ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.04.09 Справа № 14/72/09
Суддя Хоролець Т.Г.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “ФОРТУНА ОІЛ” (юридична адреса: 36614 м. Кременчук Полтавська область, вул. Перемоги, 3а; фактична адреса: 03036 м. Київ, Повітрофлотський проспект, 92)
До відповідача Відкритого акціонерного товариства “Азовські мастила і оливи” (71114 м. Бердянськ Запорізька область, вул. Шаумяна, 2)
Про стягнення 2 666 668,61 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, суми штрафних санкцій в розмірі 4 921 902,81 грн., 322767,69 грн. пені
Суддя Хоролець Т.Г.
Представники:
Від позивача Пінчук Ю.В., доручення №2-ЮР від 06.04.2009
Від відповідача Глибоких І.В., доручення №60/160 від 15.01.2009
СУТЬ СПОРУ :
До господарського суду подано позов про стягнення з відповідача 2 558 423,39 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, суми штрафних санкцій в розмірі 2817654,26 грн., 184 784,17 грн. пені.
13.02.2009 порушено провадження у справі №14/72/09, судове засідання призначено на 11.03.2009. Оголошувалася перерва до 13.04.2009.
В судовому засіданні 11.03.2009 зі статутних документів, наданих відповідачем, судом встановлено, що ВАТ “АЗМОЛ” є скороченою назвою відповідача, повною назвою є Відкрите акціонерне товариство “Азовські мастила і оливи”.
13.04.2009 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 5870218,56 грн. заборгованості, яка складається з 2666668,61 грн. суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції, суми штрафних санкцій в розмірі 2 817 654,26 грн., 322 767,69 грн. пені. на підставі перерахунку розміру неустойки станом на 13.04.2009р.
В судовому засіданні 13.04.2009 позивач надав клопотання про уточнення позовних вимог, оскільки в заяві про збільшення позовних вимог були допущені неточності, та просить стягнути з відповідача 2666668,61 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, суму штрафних санкцій в розмірі 4921902,81 грн., 322767,69 грн. пені.
Заява не суперечить вимогам ст. 22 ГПК України, судом приймається, розглядаються уточнені позовні вимоги.
13.04.2009 від позивача надійшло клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі ціни позову.
Клопотання обґрунтоване по-перше, перебуванням економіки країни під впливом світової фінансової кризи, в зв’язку з чим грошові суми, які знаходяться на банківських рахунках Відповідача, можуть зменшитися за вартістю; по-друге, безпідставна відмова від виконання зобов’язань Відповідачем завдає значних збитків фінансовому стану Позивача, так як мова йде про надзвичайно велику суму заборгованості; по-третє, враховуючи, що строк виконання настав 26.10.2008 року Відповідач не направив Позивачу жодного документа про причини прострочення платежу, відмовляючись від пояснень причин невиконання зобов’язань Відповідач показав небажання виконувати грошове зобов’язання.
Судом клопотання позивача не задовольняється з наступних підстав. По-перше, економічна криза не є підставою для забезпечення позову, так як в цей період фінансове положення всіх підприємств знаходиться в скрутному становищі не з їхньої вини; по-друге, з пояснень відповідача та наданих ним доказів вбачається, що відповідач намагався погашати борг шляхом здійснення поставок за замовленням позивача на суму основного боргу; по-третє, позивач не довів належним чином небажання відповідача виконувати зобов’язання по договору. Суд вважає, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача призведе до зупинення господарської діяльності ВАТ “Азмол”, форма власності якого визначена –державна.
У судовому засіданні 13.04.2009 за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач свої вимоги обґрунтовує умовами договору, ст.ст. 526,527,530,610,612, 625,655,692 ЦК України, ст.ст. 173,179,193,216,229,231 ГК України та просить стягнути з відповідача заборгованість та штрафні санкції за невиконання умов Контракту №427-2008 від 14.07.2008, предметом якого є купівля-продаж нафтопродуктів.
Відповідач проти позову заперечує. У відзиві зазначає, що станом на 16.01.2009 повністю розрахувався з позивачем: оплатив відвантажену позивачем продукцію у сумі 386353,39 грн., а на суму 2 391 164,61 відвантажив продукцію власного виробництва. Проти застосування штрафних санкцій також заперечує, оскільки вважає, що розрахунок санкцій проведено з порушенням законодавства України. Крім того, позивачем двічі проведено розрахунок неустойки як штраф та пеня, що суперечить ст. 549 ЦК України, оскільки неустойка це штраф або пеня. З нарахуванням індексу інфляції та 3% річних відповідач не згоден, оскільки розрахунок проведено з урахуванням неіснуючої суми боргу.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
14.07.2008 між Відкритим акціонерним товариством “АЗМОЛ” –Покупець (відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “ФОРТУНА ОІЛ” –Продавець (позивач у справі) укладено Контракт №427-2008, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує нафтопродукти в кількості, по цінам та із зазначенням ТУ та ГОСТів, оговорених в специфікаціях (додатках), що є невід’ємною частиною даного Контракту.
Згідно Специфікації від 25.07.2008 року позивач зобов’язаний поставити на адресу відповідача масло циліндрове Ц-11 TS AZ 3536601-198-2004, розмір першої партії якого становить 600 тонн з відстрочкою платежу 30 днів з моменту надходження на станцію Берда, друга партія в кількості 700 тонн з відстрочкою платежу 60 днів з моменту надходження на станцію Берда, третя партія в кількості 700 тонн з відстрочкою платежу 90 днів з моменту надходження на станцію Берда.
Пунктом 2.2 контракту визначено, що відвантаження здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту отримання Продавцем рознарядки Покупця.
Заявка відповідачем направлена 28.07.2008 року.
Згідно видаткових накладних № КИ-01661 від 14.08.2008 року та № КИ-02056 від 26.08.2008 року позивачем було відвантажено 655,075 тонн на загальну суму 2 777 518,00 грн.
Відповідачем товар прийнятий відповідно 14.08.2008 та 26.08.2008, про що свідчать одинадцять актів приймання-передачі (належним чином завірені копії яких залучені до матеріалів справи).
Розділом 4 Контракту сторони визначили, що сума контракту на момент його оформлення складає 25 000 000,00 грн. Оплата проводиться в гривнях. Форма розрахунку –оплата протягом 21 банківського дня з моменту надходження товару на адресу Покупця.
З урахуванням Специфікації від 25.07.2008, що є додатком до Контракту, Покупцю надана відстрочка оплати товару 30 днів.
Відповідач за поставлений товар сплатив 386 353,39 грн., у зв’язку з чим виникла заборгованість в розмірі 2 391 164,61 грн.
Згідно ст.193 ГК України: суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов’язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525,526 ЦК України: зобов’язання має виконуватись належним чином.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України - договір є обов’язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Таким чином, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 2 666 668,61 грн. (2391164,61 грн. боргу та 275,504,00 грн. втрат від інфляції) обґрунтована та підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 4 921 902,81 грн. та 322 767,69 грн. пені на підставі п.п. 6.1, 6.3 контракту.
Пунктом 6.1. Контракту визначено, що при невиконанні, неналежному виконанні умов Контракту винна сторона несе відповідальність у вигляді сплати пені в розмірі 0,5% за кожен день прострочення від суми невиконаної або неналежно виконаної умови, але не більше двох облікових ставок НБУ.
Відповідно до п. 6.3. Контракту при несвоєчасній оплаті за поставлену продукцію Покупець сплачує штраф в розмірі 1% від суми непогашеної заборгованості, за кожен день прострочення.
Як визначено ст. 230 ГК України учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).
Згідно ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Зі змісту договору вбачається що і в п.6.1 і п.6.3 передбачена відповідальність за кожен день прострочення, проте в п.6.1 це пеня, а в п.6.3 штраф.
Враховуючи те, що в п.6.1 договору сторони узгодили нарахування пені у відповідності до положень Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розрахунок пені виконано вірно, судом задовольняється вимога позивача про стягнення пені нарахованої на підставі п.6.1 договору у розмірі 322767,69 грн.
Як вже зазначалося, пунктом 6.3 договору сторони передбачили стягнення пені, а не штрафу.
Отже, штраф є чітко визначена величина, яка залишається незмінною незалежно від терміну прострочення. Позивач же фактично просить стягнути пеню за несвоєчасне виконання зобов’язання
Так як судом пеня вже стягнута на підставі п.6.1 договору, а подвійна відповідальність не передбачена законом, в задоволенні стягнення суми 4921902,81 грн., визначеної позивачем як штраф, судом відмовляється.
За приписами ст. 33 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В судовому засіданні на підставі наданих сторонами доказів встановлено, що відповідачем зобов’язання в повному обсязі не виконані. Заявлені позивачем суми про стягнення основного боргу з урахуванням втрат від інфляції 2666668,61 грн. та пені 332767,69 грн. визнані судом обґрунтованими та доведеними.
Посилання відповідача на відсутність підстав для задоволення позовних вимог у зв’язку з виконанням зобов’язань шляхом відвантаження за заявками позивача продукції на суму боргу судом не приймається, так як не надано належних доказів щодо заліку вимог.
Позивач просить крім судових витрат на держмито та інформаційно-технічне забезпечення процесу, стягнути з відповідача витрати, пов’язані з оплатою послуг адвоката в сумі сплаченого гонорару у розмірі 63 128,00 грн.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить і оплата послуг адвоката.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру” та Правил адвокатської етики. Відповідно до ст. 33 Правил гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.
Відшкодування витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат: угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Розумного обґрунтування витрат на послуги адвоката суду не надано. Суд вважає, що категорія спору не відноситься до складних справ, отже заявлена сума значно завищена. Суду не надано доказів про оплату послуг. Проте, суд врахував домовленість сторін по контракту № 25/08 про надання адвокатських послуг від 01.10.2008 року визначену п.2.2 щодо оплати послуг у строк 10 днів після винесення рішення судом та стягує витрати на послуги адвоката в розмірі 10 000 грн.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати у відповідності до ст.49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволеним витратам.
Керуючись ст.ст. 44,49,82-85 ГПК України, суд -
В И Р І Ш И В:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Азовські мастила і оливи” (71114 м. Бердянськ Запорізької області, вул. Шаумяна, 2, ЄДРПОУ 00152365, р/р 26004301160248 в АК ПІБ, МФО 313117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “ФОРТУНА ОІЛ” (юридична адреса: 36614 м. Кременчук Полтавська область, вул. Перемоги, 3а; фактична адреса: 03036 м. Київ, Повітрофлотський проспект, 92, код ЄДРПОУ 34607806, р/р 26003012042001 в ВАТ КБ “НАДРА” Полтавське РУ, МФО 331809) 2 666 668 (два мільйона шістсот шістдесят шість тисяч шістсот шістдесят вісім) грн. 61 коп. заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 322 767 (триста двадцять дві тисячі сімсот шістдесят сім) грн. 69 коп. пені, 9 446 (дев’ять тисяч чотириста сорок шість) грн. 68 коп. державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Суддя Т.Г.Хоролець
Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 21.04.2009