__________________________________________________________________________                                        

                                                                                                                                    Справа № 2-769/2009 року.                        

                              РІШЕННЯ

                     ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

27 березня 2009 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого-судді:     Сватаненка В.І.

за участю секретаря:     Забегловської Ю.Г.,

за участю представників сторін: позивача – ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Одеської міської ради, Управління земельних ресурсів Одеської міської ради, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» в особі Одеської регіональної філії; треті особи ОСОБА_4, Комунальне підприємство «Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів міськради» „Про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання недійсною технічну документацію, недійсним рішення міськради, недійсним державного акту на землю” та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи Одеська міськрада, Комунальне підприємство «Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів міськради» „Про зобов’язання повернути частину земельної ділянки, стягнення шкоди”, -

                               ВСТАНОВИВ:

 05.03.2008 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про усунення перешкод у користуванні власністю, по кому просить суд зобов’язати органи місцевої влади та відомства м. Одеси узгодити технічну документацію для приватизації земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні позивача та введення в експлуатацію сараю літ. „О”, прибудови „а-3”, житлового будинку літ. „А” – другий поверх, мансарда, прибудова літ. „Л” за адресою: м. Одеса, вул. Жовтневої революції, 82-в без письмової згоди суміжного користувача сусідньою земельною ділянкою – ОСОБА_4 – третьої особи по справі.

07.07.2008 року на адресу суду надійшов уточнений позов ОСОБА_3 до Одеської міської ради, третя особи ОСОБА_4, Комунальне підприємство „Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів”, по якому просить суд визнати недійсною технічну документацію з інвентаризації земельної ділянки ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель за адресою: м. Одеса, Київський район, вул. Недєліна, 81А, визнати недійсним рішення Одеської міської ради № 1001 – ХХІV 002873 від 20 січня 2003 року, визнати недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку № 083827 серія ОД, виданий Одеською міською радою 17.09.2004 року на ім’я ОСОБА_4, посилаючись на те, що ОСОБА_3 є власником домоволодіння № 82-в по вул. Жовтневої революції у м. Одесі, яке розташоване на земельній ділянці, яку позивач має намір приватизувати, але ОСОБА_4 – суміжний землекористувач, безпідставно не дає відповідної згоди позивачу, а також позивач вважає державний акт на ім’я ОСОБА_4 недійсним, оскільки межа земельної ділянки не відповідає фактичному землекористування.

21.04.2008 року ОСОБА_4 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про зобов’язання повернути частину земельної ділянки, по якому просить суд зобов’язати ОСОБА_3 повернути йому частину земельної ділянки шириною 50 см. та довжиною 24 м. уздовж суміжної межі земельних ділянок ОСОБА_5 та ОСОБА_3

02.09.2008 року ОСОБА_4 уточнив позовні вимоги, по яким просить суд зобов”язати  ОСОБА_3 відновити стан існуючий до незаконного захвату нею частини земельної ділянки ОСОБА_4, а також стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 шкоду здоров’ю позивача у розмірі – 3000 грн., матеріальну шкоду у розмірі 10000 грн., моральну шкоду у розмірі 7000 грн., а також всі судові витрати стягнути з ОСОБА_3, посилаючись на те, що ОСОБА_3 безпідставно та незаконно захопила частину земельної ділянки ОСОБА_4

Під час судового розгляду представник ОСОБА_3 позов ОСОБА_3 підтримав та просить суд його задовольнити у повному обсязі, позов ОСОБА_4 не визнав, просить суд у його задоволенні відмовити.

Представник ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_4 підтримав та просить суд їх задовольнити у повному обсязі, позов ОСОБА_3 не визнав, але під час судових дебатів не заперечував проти права ОСОБА_3 на приватизацію земельної ділянки.

Представники Одеської міської ради, Управління земельних ресурсів Одеської міської ради, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» в особі Одеської регіональної філії в судове засідання по справі не з*являлись неодноразово, про причини неявки не повідомили.

Суд, вислухавши думку, пояснення та доводи сторін по справі та їх представників, ознайомившись та дослідивши матеріали справи, надані та витребуванні докази, вважає позов ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підлягаючими частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та такими, що стосуються земельних правовідносин, у зв’язку з чим урегульовані положеннями ЦК України у редакції 2003 року та ЗК України.

По справі встановленні наступні фактичні обставини по справі.

ОСОБА_3 є власником домоволодіння № 82-в по вул. Жовтневої революції у м. Одесі на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.10.1999 року (а.с.4).

На підставі свідоцтва про право власності на жилий будинок від 14.06.2001 року ОСОБА_4 є власником житлового будинку № 81-а по вул. Недєліна у м. Одесі (а.с.38).

Рішенням Одеської міської ради від 20.01.2003 року було вирішено безоплатно передати ОСОБА_4 у приватну власність земельну ділянку площею 0,1000 га. по вул. Недєліна, 18-а у м. Одесі для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель (а.с.29).

17.09.2004 року ОСОБА_4 був отриманий державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га. за адресою: м. Одеса, вул. Недєліна, 81-а (а.с.28).

Як вбачається з технічної документації (а.с.87-115) Комунального підприємства „Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів” Одеської міської ради ОСОБА_4 правомірно звернувся з заявою з вимогою передати йому вищезазначену земельну ділянку у приватну власність (а.с.89), надавши письмову згоду суміжних сусідів – землекористувачів, про що свідчить відповідна письмова заява (а.с.90), Управлінням земельних ресурсів Одеської міської ради ОСОБА_4 був отриманий дозвіл на виконання землевпорядних робіт по земельній ділянці за адресою: м. Одеса, вул. Недєліна, 81-а (а.с.91), Технічне завдання щодо розробки технічної документації з інвентаризації земельної ділянки ОСОБА_4 для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель за вказаною адресою було погоджено 20.05.2002 року Начальником Управління земельних ресурсів Одеської міської ради (а.с.92-93), яке було погоджено з Управлінням архітектури та містобудування Виконавчого комітету Одеської міської ради 17.06.2002 року (а.с.94), за висновком Управління земельних ресурсів Одеської міської ради від 06.12.2002 року можливо передати у приватну власність ОСОБА_4 вищезазначену земельну ділянку (а.с.95).

З представлених документів та з пояснень сторін по справі, судом було встановлено, що сторони на протязі тривалого часу користуються земельними ділянками, на яких ними були побудовані житлові будинки, відстань між якими, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 була узгоджена, але межа між земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_4 та земельною ділянкою, яка знаходиться у користуванні ОСОБА_3, була умовно визначена, капітальної та фундаментальної огорожі не існувало, що призвело до суперечностей відносно чітко визначеної межі.

Судом приймається до уваги, що земельна ділянка ОСОБА_4 ним приватизована, її межі визначенні, внесенні в державний кадастр на підставі виконаної геодезії, ним отриманий державний акт на право власності на земельну ділянку, у зв’язку з чим змінити межі його  земельної ділянки не можна.

З метою з”ясування чи відповідає існуюча у теперішній час розподільна межева огорожа між земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 межі земельної ділянки, згідно до державного акту на землю, виданому на ім’я ОСОБА_4, ухвалою суду від 07.05.2008 року була призначена судова землевпорядна експертиза.

Судовою землевпорядною експертизою, проведеною Інформаційно-технічним центром „Аргумент”, було з’ясовано, що земельна ділянка ОСОБА_4 за адресою: м. Одеса, вул. Недєліна, 18-а межує з п’ятьма сусідніми землекористувачами; відповідність встановлених меж, межам згідно державного акта наступна: від А до Б землі Одеської міської ради пров. Проектний - не відповідають, при цьому згідно з фрагментом зведеного плану по межі А-Б ОСОБА_4 має в користуванні частину земельної ділянки за № 2 загальною площею 165,81 кв.м., яка знаходиться поза межами його державного акта на землю; від Б до В землі ОСОБА_6 - відповідають (в межах допустимої похибки); від В до Г землі ОСОБА_7 - відповідають (в межах допустимої похибки); від Г до Д землі ОСОБА_8 - відповідають (в межах допустимої похибки); від Д до А землі ОСОБА_3 - не відповідають, при цьому згідно з фрагментом зведеного плану по межі Д-А ОСОБА_4 має в користуванні частини земельних ділянок за № № 3, 4 загальною площею 5,23 кв.м., які знаходяться поза межами його державного акта на землю, та водночас ОСОБА_4 не має доступу до частини № 5 земельної ділянки, належної йому згідно державного акта на землю; площа земельної ділянки ОСОБА_4 згідно його державного акта на землю складає 1000 кв.м., фактична площа земельної ділянки ОСОБА_4 складає 1170,42 кв.м. (а.с.62-75).

  Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його невизнання або оспорювання, а також кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права.

Стаття 126 ЗК України закріплює, що документом, який посвідчує право на земельну ділянку є державний акт.

Виходячи з наведеного, суд відновлює межі земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_3, що передбачено положеннями ст. 107 ЗК України, згідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого на ім’я ОСОБА_4 тому позов ОСОБА_3 та позов ОСОБА_9 підлягають задоволенню в частині відновлення розподільчої межі між ділянками.

 Згідно вимог  ст. 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, переходить право власності на земельну ділянку, на якій він розміщений, а якщо житловий будинок розміщений на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі його відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій він розміщений, та частиною ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

Право ОСОБА_3 на приватизацію земельної ділянки також передбачено вимогами ст. 118 ЗК України.

Згідно до ст. 118 ЗК України г ромадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Згідно до вимог ст. 198 ЗК України при виконанні робіт по визначенню та відновленню меж земельних ділянок необхідно погодити межі земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Відповідно до п. 6 Постанови Верховної ради України „Про земельну реформ” ОСОБА_3 як громадянин, що має у користуванні земельну ділянку, повинний оформити право власності або право користування землею.

Згідно до вимог ст. 198 ЗК України кадастрова зйомка включає погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим ЗК України (ст. 40 ЗК України).

Відповідно до п. п. 2.2, 3.1 Положення про порядок надання земельних ділянок у користування, передачу їх у власність, оформлення права власності (користування) на землю фізичних осіб, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 29.07.1999 року для оформлення земельної ділянки у приватну власність необхідно отримання згоди суміжних землекористувачів.

Одночасно, суд дає правову оцінку тієї обставини, що у відповідності до ст. 116 ЗК України однією з підстав набуття права на землю являється приватизація земельної ділянки, яка перебуває у користуванні громадянина.

За цих підстав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню, оскільки ОСОБА_3 має право на приватизацію земельної ділянки, яка знаходиться у її користуванні відповідно до положень ст. 118 ЗК України, приватизація є законною, а відмова ОСОБА_4 є незаконною, тим більше, що представник ОСОБА_4 визнав право ОСОБА_3 на приватизацію земельної ділянки.

Також підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_3 стосовно визнання за нею права здати в експлуатацію реконструйованого житлового будинку з надвірними спорудами без письмової згоди ОСОБА_4

Судом встановлено, що реконструкцію житлового будинку ОСОБА_3 давно  виконала, тривалий час користується будинком, в то же час ОСОБА_4  не оспорював законність такої реконструкції, яка порушувала би його права.

В теперішній час ОСОБА_3 має намір здати реконструйовані приміщення в експлуатацію, для чого її необхідно замовити технічну документацію, узгодити у відповідних державних контролюючих органах та з сусідами ( у тому числі з ОСОБА_4М.) – останнє узгодження є перепоною для попередніх дій, а в наслідок відмови ОСОБА_9 порушуються права ОСОБА_3

Відмову надати таке узгодження ОСОБА_4 нічим не мотивує, тому підстав вважати, що його права порушуються наміром ОСОБА_3 здати реконструйований житловий будинок в експлуатацію в установленому законом порядку, у суду  не має, оскільки порядок здачі збудованого чи реконструйованого нерухомого майна врегульований відповідними Законами України ( «Про архітектурну діяльність», «Про основи містобудування»   „Про планування і забудову територій»).

Внаслідок здачі ОСОБА_3 реконструйованих приміщень в установленому законом порядку, права ОСОБА_4 не будуть порушені.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 суд вважає за необхідне відмовити у їх задоволенні, оскільки вони є необгрунтованими, неправомірними та не відповідають обставинам справи.

В частині позовних вимог стосовно стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 матеріальної, моральної та заподіяної здоров’ю шкоди, ОСОБА_4 не було надано належних доказів, що саме з вини ОСОБА_3 йому була заподіяна шкода, а тому в цій частині його вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідальна за шкоду особа звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкода завдана не з її вини, отже предметом доказування у деліктних зобов’язаннях є наявність шкоди, протиправність поведінки, причинний зв’язок, вина заподіювача шкоди.

Суд вважає, що ОСОБА_4 не довів, що саме ОСОБА_3 винний у заподіяній йому шкоді та не надав суду докази, які б могли довести існування такої шкоди та причетність у цьому ОСОБА_3

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, суд приймає до уваги, що відповідно до положень ЦК України шкода, заподіяна особі та її майну, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними.

Фізичні особи мають право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів, що є важливою гарантією захисту.

Моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних страждань та інших негативних явищ, заподіяних особі діями іншої особи.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода підлягає відшкодування незалежно від майнової шкоди та розміру її відшкодування. Розмір відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини її фізичних та душевних страждань, пов’язаних з противоправною поведінкою та страждань, ступеня вини особи, яка завдала шкоду.

Вина ОСОБА_3 у моральних стражданнях ОСОБА_4 не була встановлена судом та доведена належними доказами ОСОБА_4

Наявність шкоди, обставини її виникнення, характер, розмір, наслідки завданої ОСОБА_4 мають бути підтвердженні відповідними доказами, що не було зроблено та доведено ним та його представником, тому суд вважає, що в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 шкоди позовні вимоги не підлягають задоволенню.

ОСОБА_3 незобов’язана нести відповідальність за майнову та моральну шкоду, розмір якої просить стягнути ОСОБА_4

В Україні діє принцип верховенства права.

Судове рішення є найважливішим актом правосуддя, покликаним забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини, правопорядку та здійснення проголошеного Конституцією принципу верховенства права.

Суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального та земельного законодавств і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судове рішення по справі є актом, яким підтверджується наявність або відсутність спірних правовідносин, його конкретний зміст і в такий спосіб спірні правовідносини перетворюються в безспірні, підлягаючими виконанню.

Судове рішення – це акт судової влади, що здійснює захист порушених або оскаржених прав громадян і організацій шляхом підтвердження наявності або відсутності правовідносин і розпорядженням відповідних дій в майбутньому.

Обов'язок виконувати судове рішення випливає не з рішення суду як такого, а із санкцій, передбачених нормами права, що були застосовані судом. Навіть у тих випадках, коли закон передбачає відповідальність за невиконання рішень, ця відповідальність має на меті примусити зобов'язану рішенням суду особу виконати розпорядження норми, що застосував суд.

Суд, розглянувши справу повно, всебічно, об’єктивно, неупереджено, дійшов до висновку, що частина позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заявлена правомірно, відповідно до діючого законодавства України та без його порушень, вони не порушують законних інтересів та прав сторін по справі, а тому підлягають часткому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 209, 212,  213, 214, 215, 223 ЦПК України,  ст. ст. 15, 16, 377, 391 ЦК України, ст. ст. 95, 106, 107, 118 ЗК України, суд, -

                                                ВИРІШИВ :

  Позов ОСОБА_3 до Одеської міської ради, Управління земельних ресурсів Одеської міської ради, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» в особі Одеської регіональної філії, треті особи ОСОБА_4, Комунальне підприємство «Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів міськради» „Про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання недійсною технічну документацію, недійсним рішення міськради, недійсним державного акту на землю” та зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи Одеська міськрада, Комунальне підприємство «Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів міськради» „Про зобов’язання повернути частину земельної ділянки, стягнення шкоди” задовольнити частково.

Усунути перешкоди ОСОБА_3 в здійсненні права власності, шляхом визнання права здати в експлуатацію реконструйованого житлового будинку з надвірними спорудами та права здійснення приватизації земельної ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Жовтневої революції, 82-а без письмової згоди ОСОБА_4.

Відновити межі земельних ділянок ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та поновити розподільчу межу між земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_4 за адресою: м. Одеса, вул. Недєліна, 81/А та земельною ділянкою, яка знаходиться в користуванні ОСОБА_3 за адресою: м. Одеса, вул. Жовтневої революції, 82-в, згідно визначеної державним актом від 17.09.2004 року (серія ОД № 083827) межової лінії А-Д та повернути ОСОБА_4 земельну ділянку площею 3,10 кв.м., яка знаходиться в користуванні ОСОБА_3; повернути ОСОБА_3 земельні ділянки площею 4,14 кв.м. і 1,09 кв.м., які знаходяться в користуванні ОСОБА_4.

В іншій частині позову  ОСОБА_3 до Одеської міської ради, Управління земельних ресурсів Одеської міської ради, Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам» в особі Одеської регіональної філії;  треті особи ОСОБА_4, Комунальне підприємство «Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів міськради» „Про усунення перешкод у користуванні власністю, визнання недійсною технічну документацію, недійсним рішення міськради, недійсним державного акту на землю” та зустрічному позові ОСОБА_4 до ОСОБА_3, треті особи Одеська міськрада, Комунальне підприємство «Земельно-кадастрове бюро при управлінні земельних ресурсів міськради» „Про зобов’язання повернути частину земельної ділянки, стягнення шкоди» відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а також подання апеляційної скарги до Київського районного суду м. Одеси протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя :