__________________________________________________________________________                                                

                                                                                                                           Справа № 2-822/2009 року.                        

                               РІШЕННЯ

                       ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

24 березня 2009 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого-судді:     Сватаненка В.І.

за участю секретаря:     Забєгловської Ю.Г.,

за участю представника відповідача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Акціонерного товариства закритого типу «Експериментальний спортивно-авіаційний центр «Нормандія», третя особа Київська районна адміністрація Одеської міськради „Про визнання договору недійсним, визнання права, усунення перешкод в користуванні власністю”, -                    

                                    ВСТАНОВИВ:

13.04.2005 року позивачі звернулись до суду з позовом до відповідачів, який на протязі тривалого часу неодноразово уточнювався ними, про визнання договору недійсним, визнання права, усунення перешкод в користуванні власністю, по якому просять суд визнати договір міни щодо об’єкту нерухомого майна за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 105-б, між відповідачами від 30.06.2004 року частково недійсним, виключивши з літ. „А” – 1 – сходи; визнати право спільної сумісної власності на сходи за вказаною адресою за позивачами та відповідачами; усунути їм – позивачам перешкоди у користуванні власністю; зобов’язати відповідача – ОСОБА_4 знести незаконно збудовані приміщення на сходах евакуаційного виходу в будинку № 105-б по вул. Левітана у м. Одесі; зобов’язати відповідача – ОСОБА_4 не чинити перешкод позивачам у користуванні тепло-пунктом – елеваторним вузлом для регулювання опалення у зазначеному будинку; стягнути з відповідача судові витрати; стягнути з відповідача – ОСОБА_4 на користь позивачів матеріальні збитки у розмірі 11088,95 грн. та суму затрачену позивачем – ОСОБА_2 на лікування у розмірі 1197 грн.; стягнути з відповідача – ОСОБА_4 на користь позивачів моральну шкоду у розмірі 5000 грн., посилаючись на те, що позивачі є співвласниками вказаного не житлового приміщення, у якому ОСОБА_4 було збудовано приміщення на сходах евакуаційного виходу в будинку, що перешкоджає позивачам користуватись тепло-пунктом – елеваторним вузлом для регулювання опалення у зазначеному будинку.

Відповідачі та їх представники позовні вимоги позивачів не визнали, з заявленими доводами не погодились, заперечували проти задоволення позову, посилаючись на те, що дії ОСОБА_4 є правомірними, законними та узгодженими належним чином з усіма державними контролюючими органами.

Представник третьої особи позов позивачів підтримав та не заперечував проти його задоволення.

Суд, вислухавши думку, пояснення, доводи сторін по справі, ознайомившись та дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає позов не підлягаючим задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України у редакції 2003 року.

Судом встановленні наступні обставини по справі.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 2268 від 04.04.2003 року на праві власності у рівних частках належать нежилі приміщення загальною площею 214,8 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Левітана, 105-б (а.с.13).

Спірний прохід, який веде з приміщення № 50 в будівлі № 105-б по вул. Левітана в м. Одесі, яке належить позивачам, на сходи № 1, був закритий металевими ґратами з 1992 року, які у період з 07 по 08 травня 2003 року були укріплені цегляною кладкою колишнім власником всієї будівлі АТЗТ „Експериментальний спортивно-авіаційний центр "Нормандія", що підтверджується листом № 89-9/811 від 04.11.2005 року АТЗТ (а.с.74 том № 1).

Реконструкція приміщень, пов”язаних з приміщеннями, що належать позивачам, була завершена 01.11.2003 року.

20.04.2005 року Київською районною адміністрацією Одеської міської ради прийняте розпорядження № 553, яким затверджений акт прийняття в експлуатацію реконструйованих під фітнес-центр приміщень, загальною площею 214,8 кв.м., розташованих по вул. Левітана, 105-б, що належать позивачам (а.с.21 том № 1).

Вказане розпорядження визначає, що статусу фітнес-центру належні позивачам приміщення набули лише 20.04.2005 року, тобто значно пізніше здійснення АТЗТ "Експериментальний спортивно-авіаційний центр "Нормандія" реконструкції суміжних приміщень та закладення спірного проходу.

При цьому, у наведеному розпорядженні Київської районної адміністрації Одеської міської ради № 553 від 20.04.2005 року зазначено, що Управління архітектури та містобудування, обласна санітарно-епідеміологічна станція, головне управління МНС України не заперечують проти експлуатації фітнес-центру.

Враховуючи зазначене розпорядження Київської районної адміністрації Одеської міської ради, листи Управління пожежної безпеки та АРР МНС України в Одеській області № 16/1/3575 від 01.09.2003 року (а.с.18 том № 1), Самостійної державної частини № 3 м. Одеси № Кол-21 від 05.11.2004 року (а.с.17 том № 1), що вказують на неможливість експлуатації фітнес-центру належного позивачам та наявність порушення відповідачем ОСОБА_5 пожежної безпеки в Україні не можуть виступати підтвердженням порушення ОСОБА_4 права позивачів на використання належних їм приміщень на власний розсуд - під розміщення фітнес-центру, оскільки наведені приміщення набули статусу фітнес-центру лише 20.04.2005 року, тобто після затвердження Київською районною адміністрацією Одеської міської ради розпорядженням № 553 акту вводу реконструйованих під фітнес-центр приміщень в експлуатацію за наявності погодження уповноважених органів пожежного нагляду.

Крім того, наведеним договором купівлі-продажу від 04.04.2003 року не визначено, що відповідні нежилі приміщення набуваються позивачами саме з метою їх використання під розміщення фітнес-центру або що вказані приміщення мають два виходи.

Отже, закриття спірного проходу жодним чином не порушує права позивачів на використання та розпорядження належними їм приміщеннями під розміщення фітнес-центру та доводи позивачів щодо неправомірності дій ОСОБА_4 або порушення ним вказаного права позивачів на використання та розпорядження належними їм приміщеннями є безпідставними, та такими, що суперечать матеріалам справи.

Згідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник має право володіти, користуватись та розпоряджатись належними ним приміщеннями на власний розсуд, при цьому, згідно до ч. 5 ст. 319 ЦК України визначено, що власник не може використовувати своє право власності на шкоду правам інших осіб.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про вчинення дій для запобігання такому порушенню (ч. 2 ст. 386 ЦК України).

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник може вимагати усунення будь-яких порушень свого права, отже, обов'язковою передумовою захисту права власника на розпорядження та користування належним йому майном, передбаченого положеннями наведених норм ЦК України є порушення такого права або обґрунтовані підстави того, що таке порушення можливе.

При цьому, усім суб'єктам права власності забезпечується рівний захист їх права (ч. 1 ст. 386 ЦК України).

Відповідач - ОСОБА_4 набув право власності на частину будівлі № 105-б по вул. Левітана в м. Одесі, а саме нежилих приміщень майстерні, кабінету, підсобних та сходів № 1, до яких веде спірний прохід, на підставі договору міни від 30.06.2004 року, при цьому, жодних вказівок на те, що належні відповідачу сходи є евакуаційним виходом з приміщень належних позивачам, будь-яких зобов'язань щодо забезпечення позивачам користування цими сходами наведений договір не містить. Відсутні підтвердження цього й в матеріалах справи.

Згідно до Експертного висновку (а.с.180 том № 1) та дозволу Головного управління МНС України в Одеській області № 261 від 07.04.2005 року (а.с.179 том № 1) приміщення, що належать ОСОБА_4, у тому числі шляхи евакуації відповідають вимогам протипожежних норм та правил.

Позивачі в своєму позові просять визнати укладений між відповідачами договір міни частково недійсним в частині виключення із оскарженого договору сходів. В позові позивачі зазначають як підставу визнання правочину частково недійсним безпідставне включення до правочину п. 1 - сходів, у зв’язку з тим, що сходи 1-11 знаходяться у спільному користуванні всіх співвласників домоволодіння.

Отже, позивачі, фактично, просять суд витребувати спірне майно (сходи) у набувача ОСОБА_4 та визнати сходи спільною суміжною власністю за ОСОБА_2, ОСОБА_3 та за відповідачами.

Відповідно до технічної інвентаризації - технічний паспорт від 2004-2007 року (а.с.111-116 том № 2)  домоволодіння в цілому обладнано трьома окремими входами. Приміщення позивачів знаходиться на другому поверсі.

З перерахунку часток домоволодіння зроблених Комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості” від 16.12.2004 року № 250 (а.с.109-110 том № 2) у фактичному користуванні позивачів знаходяться в тому числі приміщення - сходи ІІ/8,6.

Відповідність вказаного перерахунку часток будинку зробленого КП „ОМБТІ і РОН” сторонами не оспорюється.

У відповідності з зазначеним перерахунком вказані сходи зазначені у користуванні також інших власників часток будинку, тобто знаходяться у спільному їх користуванні без обмеження для позивачів.

Таким чином, АТЗТ ЕАЦ "Нормандія", як первинний власник домоволодіння, в угодах визначив порядок користування будинком для виникаючих на підставі угод спільних часткових власників, тобто, в угодах були конкретно визначені приміщення загального та їх власного користування. Тобто, в самих угодах згідно до ст. 358 ч. 2 ЦК України був визначений порядок користування приміщеннями для співвласника, який він визнав з підписанням самої угоди, що стало наслідком для безспірного виділення частки в натурі також і самими позивачами.

Так, відповідно до свідоцтва про право власності від 19.09.2005 року, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради (а.с.148 том № 1), позивачі виділили належну частку в натурі та з вказаного року ні є співвласниками домоволодіння по вул. Левітана, 105-б у м. Одесі.

Таким чином, норми глави 26 ЦК України „ОСОБА_5 спільної власності”, зокрема положення ст. 358 ч.1-2 ЦК України, щодо домовленостей по порядку володіння та користування спільним майном, позивачі могли застосовувати до виділу частки в натурі.

У подальшому, з 2005 року, згідно до ст. 364 та ст. 367 ч. 2 ЦК України право спільної часткової власності  у позивачів було припинене.

Позивачі належним чином не довели, що користувалися сходами  І/42,6  до 30.06.2004 року (до виникнення права у ОСОБА_4Г.), а також не довели, що з 30.06.2004 року ОСОБА_4Г розпочав перешкоджати їм у користуванні вказаними сходами.

На підставі викладеного позивачі у своєму позові  неправомірно посилаються, що спірні сходи помилково включені до договору міни, у зв’язку з тим, що вони знаходяться у спільному користуванні співвласників, а вчинений оскаржений правочин порушує права позивачів, як співвласників і фактично позбавив можливості їх користуватися спірними сходами.

Крім того, судом приймається до уваги, що спірні правовідносини пов’язані із витребуванням майна із чужого користування, оскільки позивачі не обґрунтовують свої вимоги та не просять визнати спірний правочин недійсним в частині з підстав того, що ОСОБА_4 є недобросовісний набувач, у зв’язку з чим спірні правовідносини повинні регулюватись ст. ст. 330, 388 ЦК України.

Зазначені норми передбачають право витребувати майно (сходи) від добросовісного набувача виключно власником цього майна.

Позивачі, як зазначено вище, з 2005 року без спору щодо встановлення порядку користування спільним майном, виділили належну частку в натурі, не є співвласниками, отже не мають правових підстав та вимагати визнання спірних сходів співвласністю позивачів та відповідачів і витребувати майно від позивача, як добросовісного набувача.

ОСОБА_5 власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. ОСОБА_5 власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст.. 328 ЦК України).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Таким чином, на вчинений правочин поширюється презумпція правомірності правочину, а в силу ст. 60 ЦПК України, доводити обставини недійсності правочину покладені на позивача.

З позову, з пояснень позивача та його представника, не вбачаються посилання на норми закону, які вони вважають порушену під час вчинення правочину, отже, розглядати недійсність правочину з будь яких інших підстав не має підстав.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Позивачі не довели належним чином, що спірний правочин не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Під час вчинення правочину жодних обмежень, щодо розпорядження майном не було. Набувач придбав у законому порядку право власності на частину домоволодіння в тому числі і на спірні сходи. Відчужувач майна скористався своїм законним правом на відчуження своєї власності, шляхом вчинення договору міни, що свідчить про те, що правочин вчинений вищезазначеними особами – відповідає законодавству України.

Позивачі просять усунути перешкоди в користуванні власністю, зобов’язати знести на сходах евакуаційного виходу приміщення, збудовані відповідачем, але позивачі не довели належним чином, що з його боку є порушення положень ст. 357 ЦК України, та що вказаними приміщеннями порушені права позивачів до 2005 року (до виділу їх в натурі).

Позивачі належним чином не довели чому приміщення спірних сходів слід вважати евакуаційними.

В поясненнях позивача та його представника мають місце посилання на технічний висновок про можливість збереження та подальшої експлуатації спортивного центру складеного в 2003 році в належних ним приміщеннях, яки реконструйовані  в фітнес-центр (а.с.6-12 том № 1), який складено відповідно можливості прийняття в експлуатацію фітнес-центру, де передбачене необхідність аварійного (другого) виходу для об’єктів цього цільового використання.

Позивачі не довели належним чином, чому вказані спірні сходи повинні використовуватися саме для роботи фітнес-центру, як аварійний вихід з метою додержання фітнес-центром протипожежних норм.

Виходячи із наведеного, позивачі користуються своєю власністю (частиною домоволодіння) по вул. Левітана, 105-б у м. Одесі для вчинення підприємницької діяльності, шляхом влаштування фітнес-центру, для роботи якого необхідний аварійний вихід із фітнес-центру, якій на думку позивачів необхідно влаштувати за рахунок власності ОСОБА_4, але це питання не було врегульоване з відповідачами при отриманні дозволу позивачів на проведення реконструкції належних ним приміщень в фітнес-центр.

Зазначена позиція позивачів є недопустимою та направлена на порушення прав власності ОСОБА_4, оскільки не можна для реалізації своїх потреб з метою користування своєю власністю (влаштування фітнес-клубу) ущемляти та зневажати права власності іншого власника (ч. 5 ст. 319 ЦК України).

Крім того, представник АТЗТ ЕАЦ "Нормандія" суду надав пояснення, з яких вбачається, що раніше були зовнішні металеві сходи, які давали можливість евакуації із другого поверху, де розташоване приміщення позивачів, але при реконструкції приміщення торгівельної фірми "Ольги і К" або самого фітнес-центру ці сходи були демонтовані ще до придбання ОСОБА_4 частини будинку по вул. Левітана, 105-б у м. Одесі.

Надані до справи копії звернень позивачів до Управління мікрорайону "Південний", інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю, Київської районної адміністрації Одеської міської ради про нібито незаконну реконструкцію, не можуть прийматися до уваги судом, тому що не відноситься до позивних вимог позивачів, крім того, відповідно до свідоцтва про право власності від 19.09.2005 року позивачі вже не є співвласниками домоволодіння по вул. Левітана, 105-б у м. Одесі.

Позивачі зазначають, що нібито ОСОБА_4 порушує пожежні норми, але відповідно до експертного висновку головного управління МНС України в Одеської області від 07.04.2005 року приміщення ОСОБА_4 відповідає протипожежним вимогам.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що висновок позивачів про порушення протипожежних норм в наслідок влаштуванню цегляної кладки між приміщеннями позивачів та ОСОБА_4 є надуманим, безпідставним та необґрунтованим.

Одночасно, суд надає оцінку вимогам позивачів про  стягнення матеріальної шкоди у розмірі – 11088,95 грн. та 1197 грн., а також позивач просить стягнути моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Збитки у розмірі – 11088,95 грн. позивачі обґрунтовують необхідність переобладнання системи опалення під електричну та необхідність користуватися електроприладами для опалення приміщення позивачів, нібито з вини ОСОБА_4 Як доказ своїх доводів позивачі надали до суду копію акту КП "Одесатеплоенерго" від 06.10.2005 року (а.с.145 том № 2), але із змісту зазначеного акту можливо встановити сам факт відсутності відповідних приладів для роботи центрального опалювання. Будь-яких інших доказів по цієї вимоги позивачі до суду не надали.

В поясненнях представник АТЗТ ЕАЦ "Нормандія" зазначив, що обладнання необхідне для центрального опалювання, дійсно, демонтоване, але до придбання ОСОБА_4 частини домоволодіння, при тому, самими працівниками комунальних служб.

Відповідно до положень чинного законодавства України, фізичні особи мають право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів, що є важливою гарантією захисту.

Під моральною шкодою, заподіяною позивачам по справі, є втрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань та інших негативних явищ, заподіяних позивачу нібито діями відповідача.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода підлягає відшкодування незалежно від майнової шкоди та розміру її відшкодування.

Розмір відшкодування моральної шкоди позивачу визначається залежно від характеру правопорушення, глибини її фізичних та душевних страждань, пов’язаних з противоправною поведінкою щодо нього та страждань, ступеня вини відповідача, який завдав шкоду.

При розгляді справи, судом було встановлено, що в діях відповідача відсутні порушення прав та інтересів позивачів по справі, його дії є законними, у зв’язку з чим в діях відповідача відсутня вина, яка могла привести до моральних страждань позивача.

Наявність шкоди, обставини її виникнення, характер, розмір, наслідки завданої позивачу відповідачем шкоди мають бути підтвердженні відповідними доказами, що не було зроблено та доведено позивачами по справі, оскільки сама вини відповідача не була встановлена.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (ст. 1167 ЦК України).

Як зазначено вище дії ОСОБА_4 полягають виключно в законному придбані частини домоволодіння, у зв’язку з чим ОСОБА_4 невинний в тому, що придбав нерухоме майно та ще повинен сплатити позивачам збитки за їх безпідставні вимоги.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 ЦК України).

Відповідальна за шкоду особа звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкода завдана не з її вини, отже предметом доказування у деліктних зобов’язаннях є наявність шкоди, протиправність поведінки, причинний зв’язок, вина заподіювача шкоди. Заподіювач шкоди вважається винним, поки не доведе, що шкода завдана не з його вини.

ОСОБА_4 невинний у демонтажі приладів необхідних для роботи центрального опалення та їх відсутності у будинку № 105-б по вул. Левітана у м. Одесі, отже, відсутні підстави для задоволення вимог позивачів про стягнення з ОСОБА_6 матеріальної шкоди – 11088,95 грн. та с тих самих підстав матеріальної шкоди на лікування – 1197 грн.

З урахуванням викладеного, відповідач не зобов’язаний нести відповідальність за майнову та моральну шкоду, заподіяну позивачам.

В Україні діє принцип верховенства права.

Судове рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права.

Суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судове рішення по справі є актом, яким підтверджується наявність або відсутність спірних правовідносин, його конкретний зміст і в такий спосіб спірні правовідносини перетворюються в безспірні.

Судове рішення – це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.

Суд, розглянувши справу повно, всебічно, об’єктивно, неупереджено та в межах заявлених позовних вимог, дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивачів заявлені неправомірно, надумано та безпідставно, вони порушують законні інтереси та права відповідачів по справі, у зв’язку з чим не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 209, 212,  213, 214, 215, 223 ЦПК України,  ст. ст. 15, 16, 368, 369, 1166, 1167 ЦК України, суд, -                    

                                              ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Акціонерного товариства закритого типу «Експериментальний спортивно-авіаційний центр «Нормандія», третя особа Київська районна адміністрація Одеської міськради „Про визнання договору недійсним, визнання права, усунення перешкод в користуванні власністю” відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя :