ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.09                                                                                        Справа №  14/131/09

Суддя   Хоролець Т.Г.

За позовом           Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району (юридична адреса –69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; поштова адреса –69065 м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2А)

До відповідача   Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

Про стягнення  3 847,68 грн. заборгованості

Суддя Хоролець  Т.Г.

Представники:

Від позивача        Вознюк А.Л., дов. №5154/27-19 від 11.09.2008           

Від   відповідача  ОСОБА_4., дов. № б/н від 15.09.2008    

СУТЬ СПОРУ :

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3847,68 грн.

02.04.2009 порушено провадження у справі № 14/131/09, судове засідання призначено на 28.04.2009.

Судовий розгляд справи за усною заявою позивача здійснювався за допомогою технічних засобів фіксації судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні декілька раз заявляв клопотання про відкладення розгляду справи, які судом визнані не обґрунтованими та залишені без задоволення.

У судовому засіданні  28.04.2006 за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну  частини рішення.

Вимоги позивача ґрунтуються на умовах договору № 100711 від 01.04.2007 р., положень  ст.ст. 11,15,16,96,509,526,625,530,538 ЦК України, ст.ст. 193,276 ГК України  та полягають у наступному: позивач просить  стягнути з відповідача 3847,68 грн. основного боргу.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві, зокрема вказує, що з 2000 року приміщення, яким користується  відповідач  обладнане  приладом обліку теплової енергії (лічильником), про що в позові не йдеться.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

            01.04.2007 між Концерном “Міські теплові мережі” – Теплопостачальна організація (позивач у справі) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 –Споживач (відповідача у справі) укладено договір № 100711 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

За умовами п.1.1 договору, Теплопостачальна організація взяла на себе зобов’язання відпустити теплову енергію в гарячій воді, а Споживач зобов’язався прийняти та оплатити її вартість  за діючими тарифами  в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та Додатками  до договору, що є його невід’ємними частинами.

В п.2.1  договору визначено, що теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 на:  опалення та вентиляцію - на протязі опалювального періоду; підігрів води –за  наявності можливості; кондиціювання –по замовленню Споживача; інші технологічні потреби – по Замовленню Споживача.

Згідно розділу 6 договору, розрахунковим періодом є  календарний місяць. За умовами п. 6.4  договору Споживач зобов’язався  до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий  рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Цим же пунктом визначено право Споживача робити передоплату.

Пунктом 3.2.6. договору Споживач зобов’язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і терміни, які передбачені договором.

На виконання умов договору позивач в період з грудня 2007 по січень 2009 року включно  поставив   відповідачу теплову енергію на суму 3847,68 грн.

Отримання послуг відповідачем підтверджується актами приймання-передачі теплової енергії, які направлені  позивачем  Споживачу та є погодженими відповідно до умов п.6.7.2 договору: ... У разі неотримання Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін встановлений в п.6.6.1. договору, акт підписується  Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Згідно ст.193 ГК України: суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо  виконання зобов’язання –відповідно до  вимог, що у  певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525,526 ЦК України: зобов’язання має виконуватись належним чином.   

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України –договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 33 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період з  грудня  2007 р. по січень  2009 р. (включно) щомісячно направлялися на адресу  Споживача Акти  приймання-передачі теплової енергії  та рахунки  до оплати, які отримані відповідачем особисто, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

06.03.2009 року позивач повторно направив на адресу Споживача рахунки та Акти приймання-передачі за зазначений період.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо  у  зобов’язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ... Якщо  строк  (термін)  виконання  боржником  обов’язку  не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від  дня  пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Термін оплати  за договором  № 100711, як вже вказувалося  вище,  визначений п.6.4. договору.

Проте, відповідачем в порушення як умов договору, так і положень ст. 530 ЦК України сума заборгованості до цього часу не сплачена.

Відповідач проти позову заперечив, в судовому засіданні наполягав, що на в приміщення обладнане  приладом обліку, отже і оплату слід здійснювати  відповідно до показників приладу.

Проте, суду не надано доказів оплати  відповідачем за теплову енергію в гарячій воді  відповідно до показників приладів обліку.

Отже, оплата не здійснювалася ні за приладами обліку, ні за договором.

Такі пояснення представника позивача взагалі суперечать матеріалам справи та спростовуються наступним.

Договір  № 100711 про постачання теплової енергії в гарячій воді від            01.04.2007 між Концерном “Міські теплові мережі”  та Приватним підприємцем ОСОБА_2, укладено на підставі його письмової заявки про відпуск  теплової енергії на приміщення за адресою  АДРЕСА_2, в заяві зазначено опалювальна площа, теплове навантаження на опалення, теплове навантаження на гаряче водопостачання. Відомості про наявність  приладу обліку в заяві  відсутні.

Виходячи з викладеного, суд  дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача, в зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст.  44,49,82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Концерну “Міські теплові мережі” ( 69091 м. Запоріжжя, б. Гвардійський, 137, р/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк” м. Запоріжжя,  МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) 9535 (дев’ять тисяч п’ятсот тридцять п’ять) грн. 32 коп. основного боргу, 102 (сто дві) грн. держмита, 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.   Видати наказ.

Суддя                                                                                    Т.Г.Хоролець

Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст.84 ГПК України   06.05.2009 року