухвалу з цього питання,  якщо воно було вирішено судом першої  інстанції  з  порушенням норм процесуального права або при правильному   вирішенні   було   помилково   сформульовано    суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що частка квартири АДРЕСА_1 в м. Харкові, належна боржнику ОСОБА_3, на момент розгляду справи у суді першої інстанції, вже продана з прилюдних торгів.

Суд першої інстанції задовольняючи подання державного виконавця визнав, що боржнику ОСОБА_3 належала 1/3 частина  квартирі АДРЕСА_1 в м. Харкові, посилаючись на те, що в даний час в провадженні суду перебуває спір між боржником та особами які придбали його частку у квартирі. Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Державний виконавець Мануйло Ю.О. у поданні просив вирішити питання щодо визначення частини кв. АДРЕСА_1 в м. Харкові, яка належить боржнику ОСОБА_3 в сумісній власності з ОСОБА_6. та ОСОБА_5

Згідно статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як  за  зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін  та  інших осіб, які беруть участь у справі.

Частина 8 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV передбачає, що у випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Проте на момент розгляду справи у суді першої інстанції боржник вже не володів часткою квартири АДРЕСА_1 в м. Харкові, таким чином визначення її розміру вже не було можливим. Суд першої інстанції визнаючи, що  боржнику ОСОБА_3 у минулому належала 1/3 частина спірної квартири  вийшов за межі вимог подання державного виконавця.

За таких обставин судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановлення нової про відмову в задоволенні подання державного виконавця.

Керуючись вказаними нормами та ст. ст. 303, 304, 307 ч. 2 п.2, 312 п.2, 313, 314 ч.1 п. 6, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у  х   в  а  л  и  л  а  :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2задовольнити.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова  від 22 грудня 2008 року скасувати.

У задоволенні подання державного виконавця Московського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом 2-х місяців з дня набрання нею законної сили

Головуючий: