Справа № 2-а-1210/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2010 року м. Хорол

Суддя Хорольського районного суду Полтавської області Карпушин Г.ЛІ розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області прр нарахування додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області. В заяві вказував, що він є потерпілим від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, учасником 2 категорії.

31 травня 2010 року він звернувся до відповідача з письмовою заявою про перерахунок додаткової пенсії відповідно до чинного законодавства із 15.04.2004 року. 21| червня 2010 року надійшла відповідь про відмову зробити перерахунок пенсії з посиланням на Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року за № 654 та від 27.12.2005 року за № 1293.

Розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, оскільки позивач ОСОБА_1 та відповідач подали до суду заяви з проханням справу слухати у їх відсутність, при цьому позивач позовні вимоги підтримав та прохав їх задовольнити, а відповідач позов не визнав в повному обсязі та прохав у задоволені позову відмовити.

Врахувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи та належно оцінивши всі зібрані по справі докази, приходжу до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 2 осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи серії А № 026821 від 17.04.1992 року.

Враховуючи зазначений статус позивача, останній із 21.04.2010 року по даний час одержував та одержує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та додаткову пенсію за шкодуй заподіяну здоров’ю, на підставі статті 50 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року № 796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що пенсії особам; віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до статті 51 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 2; призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю - у розмірі ЗО процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону; виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від ЗО травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розміру пенсії відповідають змісту статті 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян; які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Доводи відповідача про те, що ними позивачу правомірно, протягом зазначеного періоду, нараховувалася і виплачувалася додаткова пенсія відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами внесеними Законом України № 107-УІ від

28.12.2007року та Постанов Кабінету Міністрів України № 1 «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 року, № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року та № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16.07.2008 року, на думку суду, сформовані на підставі неправильного розуміння змісту вказаних норм чинного законодавства, спростовуються наданими доказами та матеріалами справи, а тому не можуть бути застосовані судом при прийняті рішення. Вказаний висновок суду зроблено на підставі наступного. І

Дійсно станом на 01.01.2006 року діяли норми закріплені Постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету». Згідно п. 2 вказаної постанови пенсії, надбавки; підвищення та додаткові пенсії з 01.01.2002 року обчислювалися, виходячи з розміру 19 грн. 91 коп. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та прб внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-УІ від 28.12.2007 року внесено зміни до ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема змінено розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в бік зменшення, визначивши її у процентах прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. З дотриманням зазначених змін, які були внесені Законом України № 107-УІ від 28.12.2007 року, фактично прийняті Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року (взамін ПКМУ № 1 від 03.01.2002 року). ' |

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62- 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 67 розділу 1, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України); визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення підпунктів 12, 15,17 пункту 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України' остаточним і не може бути оскаржене. |

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що до 01.01.2008 року та з 22.05.2008 року УПФУ в Хорольському районі Полтавської області повинен був нараховувати та сплачувати позивачу додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю, передбачену ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності підпунктів 12, 15, 17 пункту 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», нараховувати та здійснювати виплату позивачу додаткову пенсію в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.;

Між тим, із 01.01.2008 по 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу нарахування і виплату пенсії, передбаченої ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п. п. 12, 15, 17 пункту 28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів наді; підзаконними актами, на думку суду, при визначені розміру: додаткової пенсії позивача із

11.04.2010року, підлягають застосуванню ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанов Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року, № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року, які суттєво обмежують і погіршують конституційні права позивача.

Вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій позивачу, в даному випадку, на думку суду, виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов’язкове державнё пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вказаний висновок суду зроблений н4 підставі того, що за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за вікоаі визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України № 1058-ІУ, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір;

Доводи відповідача, що відповідно до ч. З ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовувати прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, як розмір мінімальної пенсії за віком, під час обчислення зазначеного виду пенсії позивачу немає підстав, є необгрунтованими, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання пенсії в розмірі, передбаченому ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч. З ст. 67 Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка, беручи до уваги рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 року, є чинною на даний час, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір додаткової пенсії, визначений відповідно до статті 51 цього Закону. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною! свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового! мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Оскільки позивачеві слід визначати пенсію, виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за

Беручи до уваги викладене вище, на думку суду, вимоги позивача про визнання неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Хорольському районі Полтавської області щодо залишення без задоволення звернення останнього про перерахунок розміру його пенсії - є законними, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому підлягають до задоволення.

Одночасно підлягають задоволенню вимоги про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок додаткової пенсій із 21.04.2010 року по даний час, у відповідності до вимог ст. ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанови Кабінету Міністрів України № 523 від 30.05.1997 року «Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При цьому, на думку суду, вимоги позивача про зобов’язання відповідача здійснювати в подальшому, в разі збільшення розміру мінімальної пенсії за віком чи розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, перерахунок пенсії відповідно до ч. З ст. 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», задоволенню не підлягають, оскільки дані дії є одним з обов’язків відповідача, який закріплено Законом, а тому зобов’язувати останнього вчиняти дії, які є його обов’язком, в майбутньому, не маючи при цьому доказів їх невиконання після розгляду справи судом, не має підстав.

Судові витрати по справі розподілити у відповідності до ч. З ст. 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства У країни, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України В Хорольському районі Полтавської області про нарахування додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю задовольнити повністю.

Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в Хорольському районі Полтавської області, щодо залишення без задоволення звернення позивача про перерахунок розміру його пенсії, неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Хорольському районі Полтавської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок додаткової пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», із 21 квітня 2010 року, виходячи з встановленої законом мінімального розміру пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та провести відповідні виплати. ,

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Хорольський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів, з дня отримання копії постанови.

Головуючий: