Справа № 2-а-106/09/1512

                          П О С Т А Н О В А

                                      І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

03 березня 2009 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого-судді – Сватаненко В.І.

за участю секретаря – Забегловської Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ОСОБА_1 до Інспектора Відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території обласного центру ( м. Одеса) та автомобільно-технічної інспекції при ВДАІ ГУМВС України в Одеській області прапорщика ОСОБА_2 ОСОБА_2 „Про визнання  протиправним та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення”, -

                            В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання  протиправним та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, по якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ВН № 023356 від 06.01.2009 року, посилаючись на те, що 06.01.2009 року він був безпідставно притягнутий до адміністративної відповідальності, накладанню та стягненню штрафу у розмірі 255 грн. за постановою та протоколом, складеними відповідачем незаконно.

Під час удового розгляду позивач адміністративний позов підтримав у повному обсязі та просить суд його задовольнити.

Відповідач про час, дату та місце судового засідання сповіщався належним чином, однак до суду не з”явився без поважних причин, заяв та клопотань про відкладення розгляду по справі чи можливий розгляд за його відсутності суду не заявляв та не надавав.

Суд, вислухавши думку, доводи та пояснення позивача, ознайомившись за матеріалами справи та наданими доказами, вважає адміністративний позов позивача про визнання протиправним та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення не підлягаючим задоволенню, на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є адміністративно-правовими та урегульовані положеннями КупАП України.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, 06.01.2009 року позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 255 грн. відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладання штрафу, з яких вбачається, що така відповідальність у позивача настала внаслідок порушення п. 18.1. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року (а.с.3,4).

Ухвалою суду від 03.02.2009 року з ВДАІ м. Одеси витребувалась адміністративна справа у відношенні позивача, а також роздруківка відеозапису у вигляді фотографії, якою було зафіксовано факт порушення позивачем Правил дорожнього руху.  

Відповідно до ст. 245, 276, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.

Так, з копій протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що при розгляді справи відповідачем були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.

Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що постановлюється в конкретній адміністративній справі а також визначається компетенція осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.

З пояснень позивача вбачається, що він своє вини у скоєні правопорушення не визнає, оскільки його не вчиняв.

З представлених відповідачем фотографій чітко та ясно вбачається, що позивачем по справі, дійсно, були порушенні Правила дорожнього руху, оскільки на перехресті на пішохідному переході він, не пропустивши пішохода, не зупинившись, продовжив дорожній рух, чим порушив Правила дорожнього руху.

Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Положення вищезазначених статей не можуть прийматися до уваги судом, оскільки в діях позивача не має місце дій в стані крайньої необхідності.

Відповідно до п. 16.2 Правил дорожнього руху України, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч і ліворуч, повинен поступити дорогу пішоходам, що перетинають проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, що рухаються прямо у попутному напрямку.

Суд надає правову оцінку положенням даного пункту Правил дорожнього руху України і вважає, що вимога даного пункту Правил встановлює першочергове право пішоходів на перехід проїзної частини, при цьому на регульованих перехрестях - лише на сигнал світлофора або регулювальника, що дозволяє рух.

Таким чином суд доходить до переконання, що транспортні засоби повинні проїзжати пішохідні переходи за правилами, встановленими відповідним розділом Правил дорожнього руху, а саме п. 18.1, відповідно до якого водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому знаходяться пішоходи, повинен зменшити швидкість, а за необхідність зупинитися, щоб поступитися дорогою пішоходам, для яких може бути створено перешкоду або небезпеку.

Таким чином не надання пішоходу переваги у русі при проїзді пішохідних переходів є спеціальною нормою по відношенню до загальної норми правил проїзду перехресть і тому має застосовуватися відповідальність за порушення спеціальної норми - в даному випадку за порушення правил проїзду пішохідних переходів.

Доводи позивача по справі не усувають факту здійснення правопорушення, відображеного на відеозапису, здійсненого за допомогою серійного приладу, з якого були надруковані фотографії події – порушення позивачем Правил дорожнього руху.

Суд вважає, що дії позивача, що дійсно порушили ПДД, правильно були кваліфіковані відповідачем по ст. 122 ч. 1 КУпАП України з накладанням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що приймаючи постанову про адміністративне правопорушення, відповідач - інспектор відділу ДАІ м. Одеси, допустив повноту і всебічність при з'ясуванні всіх обставин справи, а відповідно дав їм належну оцінки, внаслідок чого зробив висновок про накладання на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 52 Закону України „Про дорожній рух”, контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється в тому числі Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України (до складу якої входить ДАІ м. Одеси). В свою чергу, Державтоінспекція МВС України здійснює свої функції відповідно до Постанови КМУ України від 14.04.1997 року, № 341 „Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ”.

Безпосередньо, контроль за безпекою дорожнього руху здійснюють працівники органів Державтоінспекцїї, до повноважень яких входить притягнення осіб винних у вчиненні адміністративних правопорушень до відповідальності.

Відповідно до пунктів 4, 7 наказу МВС України від 13.11.2006 року № 1111 „Про затвердження Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України” № 1111 працівник ДПС зобов'язаний досконало знати Правила дорожнього руху та інші нормативно-правові акти, що регламентують діяльність у сфері безпеки дорожнього руху, неухильно дотримуватися законності, застосовувати заходів адміністративного впливу до порушників виключно в установленому порядку передбачених чинним законодавством.

Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Тобто позивач, як громадянин правової держави (ст. 1 Конституції України) та як учасник дорожнього руху, має право на те, щоб працівники Державтоінспекції при здійсненні щодо нього владних повноважень діяли у спосіб та у межах повноважень, які визначені вищезазначеними нормативно-правовими актами.

В іншому випадку, дії працівників Державтоінспекції не ґрунтуються на законі, що тягне за собою неминуче скасування наслідків цих дій (протоколу про адміністративне порушення, винесення постанови за таким протоколами та інш.).

У свою чергу, відповідач по справі діяв в межах своєї компетенції, неупереджено, не зловживаючи своїм службовим положенням, відповідно до вимог чинного законодавства України, оскільки позивачем були порушенні Правила дорожнього руху, про що свідчать відповідні фотографії, він має бути притягнутий до адміністративної відповідальності з накладанням адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ст. 8 Конституції України й п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” - в Україні діє принцип верховенства права.

Судове рішення (постанова) є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права.

Суд, виконавши всі вимоги адміністративно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У рішенні суду (постанові) повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судове рішення (постанова) по справі є актом, яким підтверджується наявність або відсутність спірних правовідносин, його конкретний зміст і в такий спосіб спірні правовідносини перетворюються в безспірні, підлягаючими примусовому виконанню.

На підставі вищевикладеного та відповідно до ст. 293 КУпАП, суд, як орган, що розглядає адміністративний позов (скаргу або протест) на постанову по справі про адміністративне правопорушення, перевіривши законність і аргументованість винесеної постанови, прийшов до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у відношенні позивача підлягає залишенню без змін, а адміністративний позов – без задоволення.

Судове рішення (постанова) – це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.

 На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6-10, 12, 14, 17, 19, 122, 159, 160-163, 167, 185, 186, 254 КАС України, ст. ст. 288, 293 КУпАП, -

                            П О С Т А Н О В И В :  

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспектора Відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території обласного центру ( м. Одеса) та автомобільно-технічної інспекції при ВДАІ ГУМВС України в Одеській області прапорщика ОСОБА_2„Про визнання  протиправним та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення” відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання до Київського районного суду міста Одеси заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду міста Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження і одночасного направлення копії апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду.  

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Суддя: